Справа 11- 368\2007 рік                                  Головуючий у 1 інстанції Сова Т. Г.

Категорія - постанови                                                        Доповідач Антипець В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 квітня 2007 року    колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Навозенко Л. С.

 суддів Антипець В. М. Козака В. І.

 з участю прокурора Лисуна СІ.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 3 березня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою суд відмовив в задоволенні спільного подання адміністрації Менської виправної колонії № 91 та спостережної комісії при Менській райдержадміністрації про заміну невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на більш м'яке покарання.

Приймаючи рішення про відмову, суд послався на те, що засуджений за 7 років 8 місяців відбування покарання мав лише три заохочення, одне з яких було в рахунок зняття стягнення, завдану злочинами шкоду, за вироком суду не відшкодував. В поданні не було наведено фактів, які б свідчили про стійку позитивну поведінку засудженого ОСОБА_1.

Засуджений ОСОБА_1. в своїй апеляції просить постанову суду скасувати та прийняти рішення про заміну йому невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке покарання. Свої доводи він обґрунтовує тим, що відбував покарання у виправній колонії № 91 лише на протязі 49 місяців, періодично його доставляли в СІЗО №13 Київської області та СІЗО № 21 Одеської області. До праці він завжди ставився добросовісно, за що мав заохочення. Відшкодувати шкоду, яку визначив суд у   вироку,   він  не  зміг,  по  причині  відсутності  виконавчого  документа.

2

Характеристика на нього позитивна, а тому, суд не мав підстав для відмови в заміні невідбутого покарання у вигляді позбавлення волі на обмеження волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію засудженого залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 20 грудня 2002 року був засуджений апеляційним судом Одеської області за ст. 69, ст. 17 ч. 2, 93 п „а, є, и, і" 42 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 42 ч. 3 КК України до призначеного покарання було частково приєднане невідбуте покарання, призначене вироком Одеського обласного суду від 03. 02. 1998 року у виді 3 місяців позбавлення волі, і визначено 10 років 3 місяці позбавлення волі.

За ст. 17 ч. 2, 93 п. п. „а, з, и, і" КК України 1960 року призначено 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ст. 93 п. п. „ а, ж, з, и, і КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 42 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ст. 43 КК України , шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В строк покарання ОСОБА_1. суд повністю зарахував час перебування під вартою за вироком Одеського обласного суду від 03. 02. 1998 року.

На дату, 15 лютого 2007 року, засуджений ОСОБА_1. відбув покарання 7 років 8 місяців 27 днів, залишилось відбути - 4 роки 3 місяці 26 днів.

Відповідно до ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива, якщо засуджений став на шлях виправлення та відбув не менше 2/3 покарання, призначеного за особливо тяжкий злочин.

Навмисне вбивство за обтяжуючих обставин - ст. 93 КК України 1960 року , відносилась до тяжких злочинів, про що прямо було зазначено в ст. 7-1 КК України 1960 року.

3

Відповідно до ст. 52-1 КК України 1960 року, умовне звільнення від покарання та заміна покарання більш м'яким до осіб засуджених за умисне вбивство ( ст. 93 КК ) взагалі не застосовувались.

Підставою зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, відповідно до ст. 5 КК України 2001 року є скасування злочинності діяння або пом'якшення кримінальної відповідальності за таке діяння.

Виходячи з пункту 18 розділу II Прикінцевих та перехідних положень до Кримінального Кодексу України 2001 року, навмисне вбивство за обтяжуючих обставин, кваліфіковане за ст. 93 КК України 1960 року повинне класифікуватись як особливо тяжкий злочин, саме за формальними критеріями, визначеними у ст. 12 КК України 2001 року.

Тобто, заміна невідбутого покарання ОСОБА_1. на більш м'яке покарання можлива, лише після відбуття ним 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Отже, на час розгляду подання щодо засудженого ОСОБА_1. були відсутні формально - юридичні підстави заміни покарання з позбавлення волі на більш м'яке.

Крім того, оціночні поняття заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, вимагають від суду встановити данні про поведінку засудженого, які свідчать, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним, і подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м'якого виду основного покарання.

З матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_1. вбачається, що в березні 2006 року була складена характеристика на засудженого ОСОБА_1. з висновком, що він не став на шлях виправлення і не заслуговує на заміну покарання на більш м'яке.

Через незначний проміжок часу, вже у жовтні 2006 року, складається характеристика за підписами тих самих осіб Менської ВК №91 про виправлення засудженого ОСОБА_1. . За цей час засуджений ні зауважень, ні заохочень не мав. Така неоднозначність у висновках про поведінку засудженого, послужила підставою для сумнівів у правильності висновків адміністрації Менської ВК № 91 і висновків суду про передчасність внесення подання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

4

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2007 року про відмову в задоволенні подання адміністрації Менської виправної колонії № 91 і спостережної комісії при Менській райдержадміністрації про заміну невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_1 на більш м'яке, без змін.