Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 р. справа № 2а-21976/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Чалян Н.А.,
за участю представників:
від позивача: Ганноченко І.С., за довіреністю № 14151/06 від 31 серпня 2010 року,
від відповідача: Глущенко І.В., за довіреністю № 01/145 від 24 лютого 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області
до відкритого акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410»
про стягнення суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 43622 грн. 72 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області (надалі – позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (далі – відповідач, підприємство) про стягнення суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 43622 грн. 72 коп.
Правовою підставою стягнення позивач вважає норми частини 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Зазначив, що працівникам відповідача, який своїми довідками підтвердив пільговий стаж роботи та проведення атестації робочих місць, було призначено пенсії на пільгових умовах за нормами пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «з» статті 13 вказаного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Пенсії були призначені працівникам-чоловікам – після досягнення 55 років, тобто зі зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 12 зазначеного Закону. Зазначив, що тільки після досягнення працівником загальновстановленого пенсійного віку, який для чоловіків складає 60 років, Пенсійний фонд здійснює виплату пільгових пенсій за власний рахунок, а до того часу вони фінансуються з коштів підприємств та організацій незалежно від форм власності та господарювання пропорційно стажу роботи.
До того ж, вважав, що відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, чинне законодавство передбачає обов’язок відшкодувати органам Пенсійного фонду України витрати по пільгових пенсіях, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» окремо встановлений порядок покриття підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці, фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, а також особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначив, що окремого порядку покриття підприємствами та організаціями фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - водіям міського пасажирського транспорту, Прикінцевими положеннями цього Закону не встановлено. Таким чином, як вважає відповідач, чинним законодавством не було передбачено порядку покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених водіям міського пасажирського транспорту (автобусу) на підставі пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, надіслані позивачем на адресу підприємства розрахунки, встановлені додатком 6 до Інструкції Пенсійного фонду України № 21-1, передбачають обов’язок підприємств відшкодовувати Пенсійному фонду лише витрати, пов’язані з призначенням пенсій на пільгових умовах, передбачених пунктами «в»-«е» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункт «з» до цього переліку не входить. Отже, обов’язку підприємств відшкодувати Пенсійному фонду України витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не встановлено. Тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечення, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 21 серпня 1995 року, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 03113905 та відповідно до пунктів 2.1.1 та 6.1. наведеною вище Інструкції є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 21 серпня 1995 року, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення (а.с. 8, 26-42).
Працівникам відкритого акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» були, зокрема, призначені пенсії на пільгових умовах на підставі пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, із змінами і доповненнями, (далі – Закон № 1788) як водіям міського пасажирського транспорту, що сторонами не заперечується.
Пунктом «з» статті 13 Закону № 1788 визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів. Пенсії були призначені зі зниженням на 5 років пенсійного віку, встановленого статтею 12 Закону № 1788, яка дає право на пенсію чоловікам після досягнення 60 років. Пенсійний фонд здійснює виплату пільгових пенсій за рахунок власних коштів тільки після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 12 вказаного Закону, а до того часу вони фінансуються з коштів підприємств та організацій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058), із змінами і доповненнями, регулюються принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, питання призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, чинним законодавством збережено існуючий порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» документи щодо порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (пункти «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») затверджуються Пенсійним фондом України.
Пунктом 4.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 06 вересня1996 року № 11-1, зареєстрованої Міністерством юстиції України 24 вересня 1996 року за № 550/1575, передбачено, що з 1991 року підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах, понад суми зборів вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, у таких розмірах: 100% по пенсіях - з 1996 року.
Пізніше, пунктом 3.1.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України від 03 червня 1999 року № 4-6, яка діяла до 27 січня 2004 року та на момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було передбачено аналогічний порядок.
Суд зазначає, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція № 21-1) затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Інструкцію було розроблено саме відповідно до Законів України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, в таких розмірах:
для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, органом Пенсійного фонду України – позивачем по справі, були складені розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, які надіслані Управлінням відповідачу (а.с. 10-16).
Згідно з пунктом 6.8 вищезазначеної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій Управлінню підприємством не відшкодовані, що відповідачем не спростовано.
Як вбачається з розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що складалися позивачем протягом спірного періоду, відповідач мав сплатити за період з квітня 2010 року по червень 2010 року суму відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 у загальному розмірі 46008 грн. 98 коп. Відповідач зазначену суму сплатив частково у розмірі 2386 грн. 26 коп., у зв’язку з чим має заборгованість перед Управлінням у розмірі 43622 грн. 72 коп.
Щодо посилань відповідача на той факт, що до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чинним законодавством взагалі не було передбачено порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених водіям міського пасажирського транспорту (автобусу) на підставі пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Форма розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є додатком № 6 до пункту 6.4 Інструкції № 21-1.
Таким чином, з часу набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодування підприємствами пільгових пенсій, призначених за списком № 1 тільки започатковано в той час коли, як було зазначено раніше, відшкодування пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» існує з 1991 року. Крім того, питання правильності розрахунку та нарахування пенсії не є предметом судового розгляду по даній справі.
Порядок відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до 2000 року було визначено частиною 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та згідно Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-III «Про внесення змін до деяких законів України» частину 2 статті 13 було виключено. Однак цим же Законом внесено зміни до Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 400/97-ВР). Пункт 1 статті 2 вказаного Закону України доповнено абзацом 4 такого змісту: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2004 року.
Суд зазначає, що зміни у законодавстві у 2000 році відбулися з метою уникнення подвійного оподаткування та віднесення сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до складу валових витрат платника податку. Фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є об'єктом оподаткування за Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України згідно статті 13 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування». До того ж, статтею 4 цього Закону зазначено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Крім того, Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 відносить суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів) до складу валових витрат.
В даному випадку на відкрите акціонерне товариство «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» покладено обов'язок сплачувати даний вид платежу Законами України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, на теперішній час відповідно до пункту 16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таким чином, існує і порядок відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і обов'язок підприємств відшкодовувати органам Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату та доставку цих пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області до відкритого акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» про стягнення суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 43622 грн. 72 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Орджонікідзе, буд. 6, код ЄДРПОУ 03113905) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 43622 (сорок три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 72 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 листопада 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова у повному обсязі складена 20 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Іванченков А. С.