Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 р. справа № 2а-20084/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Чалян Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Чебаненко Є.О., за довіреністю № 03-01/4557 від 11 грудня 2009 року,
від відповідача: Пілігрім П.О., за довіреністю № 05/10 від 29 березня 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,-
ВСТАНОВИВ:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд захисту інвалідів, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (далі – відповідач, підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 22103 грн. 67 коп. та пені у сумі 537 грн. 03 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, в обґрунтування яких зазначив, що в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» Державним підприємством «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» не виконано норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, що спричинило нарахування відповідачу штрафних санкцій та пені за звітній 2009 рік. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення проти позову, в якому зазначив, що підприємство визнає позовні вимоги щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій у сумі 22103 грн. 67 коп. Пояснив, що не може бути застосовано нарахування пені, оскільки ухвалою Господарського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі –Закон №875), Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» від 26 вересня 2002 року №1434 (далі –Положення №1434) та «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 №70 (далі –Постанова №70).
Частиною першою статті 4 Закону №875 визначено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону №875 підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі - спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Частинами першою та другою статті 19 Закону №875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі – організації та інші роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини третьої статті 19 Закону №875 організації та інші роботодавці мають самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини п’ятої статті 19, вважається працевлаштування організацією та іншими роботодавцями, які використовують найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Разом з тим, організаціями та іншими роботодавцями до виконання нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Статтею 20 Закону №875 встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 8 статті 20 Закону №875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою №70 затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі –Порядок сплати санкцій), у пункті другому якого визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», код ЄДРПОУ 04623778, у 2009 році склала 218 осіб, а тому, за вимогами статті 19 Закону №875, відповідачем має бути створено 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але у звітному періоді на підприємстві працювало 8 інвалідів, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ, наданим відповідачем Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 26 січня 2010 року (а.с. 12).
Отже, відповідачем не виконано нормативу по створенню 1 робочого місця для інвалідів.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві у 2009 році склала 22104 грн. 00 коп., фонд оплати праці штатних працівників – 4818,60 тис. грн., як вказав відповідач у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ (а.с. 12).
Крім того, відповідач упродовж 2009 року не надавав до органів центру зайнятості відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів за формою звітів №3-ПН, про що повідомив Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів у своєму листі за № 05/2814 від 01 жовтня 2010 року директор Харцизького міського центру зайнятості (а.с. 39).
Таким чином, відповідачем не виконано покладений на нього чинним законодавством обов’язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування щомісяця відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць.
Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, становить 22103 грн. 67 коп.
На заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована сума пені, яка, згідно наданого позивачем розрахунку, склала 537 грн. 03 коп. (а.с. 10).
Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 26 жовтня 2009 року.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, нарахування позивачем суми пені суперечить вимогам законодавства України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення суми пені в розмірі 537 грн. 03 коп.
Таким чином, заборгованість Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» перед Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів по сплаті адміністративно-господарських санкцій становить 22103 грн. 67 коп.
На час розгляду справи відповідачем самостійно не сплачена сума заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, а також те, що відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 22103 грн. 67 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 22103 грн. 67 коп. та пені у сумі 537 грн. 03 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (86783, Донецька область, місто Зугрес, вул. Станційна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04623778) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у розмірі 22103 (двадцять дві тисячі сто три) грн. 67 коп. на розрахунковий рахунок № 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 листопада 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 листопада 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.