ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.09.10Справа №2а-5754/10/16/0170
(18:02)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим; Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим
до Євпаторійської міської громадської організації "Несиль"
про примусовий розпуск громадської організації,
Представники сторін:
представник позивача, Юсупова Н.І., довіреність № 8403/10/10-0 від 02.08.10р.; представник позивача, Шейхислямова С.Р., довіреність № 1083/02-29 від 17.08.10р.
Суть спору: Прокурор м. Євпаторії в інтересах держави в особі ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про примусовий розпуск Євпаторійської міської громадської організації "Несиль".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач більше року не надає, згідно чинного законодавства, до органів Державної податкової служби податкові декларації, документи бухгалтерської звітності, що унеможливлює належне виконання органами Державної податкової служби своїх функцій з контролю за виконанням вимог податкового законодавства. Також у позові зазначено, що відповідач продовжує протиправну діяльність у вигляді не попередження реєструючого органу о змінах в уставних документах, та не подаючи бухгалтерську, податкову та іншу звітність до податкової інспекції.
У судове засідання, що відбулося 19.08.10р., позивач 1 надав пояснення від 17.08.10р. №9003/10/10-0, у яких повідомляє суду наступне. Стосовно надання даних про ненадходження відповідача за місцем реєстрації позивач зазначає, що державним податковим інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Євпаторії Істаковою Т.Є. та головним державним податковим інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Євпаторії Тагировою З.С. проведена перевірка щодо знаходження Громадського об’єднання Євпаторійська міська громадська організації "Несиль" за адресою вказаною в установчих документах, про що складено Акт №446/15-1 від 16.08.10р., відповідно до якого відповідач за зазначеною адресою відсутній. Також позивач повідомляє суду, що згідно листа про надання інформації з ПФУ відповідачем з 2006р. звітність не надавалась. Також позивач повідомляє суду, що листом від 15.03.10р. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на запит ДПІ відповів що інформації про ведення фінансово – господарської діяльності стосовно Громадської організації «Несиль» немає. Позивач 2 в судовому засіданні позов підтримав з обставин, викладених в позовної заяві.
В судове засідання, що відбулося 16.09.10р., прокурор та відповідач явку представників не забезпечили, про дату, час, місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направили.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин спору, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представників відповідача та прокурора, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Євпаторійська міська громадська організація "Несиль" 28.08.98р. зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код 25134138, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію та довідкою ГУ Статистики України №23/5-3620 (а.с.7,8).
Порядок, підстави та умови створення та діяльності громадських організацій регулюються Законом України від 16.06.1992 року N 2460-XII “Про об’єднання громадян”.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, цього Закону та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 1 цього Закону об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) визнається політична партія або громадська організація.
Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.
Згідно зі статтею 3 вказаного Закону громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Таким чином, дія Закону України “Про об’єднання громадян” поширюється лише на діяльність об’єднань громадян, визначених частиною 2 статті 1 цього Закону (політична партія, громадська організація), в тому числі і на відповідача.
Суть позову полягає у вимогах про примусовий розпуск відповідача – юридичної особи Євпаторійської міської громадської організації "Несиль" у зв'язку із:
1. неподанням податкової звітності більше року на підставі статті 38 Закону України від 15.05.2003 року №755 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців ”;
2. продовженням відповідачем протиправної діяльності у вигляді не попередження реєструючого органу о змінах в уставних документах.
Що стосується неподання Євпаторійською міською громадською організацією "Несиль" податкової звітності до органів ДПІ більше року, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 3 зазначеного закону, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
У той же час частиною 2 статті 3 даного Закону України передбачено, що законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.
Згідно із ч. 4 ст. 14 Закону України “Про об'єднання громадян”від 16.06.1992р. № 2460-ХІІ реєстрація як один із способів легалізації (офіційного визнання) об'єднань громадян здійснюється Міністерством юстиції України, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Відповідно пп. 7 п. б ч. 1 ст. 38 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування”, виконавчими органами сільських селищних, міських рад були надані повноваження щодо реєстрації у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян. Також п.2 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим постановою КМУ від 26.02.1993 р. № 140 передбачено, що легалізація місцевих об'єднань громадян здійснюється в тому числі виконавчими комітетами сільских, селищних, міських Рад народних депутатів.
Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІУ реєстрація об'єднань громадян віднесена до повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів.
Частиною 3 Розділу VІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, реєстрацію місцевих об'єднань громадян відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” мають здійснювати територіальні органи Міністерства юстиції України.
Таким чином, аналіз норм чинного законодавства України свідчить про належність повноважень щодо реєстрації місцевих об'єднань громадян органами Міністерства юстиції України. Отже, судом достеменно встановлено, що легалізуючим органом для громадської організації є саме органи Міністерства юстиції України.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимоги позивача 1, судом встановлено наступне.
Згідно п. 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Статтею 33 зазначеного Закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Статтею 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Разом з тим, Закон України “Про об'єднання громадян” є спеціальним законом, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм та правил.
Згідно із ст. 19 Закону України “Про об'єднання громадян”, припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).
Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.
Згідно із ст. 24 Закону України “Про об'єднання громадян”, об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Статтею 26 зазначеного закону передбачений порядок здійснення фінансового контролю. Так, об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.
Згідно із статтею 27 Закону України “Про об'єднання громадян”, посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Статтею 28 вищевказаного закону визначено вичерпний перелік стягнень, які можуть бути застосовані до об'єднання громадян за порушення законодавства, а саме:
- попередження;
- штраф;
- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;
- тимчасова заборона (зупинення) діяльності;
- примусовий розпуск (ліквідація).
Статтею 32 Закону України “Про об'єднання громадян” визначено порядок примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, вичерпний перелік випадків, коли до об'єднання громадян застосовується даний вид стягнення, а також органи, яким надано право ініціювати примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.
Так, згідно із ст.32 вищевказаного закону, за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:
1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону.
2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону.
3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом.
4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.
Таким чином суд зазначає, що спеціальним Законом передбачено припинення діяльності об'єднання громадян шляхом його примусового розпуску (ліквідації) як спеціальна санкція за порушення вичерпного переліку норм Закону України “Про об'єднання громадян”, яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб – легалізуючого органу або прокурора.
При цьому суд зауважує, що п. 17 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яким органам державної податкової служби в установленому законом порядку надано право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не можна поширити на громадську організацію.
Що стосується продовження відповідачем протиправної діяльності у вигляді не попередження реєструючого органу о змінах в уставних документах суд зазначає наступне.
Судом з’ясовано, що згідно Акту Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 29.01.10р., робочою групою при виході за юридичною адресою Євпаторійської міської громадської організації "Несиль" встановлена відсутність Євпаторійської міської громадської організації "Несиль" за адресою, що зазначена в установчих документах (а.с.9).
Судом також з’ясовано, що рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 16.02.10р. №119 вирішено за вчинені порушення діючого законодавства в частині неповідомлення в реєструючий орган про зміни, що відбулися у статутних документах, а саме про зміну юридичної адреси, винести попередження у відношенні громадських організацій згідно додатку. Також наведеним рішенням вирішено відділу з питань внутрішньої політики та зв’язку з засобами масової інформації (Гармашова Е.А.) забезпечити публікацію даного рішення в міських ЗМІ (а.с.10).
До матеріалів справи долучена копія газети «Евпаторийская здравница» від 27.02.2010р., де зазначено, що рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 16.02.10р. №119 за порушення діючого законодавства (неповідомлення в реєструючий орган про зміни, що відбулися у статутних документах, а саме про зміну юридичної адреси) винесені попередження у відношенні громадських організацій, зокрема у відношенні Євпаторійської міської громадської організації "Несиль" (а.с.13).
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем 2 не надано суду ніяких доказів надсилання попередження про вчинення порушення закону відповідачу, судом з'ясовано що такі повідомлення їм взагалі не надсилалися. Крім того позивач 1 пояснив суду, що ним також ніяких попереджень відповідачу не надсилалося.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою про витребування доказів від 19.08.10р. суд витребував від Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим наступні матеріали: надати додатки до рішення №119 від 16.02.2010р.; докази продовження відповідачем протиправної діяльності після винесення попередження (незнаходження за юридичною адресою та не повідомлення про зміну адреси, ненадання звітності); витяг з ЄДР щодо стану відповідача на теперішній час; матеріали облікової справи відповідача для огляду; докази направлення рішення №119 від 16.02.2010р. відповідачу; письмові пояснення. Ухвала суду від 19.08.10р. позивачем 2 не виконана, витребувані судом документи не представлені.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що публікація в газеті інформації про існування рішення про винесення попередження тринадцяті громадським організаціям (списочно) у тому числі відносно відповідача, та без оприлюднення змісту вказаного рішення, не є належним способом повідомлення відповідача про вчинення ним порушення чинного законодавства, що, на думку суду, позбавляє відповідача можливості вжити будь-які заходи щодо усунення порушення.
Крім того суд звертає увагу на те, що ні позивачами, ні прокурором не надано суду доказів, що підтверджують продовження відповідачем протиправної діяльності після отримання попередження, факт перебування відповідача за адресою реєстрації після винесення попередження до часу звернення до суду не перевірявся. При цьому суд зауважує, що підставою для примусового розпуску відповідача позивач вважає саме продовження протиправної діяльності відповідачем після винесення попередження (п.3 ст.32 Закону України "Про об'еднання громадян"). Із змісту цієй норми вбачається, що лише після переконання в тому, що відповідач продовжує порушувати чинне законодавство, тобто продовжує не знаходитися за місцем реєстрації, позивач 2 мав право на звернення до суду.
За таких обставин позовні вимог задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 16.09.2010 року, постанова у повному обсязі складена 20.09.2010 року.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.