ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 листопада 2010 р.Справа №2а-12495/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1
до Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим
про визнання протиправними дій та скасування рішення
за участю:
позивача – ОСОБА_1
відповідач – не з’явився
Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративними позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим та просить визнати протиправними дії відповідача щодо накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №1394-р у розмірі 1700грн., а також просить скасувати дане рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на магазині позивача розмішена інформація про виробника товару та про товар, який реалізується в магазині, таку інформацію позивач не вважає рекламою, отже ним не було допущено порушень норм Закону України «Про рекламу». Позивач також вказує, що дії відповідача, щодо застосування штрафних санкцій, були вчинені з порушенням встановленого порядку, безпідставно, необґрунтовано, факти не перевірялися та не підтверджувалися. Позивачем також були надані письмові пояснення щодо позовних вимог (а.с.16-19).
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час дату та місце його проведення повідомлений належним чином. В обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.28-31), в яких простить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 20.01.2005р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с.12).
Рішенням Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим №1394-р від 22.06.2010р. (а.с.41) за недодержання вимог встановлених ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» на фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700грн.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про рекламу» встановлює засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Відповідно до положень абзацу 2 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, у межах своїх повноважень здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до протоколу від 29.04.10р. (а.с.33), складеного працівником Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим Новіковим А.В., в ході здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про рекламу в м. Сімферополі АР Крим зафіксовані ознаки порушення законодавства України про рекламу.
Відповідно до змісту вказаного протоколу порушення виразилися в недотриманні встановлених законодавством вимог щодо змісту і порядку розміщення реклами.
Так, протоколом зафіксовано, що у м. Сімферополь напроти будинку по вул. Козлова, 76 розміщений рекламний носій з інформацією, направленою на формування і/або підтримку інтересу споживачів реклами до товару, із змістом: «Автокрамниця Avto Master ВАЗ, ГАЗ, UAZ, АЗЛК, TAVRIA, DAEWOO, CHEVROLET. АВТО ЗАМОВЛЕННЯ на всі авто» і зображенням торгових марок.
В протоколі відзначено, що дана зовнішня реклама поширена з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради), оскільки присутнє порушення вимог пункту 44 Постанови КМУ №2067 від 29 грудня 2003р. «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»: «Спеціальні конструкції повинні маркіруватися з вказівкою на каркасі спеціальної конструкції власника конструкції, номери дозволу і терміну його дії».
Рекламний сюжет вказаний російською мовою, що є порушенням ст. 6 Закону України «Про рекламу», оскільки використання мови в рекламі здійснюється відповідно до законодавства України про мови.
Згідно ст. 35 Закону України «Про мови в Українській РСР», тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути розміщений його переклад іншою мовою.
У змісті реклами присутні зображення офіційно зареєстрованих торгових марок (логотипів), що є ознакою порушення п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу», який передбачає заборону на імітацію або копіювання тексту, зображення, музичних і звукових ефектів, які застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачене законами України у сфері інтелектуальної власності.
У протоколі також вказано, що до нього додаються фотознімки реклами.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу відповідачем надсилалися вимоги про надання інформації вих. № 874 від 29.04.2010р. (а.с.35) з вказівкою терміну надання інформації до 06.05.2010р., повторну вимогу про надання інформації вих. № 947 від 11.05.2010р. (а.с.36) з вказівкою терміну надання інформації до 21.05.2010р. Вказані листи не були отримані позивачем, про що свідчать відмітки у поштових повідомленнях (оборот а.с.35,36).
Направлена на адресу позивача вимога про надання інформації, у тому числі інформації про вартість розповсюдженої (виготовленої) реклами відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» (акт виконаних робіт, рахунок, платіжне доручення та ін.) або пояснення про причини неможливості надання такої інформації, вих. №1193 від 11.06.2010р. з вказівкою терміну надання інформації до 18.06.2010 р., в якій також вказано, що питання про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу буде розглянуто на комісії Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим 22.06.2010р. в 14.00., була отримана позивачем, про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні (оборот а.с.37), а також не заперечується з боку позивача.
Як вказує позивач, ним, в зв’язку з неможливістю явки, відповідачу була направлена уся інформація, що в нього була.
Відповідач зазначає, що 18.06.2010р. (вх. № 3059) на адресу Управління поступила відповідь від ФЛП ОСОБА_1 без інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.
Згідно до відповіді Комітету архітектури і містобудування Сімферопольської міської ради АР Крим від 07.05.2010р. вих. №1291/08-05 (а.с.34) на запит відповідача, було повідомлено, що дозвіл на розташування рекламних носіїв за адресою Козлова, 76 не видавався, рекламна конструкція, встановлена по вул. Козлова, 76 включена у рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26.03.2010р. №783 «Про демонтаж рекламних конструкцій, встановлених з порушенням законодавства України на території міста Сімферополя».
З протоколу засідання комісії Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим по справі за порушення законодавства про рекламу від 22.06.10р. (а.с.38) вбачається, що комісією встановлено, що на адресу Управління інформації про вартість поширеної реклами відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» не поступило, чим порушена ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».
Відповідно до вказаного протоколу, комісією було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» на фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн. 00 коп.
З наданих з боку відповідача фотознімків об’єкту торгівлі позивача (а.с.32), а також фотографій об’єкта торгівлі наданих позивачем (а.с.20-23) вбачається, що зовні, перед входом до магазину «Авто майстер», з лівого боку від сходинок, перпендикулярно вхідній двері розташований каркас, опори якого встановлені у землю. На каркасі встановлений носій (плакат) із нанесенням на ньому тексту «Автокрамниця, Avto Master, ВАЗ, ГАЗ, UAZ, АЗЛК, TAVRIA, DAEWOO, CHEVROLET. АВТО ЗАМОВЛЕННЯ на всі авто» і зображенням торгових марок. Висота даної конструкції, візуально є більшою за висоту даху магазину.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу», що встановлює значення наведених в законі термінів, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» встановлено, що особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні; товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.
Вказаною нормою також встановлено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Споживачами реклами, відповідно до зазначеної норми, є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.
З оцінки судом інформації, яка вказана на носії розташованому біля входу у магазин позивача, вбачається, що вона є такою, що направлена на невизначене коло осіб та містить інформацію про товари, які є загальновідомими і свідчить про направлення її на підтримання обізнаності споживачів реклами та на виникнення їх інтересу щодо товарів, які виробляються такими виробниками, таким чином така інформація є рекламою.
З візуальної оцінки характеру встановлення конструкції, на якій розміщена названа інформація, суд приходить до висновку, що ця конструкція є стаціонарною та розташована на відкритої місцевості, отже, в розумінні Закону України «Про рекламу», є зовнішньою рекламою.
Також суд зазначає, що відповідно до відповіді Комітету архітектури та містобудування Сімферопольської міської ради від 07.05.10р. вих. 1291/08-05 (а.с.34), дана рекламна конструкція включена у рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26.03.2010г. № 783 «Про демонтаж рекламних конструкцій, встановлених з порушенням законодавства України на території міста Сімферополя».
Доводи позивача з посиланням на норми Закону України «Про рекламу» про те, що дана інформація не є рекламою суд оцінює критично з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Закон України «Про рекламу», не встановлює поняття місця реалізації чи надання товару або місця торгівлі.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» місце торгівлі – це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Указом Президента "Про державну монополію на виробництво та обіг алкоголю і тютюнової продукції" встановлено поняття місця роздрібної торгівлі – це місце реалізації товарів, обладнане електронним контрольно-касовим апаратом для фіксації виручки від продажу алкогольних напоїв чи тютюнових виробів (незалежно від того, чи оформляється через нього продаж інших товарів).
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Приймаючи до уваги положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що місце де розташована конструкція з інформацією, яка, як встановлено судом є рекламою, не є місцем де товар реалізується чи надається споживачеві або місцем торгівлі.
Вказане свідчить про необґрунтованість доводів позивача про те, що розміщена інформація не є рекламою в розумінні ч. 7 ст. 8 Закон України «Про рекламу».
Відповідно до положень ч.6 ст. 9 Закон України «Про рекламу», вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
З фотознімку наданого відповідачем (а.с.32) вбачається, що на конструкції, де розташована вказане вище інформація, відсутні перелічені у ч.6 ст. 9 Закон України «Про рекламу» відомості.
З наданих позивачем фотознімків об’єкту торгівлі (а.с.20-23) вбачається що під носієм вказаної вище інформації розташована табличка з найменуванням особи та про час роботи.
Вказана табличка розташована окремо від носія зазначеної інформації, на фоні іншого кольору та на іншому носії, отже не відноситься до розташованої на ньому інформації.
Крім того суд вказує на те, що надані відповідачем фото об’єкта торгівлі зроблені під час складання протоколу за порушення законодавства про рекламу від 29.04.10р., оскільки є додатком до нього. На даній фотографії на вказаному об’єкті відсутня інформація про найменування особи та про час роботи магазину.
З боку позивача не надано доказів здійснення ним фотозйомки об’єкту торгівлі під час складання відповідачем протоколу про порушення законодавства про рекламу, в зв’язку з чим суд не приймає таки фотознімки у якості доказів наявності відомостей про розташування на конструкції інформації про найменування особи та про час роботи магазину.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу визначена у ст.27 Закону України “Про рекламу”, згідно з якою особи, винні в порушені законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як було вказано вище, відповідачем була направлена на адресу позивача вимога про надання інформації, у тому числі інформації про вартість розповсюдженої (виготовленої) реклами відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» (акт виконаних робіт, рахунок, платіжне доручення та ін.) або пояснення про причини неможливості надання такої інформації, вих. №1193 від 11.06.2010р. (а.с.37).
В матеріалах справи відсутні, а з боку позивача не надані, докази надання позивачем відповідачу інформації про вартість розповсюдженої (виготовленої) реклами.
Таким чином, відповідно до положень ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», відповідач правильно застосував штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. № 693 (далі - Порядок) підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Держспоживстандарту і його територіальних органів.
Належним доказом складання протоколу, є сам протокол складений працівником відповідача від 29.04.10р., який залучений до матеріалів справи (а.с.33).
Таким чином відповідачем виконані вимоги п. 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. №693.
Вказаним порядком не встановлено обов’язку направлення копії протоколу особі відносно якої він складений.
Відповідно до положень п. 18 вказаного Порядку, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживстандарті або його територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Засідання комісії з розгляду справи про порушення законодавства про рекламу підтверджується протоколом засідання комісії Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим від 22.06.2010р.
Прийняте за наслідком розгляду справи рішення було направлено позивачу та їм отримано.
Доводи позивача щодо порушення відповідачем діючого законодавства з підстав не направлення позивачу копії протоколу засідання комісії, з посиланням на положення п. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про рекламу», є необґрунтованими, оскільки дана норма встановлює право рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них. Дана норма встановлює право особи на отримання копії протоколу засідання комісії, а не встановлює обов’язку відповідача направляти позивачу копі такого протоколу.
Матеріали справи свідчать, що позивач на комісії Управління не був присутній і не звертався до відповідача про видачу копії протоколу засідання.
Таким чином доводи позивача є необґрунтованими.
За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу діяв у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України та Законом України та обґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції.
В зв’язку з викладеним позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 15.11.10р.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.