ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 р. № 20/209
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКролевець О.А.
Грек Б.М.
Капацин Н.В.
розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р.
у справі № 20/209
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доПриватного акціонерного товариства "АТП "Атлант"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
провідшкодування збитків у розмірі 148 902,33 грн.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
відповідача: Розовенко В.В.
третьої особи: не з’явився
встановив:
Фізична особа-підприємець (надалі –"ФОП") ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства (надалі –"ПАТ") "АТП "Атлант" про стягнення збитків в розмірі 148 902,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 1752610250 від 16.05.2007 р. в частині строків поставки товару, чим спричинені збитки позивачу. В якості правового обґрунтування вимог позовна заява містить посилання на норми ст.ст. 173, 193, 218, 222, 224 –226 ГК України, ст.ст. 22, 526, 530, 611, 623, 651 –653, 808 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. (суддя Палій В.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю підстав для стягнення з відповідача збитків та застосування норм ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 285 ГК України, оскільки судом встановлено як невиконання позивачем умов договору щодо отримання товару, так і відсутність вини відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. (судді Іваненко Я.Л., Скрипка І.М., Євдокимов О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. у зв’язку з порушенням судами норм ст.ст. 612, 613 ЦК України, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.05.2007 р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ФОП ОСОБА_4 (лізингоодержувач) укладено Договори оренди (фінансового лізингу) № 718-05/07 та № 719-05/07 (надалі –"Договори фінансового лізингу").
Відповідно до умов Договорів фінансового лізингу лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікаціях (додатки до Договорів), а лізингоодержувач зобов’язався прийняти Предмети лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах даних договорів.
Згідно Специфікацій до Договорів фінансового лізингу, Предметами лізингу є сідловий тягач Мерседес-Бенц Axor 18404х2/3600 2007 року випуску вартістю 544 730,36 грн. з ПДВ та напівпричіп рефрижератор Wielton NS 34 СТ 2007 року випуску вартістю 348 072,29 грн. з ПДВ.
16.05.2007 р. між ФОП ОСОБА_4 (лізингоодержувач), ВАТ АТП "Атлант" (продавець) та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець) укладено тристоронній Договір купівлі-продажу № 1752610250.
Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу відповідач зобов’язався передати у власність третьої особи транспортні засоби Мерседес-Бенц Аксор 1840 (2007 року випуску) в кількості 1 одиниця та напівпричіп ізотермічний Wielton в кількості 1 одиниця, а третя особа, в свою чергу, зобов’язалась оплатити, а позивач – прийняти зазначений товар.
21.05.2007 р. між ФОП ОСОБА_4 (перевізник) та ТОВ "Науково-виробничий центр провідних технологій "Україна –XXI століття" (замовником) укладено Договір № 3Т про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до умов даного Договору замовник доручає і надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов’язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України.
Перевезення здійснюється автомобілем марки Мерседес-Бенц Аксор 1840 та напівпричепом ізотермічним Wielton (п. 1.4. Договору № 3Т). При цьому договору позивач зобов’язався подати для завантаження і перевезення вантажу автомобіль не пізніше 26.06.2007 р. (п. 3.1.1. Договору № 3Т).
03.07.2007 р. між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Науково-виробничий центр провідних технологій "Україна –XXI століття" підписано додаткову угоду про розірвання Договору № 3Т від 21.05.2007 р. у зв’язку із неподанням для завантаження і перевезення вантажу автомобіля марки Мерседес-Бенц Аксор 1840 із напівпричепом ізотермічним Wielton, що є невиконанням перевізником умов пунктів 1.4 та 3.1.1 договору.
Крім того, 06.08.2007 р. та 05.09.2007 р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ФОП ОСОБА_4 (лізингоодержувач) укладено угоди про припинення відповідно Договору фінансового лізингу № 718-05/07 від 16.05.2007 р. та Договору фінансового лізингу № 719-05/07 від 16.05.2007 р. у зв’язку з заявою лізингоодержувача про дострокове припинення даного договору у зв’язку з простроченням продавцем строків поставки транспортних засобів, що є предметом вказаного договору, внаслідок чого виконання зобов’язання втратило для лізингоодержувача інтерес. Дію договорів припинено відповідно з 07.08.2007 р. та з 05.09.2007 р.
При цьому, згідно пунктів 2 зазначених угод позивачем сплачено третій особі 148 902,33 грн. (13 392,03грн. - адміністративної комісії, яка не повертається лізингоодержувачу згідно з угодами про припинення договорів фінансового лізингу, 69 139,57 грн. – понесених позивачем витрат, у зв’язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу № 718-05/07 від 16.05.2007р., 66 370,73грн. –понесених позивачем витрат, у зв’язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу № 719-05/07 від 16.05.2007 р.).
Відповідно, ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ АТП "Атлант" 148 902,83 грн. збитків, спричинених йому внаслідок порушення відповідачем зобов’язання з поставки транспортних засобів у встановлені Договором купівлі-продажу строки.
Норми статті 16 ЦК України надають кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Втім, звертаючись з позовом, ФОП ОСОБА_4 не врахував вимог норм ст. 22, ч. 3 ст. 612 ЦК України, згідно яких для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Втім, в порушення норм ст.ст. 32-34 ГПК України позивачем належним чином не доведено наявності підстав, необхідних для відшкодування збитків, з урахуванням наступного.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору купівлі-продажу, продавець зобов’язаний поставити транспортні засоби протягом 30 банківських днів з моменту виконання п.п. 2.2.1., 2.2. Договору, але не пізніше 25.06.2007 р.
Судами встановлено, що останній платіж надійшов на рахунок продавця від покупця 25.06.2007 р.
При цьому, згідно п. 3.2. Договору купівлі-продажу поставка транспортних засобів здійснюється на умовах DDP на склад продавця, за адресою: 04128, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137 А ("Місце поставки").
Продавець не пізніше трьох календарних днів до дати передачі транспортних засобів лізингоодержувачу зобов’язується письмово повідомити покупця та лізингоодержувача про таку дату шляхом направлення повідомлення за допомогою факсимільного зв’язку за вказаними у договорі реквізитами (п. 3.3).
Судами з’ясовано, що 22.06.2010 р. відповідач направив на адресу лізингодавця простим листом повідомлення про готовність до передачі транспортних засобів 25.06.2007 р. У повідомленні відповідач просив третю особу направити уповноваженого представника для одержання транспортних засобів та здійснити їх оплату.
У відповідності до видаткових накладних від 26.06.2007 р. №РНА-000114 та від 27.06.2007 р. № РНА-000116 уповноваженим представником третьої особи на підставі довіреності серії ЯНШ №563321 від 25.06.2007р. одержано автомобіль Мерседес-Бенц Axor C 1840 LS вартістю 540 173,00 грн. та напівпричіп рефрижератор Wielton NS 34 СТ вартістю 345160,00 грн., що є предметом Договору купівлі-продажу. Факт одержання транспортних засобів підтверджується також довідками-рахунками із підписами уповноваженої особи лізингодавця.
У свою чергу безпосередня передача транспортних засобів лізингоодержувачу здійснюється в місці поставки шляхом підписання тристороннього акту приймання-передачі після повного розрахунку за поставлені транспортні засоби.
Крім того, згідно п.п. 3.4., 3.5. Договору купівлі-продажу лізингоодержувач зобов’язується здійснити всі дії по прийманню транспортних засобів та підписати Акт приймання-передачі відповідно до п. 3.6 договору в день одержання транспортних засобів на підставі накладних продавця у разі відсутності претензій щодо якості, комплектності, кількості.
Датою поставки є дата підписання продавцем, покупцем і лізингоодержувачем Акту приймання-передачі транспортних засобів без будь-яких претензій покупця та/або лізингоодержувача по якості, кількості та комплектності транспортних засобів. При наявності зазначених вище претензій датою поставки буде дата усунення недоліків транспортного засобу.
Крім того, п. 3.6. Договору купівлі-продажу визначив, що передача транспортних засобів лізингоодержувачу здійснюється в Місці поставки шляхом підписання продавцем, покупцем і лізингоодержувачем Акту приймання-передачі транспортних засобів за формою Додатка №2 до цього договору, за умови повного розрахунку за поставлені транспортні засоби.
Згідно п. 3.7. Договору купівлі-продажу з моменту підписання зазначеного в п. 3.6. цього договору Акту приймання-передачі без недоліків, право власності на транспортні засоби переходить до покупця, а право тимчасового володіння та користування транспортними засобами переходить до лізингоодержувача.
Таким чином, суди дійшли мотивованого висновку про те, що Договором купівлі-продажу встановлено граничний строк, до якого товар повинен бути поставлений продавцем у місце поставки (на склад продавця), проте, не встановлено граничного строку підписання сторонами тристороннього акту приймання-передачі транспортних засобів, тобто строку безпосередньої передачі транспортних засобів лізингоодержувачу. Такий строк залежить, зокрема, від вчинення лізингоодержувачем активних дій по прийманню транспортних засобів та підписання акта приймання-передачі.
Причиною спору у даній справі є не строк здійснення поставки товару відповідачем у місце поставки (на склад продавця), а строк передачі товару лізингоодержувачу. Втім, судами з’ясовано, що позивач в порушення умов Договору купівлі-продажу не вжив необхідних заходів по прийманню транспортних засобів. Тобто, у даному випадку має місце прострочення саме позивача, як лізингоодержувача, а не відповідача, як продавця.
Відповідно, не має місця вчинення відповідачем протиправної дії або бездіяльності при виконанні умов Договору купівлі-продажу, заподіяння збитків позивачу в результаті такої дії чи бездіяльності, причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками позивачу, вини відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 104, 105 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. у справі № 20/209 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кролевець
судді: Б. Грек
Н. Капацин