ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.11.10
об 12 год. 55 хв.
каб. № 3Справа №2а-2941/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, паспорт ЕЕ № НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі 29.04.2003;
ОСОБА_2, адвокат, ордер б/н від 26.10.2010;
відповідача –Бездольного Сергія Юрійовича, довіреність № 4858/43-1.1 від 07.10.2010, Ленінська районна державна адміністрація м.Севастополя;
Дроздюк Олени Олександрівни, довіреність № 015/43-1.1 від 04.01.2010, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя;
третя особа –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Севастопольський дитячий будинок № 1
про визнання необґрунтованою відмову щодо призначення опікуном,
суть спору:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання необґрунтованою відмову щодо призначення її опікуном відносно двох неповнолітніх онуків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Комісії з питань захисту прав дитини Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо призначення позивача опікуном двох неповнолітніх онуків є незаконною, оскільки рішенням суду вона була позбавлена батьківських прав відносно своєї дочки, що не може бути підставою для не призначення опікуном її онуків.
Ухвалою від 07.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Цією же ухвалою в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений Севастопольський дитячий будинок № 1, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов’язки.
Ухвалою від 08.10.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 27.10.2010 в порядку частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі як другий відповідач залучена Службу у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити.
Представник відповідача, Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 48-51).
Представник другого відповідача, Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, із позовними вимогами не згодна, оскільки позивач була позбавлена батьківських прав, тому не може бути призначена опікуном двох своїх неповнолітніх онуків.
Третя особа залишив розгляд справи на розсуд суду (а.с.47).
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд –
встановив
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 30.05.2008 ОСОБА_7 позбавлена батьківських прав щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення набрало чинності 10.06.2008 (а.с.55).
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 22.12.2009 ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення не оскаржено та набрало законної сили 15.01.2010 (а.с.56).
Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 717-р від 09.07.2008 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 переданий під опіку державного закладу (а.с.58).
Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 756-р від 22.12.2009 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрана від громадянки ОСОБА_1 та передана під опіку державного закладу (а.с.57).
07.09.2010 ОСОБА_1 звернулася до Комісії з питань захисту прав дитини Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя із заявою з проханням призначити її опікуном відносно двох неповнолітніх онуків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Листом за вих. №Б-36/16-89 від 16.09.2010 позивача повідомлено, що Комісія не має правових підстав для розгляду та прийняття рішення по даному питанню (а.с.8).
Як вбачається із протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя № 18 від 09.09.2010, виходячи з інтересів дітей та керуючись пунктом 4 частини першої статті 166 Сімейного кодексу України, Комісія вирішила відмовити позивачу у призначенні її опікуном, оскільки ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає у квартирі за адресою АДРЕСА_1 разом із матір’ю малолітніх дітей, ОСОБА_7, яка позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Крім того, рішенням місцевого суду ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав відносно своєї доньки –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.46).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18.03.1997 ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішення набрало чинності 02.04.1997 (а.с.54).
Відповідно до положень статті 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
Згідно статті 212 Сімейного кодексу України не можуть бути усиновлювачами особи, які, зокрема, позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені.
Отже, оскільки інститут опіки та піклування пов'язаний з виховним процесом особи яка знаходиться під опікою або піклуванням, діюче законодавство містить певні вимоги до особи опікуна або піклувальника, а саме встановлена заборона бути опікуном для осіб, які були позбавлені батьківських прав з підстав, зазначених в статті 164 Сімейного кодексу України.
Підстави позбавлення батьківських прав закріплені статтею 164 Сімейного кодексу України, відповідно до умов якої, мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перерахована в статті 164 Сімейного кодексу України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
Згідно статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Крім того, пунктом 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26.05.1999, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за №387/3680, також передбачено, що опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які, поряд з іншим, позбавлені батьківських прав.
За таких обставин, суд вважає правомірним посилання Комісії з питань захисту прав дитини Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на положення статті 166 Сімейного кодексу України, які викладені у листі за вих. № Б-36/16-89 від 16.09.2010.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань, зокрема, надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Відповідно до пункту 1 Положення про службу у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, затвердженого Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 371-р від 10.06.2009 (далі - Положення № 371) Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя є структурним підрозділом районної державної адміністрації підзвітна та підконтрольна голові районної державної адміністрації з гуманітарних та соціальних питань, начальнику служби у справах дітей Севастопольської міської державної адміністрації.
Пунктом 3 Положення № 371 встановлено, що основними завданнями служби є, зокрема, забезпечення дотримання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми.
Згідно пункту 10 Положення № 371 передбачено, що функції щодо проведення процедури усиновлення, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування під опіку, піклування, до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу покладаються на окремий підрозділ, який утворюється у складі служби. Штатна чисельність такого підрозділу встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, але не менше двох осіб.
Відповідно до пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 (далі –Порядок) органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Зазначеним Порядком затверджено Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини, пунктом 1 якого передбачено, що Комісія з питань захисту прав дитини (далі - Комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.
Аналогічне положення закріплено у пункті 1 Положення про комісію з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Ленінської районної державної адміністрації № 213-р від 21.05.2010 (далі –Положення про Комісію).
Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема, встановлення і припинення опіки, піклування (підпункт 4.2 пункту 4 Положення про Комісію).
Таким чином, Комісія не має повноважень на прийняття рішень, пов’язаних із встановленням опіки, оскільки це відноситься до компетенції органів опіки та піклування.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася із заявою з проханням призначити її опікуном двох неповнолітніх онуків саме до Комісії з питань захисту прав дитини Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, а Комісія, у свою чергу, розглянула цю заяву та надала відповідь відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».
При цьому, судом встановлено, та не спростовано сторонами у справі, що ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя із заявою про призначення її опікуном відносно двох неповнолітніх онуків не зверталася.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 листопада 2010 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко