Справа №2-8973/2010

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я    

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

18 листопада 2010 року                                 місто Сімферополь

Центральний районний суд  м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді Малухіна В.В.

при секретарі Борисової О.Д.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом та за уточненим позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інститут Шельф» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги, стягнення суми за час затримки виплати заробітної плати  

В С Т А Н О В И В:

    Позивач 11.10.2010 р. звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та на розгляді якого наполягав про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги, стягнення суми за час затримки виплати заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тією обставиною, що 27.07.2000 р. він був прийнят на роботу до відповідача, протягом певного періоду часу він не отримував заробітну плату, у зв’язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі у сумі 60408 грн. 71 коп.  Позивачка звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв’язку з систематичним порушенням трудового законодавства, яке відобразилося в тому, що відповідач не сплачував заробітну плату. В день звільнення відповідач заборгованість по заробітній платі не виплатив. Просить стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 11417 грн. 31 коп., а також 17432 грн. 76 коп. за час затримки виплаті заробітної плати коп., а усього просить стягнути 89258 грн. 78 коп.

    Позивач до судового засідання не з'явився, надав суду заяву щодо слухання справи в його відсутність.

    Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в його відсутність.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

    Судом встановлено, що 24.07.2000 р. позивач був прийнятий ТОВ «Інститут Шельф» на роботу на підставі наказу  №16.

    01.07.2010 р. позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу № 228-к від 01.07.2010 р., при цьому в наказі було вказано, що позивач звільнений без надання вихідної допомоги.

    На час звільнення заборгованість по заробітній платі складала 7611 грн. 55 коп.

    Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України  робітник має право розірвати трудовий договір, укладений на невстановлений строк, попередив про це власника чи уповноважений їм орган письмово за дві неділі.

    Робітник має право у встановлений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник чи уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

    Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України якщо трудовий договір розірваний на підставі ст. 38 КЗпП України у разі порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, робітнику виплачується вихідна допомога у розмірі, встановленим колективним договором, але не менш тримісячної середньої заробітної плати.    

    Так, судом встановлено, що позивач звільнився за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, однак як на підставу звільнення він посилається на порушення законодавства про працю, а саме несвоєчасну виплату заробітної платі у разі чого заборгованість по заробітній платі склала 60408 грн. 71 коп., таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення вихідної допомоги у розмірі 11417 грн. 31 коп. підлягає повному задоволенню ( 3805 грн. 77 коп. х 3 місяця).

    Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, яки

повинні бути виплачені працівнику, проводиться в день звільнення.

    Як встановлено, в день звільнення розрахунок по заборгованості з заробітної плати позивачці

сплачений не був, до теперішнього часу заборгованість по заробітній не сплачена.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника чи уповноваженого їм

органа робітнику сум в строки, встановлені ст. 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд погоджується з розміром суми розрахунку середньої заробітної плати за весь час затримки, виходячи з часу звільнення та по день розгляду справи (3805 грн. 77 коп. х 4 місяця + (3805 грн. 77 коп.: 31 день х 18 днів) 17432 грн. 76 коп.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 38, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд    

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ «Інститут Шельф» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі  60408 грн. 71 коп., вихідну допомогу 11417 грн. 31 коп., середньо заробітну плату за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі  17432 грн. 76 коп., а разом 89258 (вісімдесят дев’ять тисяч двісті п’ятдесят вісім) грн. 78 коп.

Стягнути з ТОВ «Інститут Шельф» на користь держави судовий збір у сумі 892 грн. 58 коп.

Стягнути з ТОВ «Інститут Шельф» на користь держави витрати на інформаційне – технічний розгляд справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Криму через Центральний районний суд  м. Сімферополя шляхом подачі  в 10 – денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: