Справа № 2-395/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2010 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого-судді І.І.Замеги
при секретарі Л.І.Сорока
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пединківської сільської ради про визнання права власності майно, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Провалівка Любарського району Житомирської області померла його баба – ОСОБА_2. Згідно з волею покійної, вираженою у заповіті, він являється спадкоємцем майна померлої, серед якого є житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Зазначене домогосподарство по завершенню будівництва в 1947 році було зареєстровано у Пединківській сільській раді, про що свідчить відкриття особового рахунку №100. За даними органу місцевого самоврядування, дане домогосподарство до самочинно забудованих не відноситься, однак оформити спадщину він не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок за вищевказаною адресою, а тому він просить суд визнати за ним право власності на успадковане майно в порядку спадкоємства за заповітом.
У попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному об”ємі.
Представник Пединківської сільської ради у попереднє судове засідання не з”явився, однак у поданій до суду довідці зазначив, що проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.
Оскільки відповідач визнав позов повністю, визнання позову не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, суд ухвалив винести рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні.
Вислухавши пояснення представника позивача та розглянувши матеріали справи суд приходить до слідуючого:
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Провалівка Любарського району померла ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1
Згідно з волею покійної, вираженою у заповіті, посвідченому 26 січня 2000 секретарем Пединківської сільської ради, який не скасований і не змінений, все своє майно, яке на день її смерті буде їй належати, вона заповіла своєму онукові – ОСОБА_1.
Родинні відносини між позивачем та померлою ОСОБА_2 підтверджуються матеріалами справи, а саме: копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4.
Довідка №62 від 03.02.2010 року, видана виконкомом Пединківської сільської ради Любарського району вказує на те, що ОСОБА_2 з 1947 року проживала у власному будинку за адресою АДРЕСА_1, який по завершенню будівництва був зареєстрований у зазначеній сільській раді шляхом відкриття особового рахунку №100 в погосподарській книзі №5 за 1945 - 1947 роки, однак правовстановлюючі документи на будинок не виготовлялися. Зазначене домогосподарство не відноситься до самочинно забудованих.
У довідці №63 від 03.02.2010 року, виданій Пединківською сільською радою зазначено, що рішенням виконкому Пединківської сільської ради від 25.11.1993 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,60 га. Вказана земельна ділянка була передана їй відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» і це рішення не скасовано та не переглянуто, а відповідно, право приватної власності на земельну ділянку не припинено.
З довідки №23 від 17 січня 2010 року виданої Бердичівським МБТІ вбачається, що на будинок, який розташований по АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи не зареєстровані, а користувачем даного будинку була ОСОБА_2.
Відповідно до ст.346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, а відповідно до ст.331 ЦК України – право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
Згідно ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», зазначено, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок 1947 року забудови по АДРЕСА_1 за матеріалами Пединківської сільської ради рахувався за померлою ОСОБА_2, а позивач є спадкоємцем майна померлої за заповітом, тому враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.10, 60, 130 ч.4, 174 ч.4, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.25, 30, 321, 328, 331, 346, 376, 381, 1268 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року ,
Суд, -
Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати за спадкоємцем – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України, в порядку спадкоємства за заповітом по смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Провалівка Любарського району Житомирської області, право власності на житловий АДРЕСА_1
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.І.Замега