ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа№22а-284/2007 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку–45 інстанції – Хилько Ю.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді – Проценко О.А. (доповідач)
суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Духневич О.С.
за участю представників
відповідача – Слюсар О.В., Омелькін О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2007 по справі № 13/391
за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Кіровоград до Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”, м. Кіровоград про стягнення 44184, 07 грн.,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2005 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Кіровоградської області з адміністративним позовом про стягнення зОбласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”, м.Кіровоград, 44184,07грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Відповідач проти позову заперечував, оскільки, на його думку, підставою для застосування господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин може бути лише вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Оскільки позивачем не було надано до суду доказів порушення відповідачем встановленого порядку у сфері господарювання, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Згідно зі ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції, чинній на 2004 рік) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Відповідач зазначав, що у 2004 році на його підприємство інваліди для працевлаштування не направлялись, що підтверджується звітами, направленими відповідачем до Кіровоградського міського центру зайнятості, про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках. Тобто, зазначав відповідач, відсутність на підприємстві відповідача робітників інвалідів при наявності робочих місць для інвалідів не є виною Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”, оскільки Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, на нього покладено обов'язок забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх відшукувати та працевлаштовувати.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2005р. було відмовлено у позові з мотивів недоведеності позивачем вини відповідача у порушенні встановленого нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 року апеляційна скарга Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволена. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2005 року скасовано. Стягнуто з обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро – Кіровоград”, на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 44184,07 штрафних санкцій. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2006 року касаційна скарга Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград” задоволена частково. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2005 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 року скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2007 року було відмовлено у задоволенні позову, оскільки відповідачем було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, тому за висновками суду на відповідача не може бути покладена відповідальність за нормами Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2007 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград” суму штрафних санкцій за невиконання вимог законодавства в сумі 44184 грн.07 коп. В обґрунтовання вимог апеляційної скарги, позивач посилався на статті Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 855-Х11, при цьому апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не з’ясовано, чи дотримано відповідачем вимоги вищезазначеного Закону стосовно виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. На думку апелянта наявність вакантних робочих місць на підприємстві це ще не підстава вважати, що вони створені для працевлаштування інвалідів. Апелянт стверджує, що відповідачем такі робочі місця не створювались і належним чином не атестовувались.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Звертає увагу колегії на необхідність застосування до спірних правовідносин ст.250 Господарського кодексу України, яка передбачає строки застосування фінансових санкцій.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 20 вищезазначеного Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порядок сплати підприємствами(об'єднаннями) установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів з0атверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі – Порядок). Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою що затверджується Держкомстатом. Підприємства де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Сума штрафних санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до штатного розкладу підприємства та поданого “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік” середньооблікова кількість штатних працівників на ОКВП “Дніпро-Кіровоград” склала 533 особи. Разом з тим, деякі роботи (робочі місця) мають шкідливі умов праці. Поданим “Звітом про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці за 2004 рік” встановлено що 59 працівників зайняті на роботах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та 125 працівників працюють в умовах перевищення гранично-допустимих рівнів та концентрації шкідливих факторів. Таким чином, 369 штатних професій мають загальні умови праці та 184 штатні професії – мають характер шкідливих. Згідно поданого відповідачем до державної служби зайнятості “Звіту про наявність вільних робочих місць” в 2004 році таких вакантних посад виявлено 19, з яких 16 із звичайними умовами праці.
По поданих звітах державною службою зайнятості на ОКВП “Дніпро-Кіровоград” для працевлаштування в 2004 році було направлено 19 осіб , серед яких, жодного з групою інвалідності не було. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що підприємство відповідача не мало можливості працевлаштувати на вакантні робочі місця інвалідів.
Крім того, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.2005 року, який набрав законної сили з 01.01.2006 року, були внесені зміни до законодавчих актів, зокрема до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Так, частиною ст.20 цього Закону передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Спірні правовідносини між сторонами мали місце у 2004-2005 роках, до прийняття та набрання законної сили Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” то приписи даного Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Разом з тим, з урахуванням вимог п.5 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України норми вищезазначеного закону до спірних правовідносин слід застосовувати.
Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Днем виявлення порушення, у даному випадку слід вважати день здачі відповідного звіту до органів соціального захисту інвалідів. Звіт відповідача за формою № 10- ПІ отриманий позивачем 24.03.2005 року, отже , з цієї дати позивач протягом 6 місяців, до 24.09.2005 року. мав звернутися до суду з вимогами до відповідача про стягнення штрафних санкцій. Оскільки позов заявлено 28.12.2005 року, слід визнати, що позивачем пропущено шестимісячний термін, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містять суб'єктивне тлумачення нормативних актів, що не є підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених у апеляційній скарзі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л а:
Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2007 року у справі №13/391 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2007 року у справі №13/391 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ст..254 КАС України і може бути оскаржена Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів :
головуючий суддя О.А. Проценко
судді : А.О. Коршун
Л.П. Туркіна