Справа № 2а-743 2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі: головуючого судді: Бугери О.В. при секретарі: Тихенькій О.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради, 3-я особа ГУ ДКУ в Луганській області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги за 2003 - 2008 роки, допомоги на оздоровлення за період з 2003 - 2008 рік. -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2003-2008 роки, а також допомоги на оздоровлення за період з 2003 -2008 рік. В ході розгляду справи в суд свої вимоги уточнив просив визнати також неправомірними дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення неправомірними за 2009 рік щодо виплати в неналежному розмірі одноразової грошової допомоги до 5 травня., а також зобов’язати провести перерахунок та стягнути недоплачені суми допомоги на його користь.
У судовому засіданні позивач та його представник не були присутні, просили розглядати справу за їх відсутності, уточнені позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача УПСЗН Ленінської районної в м. Луганську ради у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за відсутності їх представника, подав суду заперечення проти уточненого позову, в яких зазначив. Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення та допомоги до 5-го травня, діяло у межах своїх повноважень. Виплати допомоги до 5-го травня позивачеві у 2003 - 2009 роках проведені у відповідності до Законів України «Про державний бюджет» на відповідний рік, в розмірах, вказаних в даних законах, підстав для виплати у вказаному розмірі в даному випадку немає, крім того, на момент виплати позивачеві допомоги - у травні 2007 p., положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рок» не були скасовані КСУ № 6-рп/2007 від 9.07.2007р. Позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення допомоги за період з 2003 - 2007 рік. Виплати допомоги на оздоровлення у 2003-2005 роках проводилися у відповідності з пп..є п.1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та у 2006-2008 роках у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Згідно доп.37 ст. 77 Закону України «Про Держаний бюджет на 2006 рік», ст. 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пп.1 1 п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Кабінету Міністрів України у 2006, 2007 та 2008 роках надане право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідач просив розглянути справу без його присутності.
Представник 3-ї особи Головного управління ДКУ у Луганській області в судове засідання не з’явився, були подані заперечення проти позову. В обгрунтування своїх заперечень зазначав, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Міністерство Фінансів та Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Всі виплати проводяться у розмірах встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на конкретний рік. у межах бюджетних асигнувань. Так як відповідно до ст. 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Зазначав на те, що позивач пропустив строк позовної давності. Просив в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, є інвалідом війни третьої групи, що підтверджується копією посвідчення за № НОМЕР_1 від 11.04.2000 року, у зв’язку з чим та відповідно до вимог ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Також позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС. що підтверджується витягом з акту огляду МСЕК. віднесений до 1 категорії /а.с. 9/.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та інших актів законодавства України, права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без віх рівноцінної заміни, нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Відповідно до ст. ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не могуть бути нижчим ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом; мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише Законами України та є виключно обов’язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування, та інших.
ст. 8 Конституцій України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні ії відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права: дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 2. 3. 4 ст. 9 КАСУ суд при вирішенні справи керуючись принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти, у разі невідповідності акту застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми одноразової грошової допомоги до 5 травня за період з 2003 - 2007 рік не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності. Представник відповідача наполягав на застосуванні строку позовної давності. а позивач не ставив перед судом питання про поновлення строку.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік. то згідно з п. 20 Розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у наступній редакції: « щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет». 12.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України було винесено Постанову № 183 «Про розмірі разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та «Про жертви нацистських переслідувань». Вищевказаною Постановою КМУ було встановлено розмірі грошової допомоги у 2008 році інвалідам війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10рп, положення Законів України «Про державний бюджет України» на 2008 p.. якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такими, що не відповідають Конституції України. Але на момент винесення зазначено рішення виплати допомоги вже проведена, а тому Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради у повній мірі виконало надані повноваження по виплаті допомоги, у розмірах встановлених нормами чинного законодавства. Правових підстав вважати що УПСЗН не у повному обсязі виплатило допомогу немає. Так само й за 2009 рік, при виплаті допомоги відповідач діяв в межах передбачених законом. Тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Позивач, як інвалід 3 групи 1 категорії мас право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Сума одноразової допомоги повинна бути розрахована виходячи із розміру мінімальної заробітної плата, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що допомога у 2003. 2004 та 2005. 2007, 2008 роках виплачувалась у розмірах, які не відповідають Закону. Дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зазначеного закону було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N3235-1V.
Доводи відповідача про те. що матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необгрунтовані.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» про внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», допомога на оздоровлення в 2007, 2008 роках виплачувалась у розмірах, які не відповідають Закону.
Але в даному випадку позивачем не вірно проведений розрахунок суми одноразової допомоги на оздоровлення. Законом України від 26 грудня 2002 року N 372-1V "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік", яким з 1 січня 2003 року її було встановлено в розмірі 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003 року (з урахуванням змін, унесених згідно із Законом від 22 травня 2003 року N 849-IV) - 237 грн. на місяць (стаття 1), Кабінет Міністрів України був уповноважений до 1 березня 2003 року внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата (стаття 2). Цей Закон набрав чинності 1 січня 2003 року. Проте лише Законом України від 25 листопада 2003 року N 1328-1V "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" цей Закон був доповнений статтею 7216. згідно з якою з 1 грудня 2003 року було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, що був чинним до 31 серпня 2004 року. Із 1 вересня 2004 року мінімальна заробітна плата була встановлена частиною 5 статті 58 Закону України від 27 листопада 2003 року N 1344-V "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (якою цю статтю доповнено згідно із Законом від 17 червня 2004 року N 1801-IV) у розмірі 237 грн.
Так, за 2003 рік підлягало нарахуванню та виплаті допомога в розмірі 205 грн х4 =820 гривень; за 2004 рік 237x4=948 гривень, за 2005 рік 332x4=1328 грн, за 2007 рік 410x4=1640 гривень, за 2008 рік 481x4=1924 гривні. В 2006 році нарахування допомоги проводилось відповідно до норм закону та перерахунку не підлягає. Тобто за період з 2003-2005. 2007-2008 року підлягало нарахуванню 6.660 гривень.
Виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, яким є Постанова Кабінету Міністрів України, при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст. 48 названого вище Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом не приймають доводи відповідача щодо застосування у межах спірних відносин, річного строку для звернення до суду, оскільки обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її, у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смерті.
Приписами частини 2 статті 99 КАС України, передбачено застосування річного строку для звернення до суду у випадку, якщо законом не встановлено інше. Інше, як свідчить аналіз даних норм, встановлено.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з УПСЗН Ленінської райради суми заборгованості не підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ст. 162 КАС України чітко визначені повноваження суду при вирішенні справи. враховуючи зазначене суд може зобов’язати вчинити певні дії, в даному випадку зобов’язати провести відповідний перерахунок та виплатити суму заборгованості.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати державного мита, як громадянин, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сума державного мита підлягає віднесенню на рахунок держави.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Відповідно до ч.3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Позивачем понесено витрати, пов’язані з наданням правової допомоги, у розмірі 500 грн. 00 коп.. що підтверджується копією договору про надання правової допомоги (юридичих послуг) від 06 лютого 2009 року /а.с. 15-16/ та квитанцією /а.с. 17/.
Керуючись ст. ст. 2, 8 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 8. 9. 99, 100. 161-163. 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради щодо відмови у щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у 2003-2005, 2007-2008 роках.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2003, 2004, 2005, 2007. 2008 роки на суму 6.660 гривень з урахуванням виплачених сум та виплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету України недоотриману одноразову щорічну допомогу на оздоровлення у 2003-2005, 2007-2008 роках.
Стягнути з місцевого бюджету Ленінської районної в м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 500 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги.
Мотивувальна частина виготовлена 14 серпня 2009 року.
В задоволенні інших вимог відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України