Справа № 2-945\2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

    22 листопада 2010 року                                           м. Світловодськ

    Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді             Регеші В.О.

при секретарі                 Фадеєвій О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зверненням стягнення на предмет іпотеки.

    В судове засідання з’явилися: представник позивача –Останкова Валентина Олександрівна , представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4., представник третьої особи – органу опіки та піклування при Світловодській міській раді –Проша Ніна Яківна. Відповідачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили

В С Т А Н О В И В:

    ПАТ „УкрСиббанк” звернувся з позовом до суду, в якому просить ухвалити рішення суду, яким стягнути в солідарному порядку на користь ПАТ „УкрСиббанк” з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11328729000 від 04.04.2008 року у сумі 240 190 гривень 72 копійки, а також звернути стягнення на передане відповідачами в іпотеку майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,0 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м. для задоволення вимог ПАТ „УкрСиббанк” по договору про надання споживчого кредиту № 11328729000 від 04.04.2008 року. Всі судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

    Заявою від 01 листопада 2010 року позивач просив змінити позовні вимоги і стягнути на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за кредитом, відсотками, пені загальним розміром 257657 гривень 40 копійок, що виникла станом на 29 жовтня 2010 року за кредитним договором № 11328729000 від 04.04.2008 р., укладеним з ОСОБА_1, звернувши стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачам, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 206400 гривень 00 копійок. Всі судові витрати позивач просив покласти на відповідачів. Також, позивач просив вимоги щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів залишити без розгляду.

    Суд заслухавши думку сторін по справі приходить до висновку, що заява про зміну позовних вимог підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

    Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивач має право до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Таким чином, враховуючи те, що позивачем заява про зміну до позовних вимог подана вже після початку розгляду справи по суті, у вимозі такої зміни позовних вимог суд відмовляє.

    Згідно п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду ,якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. В свою чергу, коментована ч. 2 ст. 31 ЦПК України закріплює, що позивач має право відмовитися від позову повністю або, якщо його вимоги можна розділити, частково.

    Таким чином, в частині залишення позовної вимоги ПАТ „УкрСиббанк” про солідарне стягнення коштів з Відповідачів без розгляду, суд заяву позивача задовольняє.

    В позові Позивач зазначає, що 04 квітня 2010 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11328729000, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 30000 доларів США 00 центів, на строк користування з 04.04.2008 року до 04.04.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом, з розрахунку 14,00 % річних. Згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, у встановлені кредитним договором терміни. Позивач пояснив, що ОСОБА_1 не здійснює платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих по ньому відсотків в обумовлені кредитним договором строки, чим порушує прийняті на себе договірні зобов’язання.

    Мотивуючи свої вимоги позивач посилалася на те, що відповідно до п. 6.1 кредитного договору, у випадку настання обставин, передбачених кредитним договором, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно п. 1.2.2. кредитного договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит – обов’язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит в повному обсязі. В зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач направив всім відповідачам заяви-вимоги, згідно з якими відповідачам було запропоновано виконати свої зобов’язання: сплатити заборгованість по поверненню кредиту. Однак, заборгованість по кредиту у встановлений строк ОСОБА_1 не сплатила.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

    В своїх поясненнях представник позивача пояснила, що загальна сума заборгованості станом на день подачі позову до суду становить 240190 гривень 72 копійки, а також, що згідно п. 4.3 кредитного договору, Відповідач 1 зобов’язаний за невиконання зобов’язань по договору сплатити позивачу штраф у розмірі 500 гривень 00 копійок. При цьому представник позивача зазначила, що в забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та відповідачами було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений 04.04.2008 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 1596. Відповідно до умов договору іпотеки відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,0 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м. Предмет іпотеки є власністю відповідачів на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 виданого Світловодським міськвиконкомом 11.09.1998 року.    

На підтвердження своїх вимог представник позивача також посилалася на те, що відповідно до вимог ст. 589 ЦК України,  у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна,  а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Представник Відповідача 1 позов визнала частково, суду пояснила, що з сумою стягнення заборгованості вона погоджується і не заперечує проти стягнення її з ОСОБА_1, а щодо задоволення вимоги ПАТ „УкрСиббанк” про звернення стягнення на предмет іпотеки заперечує. При цьому представник відповідача 1 пояснила, що в квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки зареєстрована неповнолітня дитина, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в підтвердження своїх посилань представник відповідача 1 надала суду копію свідоцтва про народження дитини та довідку з житлово-експлуатаційної контори про реєстрацію малолітньої ОСОБА_5

В підтвердження своїх тверджень представник відповідача 1 посилалася на ч. 2 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства”, ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.

Відповідач 2 та відповідач 3 в судове засідання жодного разу не з’явилися, про причини своєї неявки суду не повідомляли. Суд вирішив розглянути справу у їх відсутність.

    Представник третьої особи – органу опіки та піклування при Світловодській міській раді проти задоволення вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки заперечила, зазначила, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Також представник третьої особи зазначила, що відповідно до Закону України „Про охорону дитинства”, діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися житловим приміщенням на рівні з власниками або наймачем, таким чином аби захистити інтереси малолітньої дитини, просила суд відмовити в задоволенні позовної вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Додатково представник третьої особи зазначила, що за наданням дозволу на оформлення договору іпотеки до них позивач і відповідачі не зверталися, що порушує ч. 3 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства”.

    Вислухавши пояснення сторін, третьої особи дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 порушила взяті за кредитним договором зобов’язання, іпотекодержатель, письмово попередивши іпотекодавця, вимогою від 16.09.2009 р., копія якої є в матеріалах справи, щодо можливого (в разі непогашення заборгованості в установлений строк) ініціювання процедури примусового стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок Предмету іпотеки, набув право звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень кредитного договору, договору іпотеки, ст. ст. 589, 590 ЦК України.

    Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    В свою чергу, ч. 3 ст. 39 Закону України „Про іпотеку” закріплює, що суд вправі відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки якщо порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

    Крім того п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” від 23.06.2009 року № 1533 – VI введено мораторій на примусове виселення з житла, в якому зареєстрована фізична особа – іпотекодавець і це житло є єдиним житлом іпотекодавця. Згідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому. Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці до 14 років є місце проживання її батьків.

    В судовому засіданні з’ясувалося, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним їх житлом, іншого житла у відповідачів по справі немає, позивачем доказів зворотнього суду не надано.  

    На підставі ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншим міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    При здійсненні правосуддя, суд повинен захищати права, свободи та інтереси не тільки юридичних осіб, але й фізичних осіб шляхом всебічного і повного з’ясування обставин.

    Приймаючи до уваги розмір заборгованості, що утворилася за основним зобов’язанням боржника та вартість предмету іпотеки, яким забезпечувалось основне зобов’язання, права неповнолітньої дитини, яка мешкає в квартирі, що є предметом іпотеки та те, що представник позивача 1 повністю визнала суму заборгованості і пояснила, що ОСОБА_1 має на меті її сплатити щонайшвидше, а також те, що у відповідачів і неповнолітньої ОСОБА_5 відсутнє інше житло, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки цілком необгрутнованою та такою, що не підлягає задоволенню.

    Отже, дослідженні в судовому засіданні докази підтвердили те, що відповідач 1 отримувала кредит у позивача у розмірі 30 000 доларів США, з умовами користування, які передбачені кредитним договором. За порушення умов договору, щодо сплати коштів за кредитом у відповідача 1 перед позивачем станом на день звернення до суду постала заборгованість у розмірі 240190 гривень 72 копійки (сума заборгованості відповідачем 1 не оспорювалася).

    З’ясовані судом факти вказують на наявність суперечки між сторонами щодо виконання зобов’язань за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і суду даному спору надано оцінки.

    Оцінюючи надані сторонами докази, вислухавши представника третьої особи та ретельно перевіривши підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає, що на це немає законних підстав.

    Керуючись Конституцією України, ст. ст. 29, 526, 589, 590, 610 ЦК України, ст. 7 СК України, ст. ст. 33, 39 ЗУ „Про іпотеку”, п. 5 прикінцевих положень ЗУ „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи”, ст. ст. 31, 207, 213, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

    Позов Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ „УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором № 11328729000 від 04.04.2008 року в розмірі 240190 гривень 72 копійки.

    В решті позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк” відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ „УкрСиббанк” судові витрати в розмірі 1717 грн   судового збору   та 120 грн .  витрат  з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду                                       В.О. Регеша