Копія: Справа № 2- 3537/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада  2010 року     Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області  в складі:

головуючого судді – Регеші В.О.,  

при секретарі – Фадєєвій О.О;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»,в особі  Кіровоградського   управління   Центрального  регіонального   департаменту АТ « УкрСиббанк» про визнання  договору про надання  споживчого кредиту і додаткової угоди до нього  та договору поруки недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання  договору про надання  споживчого кредиту і додаткової угоди до нього  та договору поруки недійсним.

 В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 13 липня 2007 року між відповідачем  і нею був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11183329000 на суму 18 080 швейцарських франків, що дорівнювало еквіваленту 75 956грн.29 коп.

В той же день між відповідачем і позивачами  був укладений договір поруки № 127207 від 13 липня 2007 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору.

28 січня 2009 року між відповідачем і позивачами  була укладена додаткова угода  до зазначеного кредитного договору  про зміну його умов, передбачених пунктом. 1.3.4.

Позивачі вважають, що при укладенні договору поруки працівники банку не надали часу для ознайомлення з їх змістом, тому вона фактично умов договору не знала.

ОСОБА_1 зазначила, що самі договори були складені таким чином, що навіть при ознайомленні  з ними було важко щось зрозуміти, до того ж, даним банком  не були вручені  екземпляри вказаних договорів. На думку позивача  порушено вимоги ст.56 ЗУ « Про банки і банківську діяльність », яка передбачає, що клієнт банку має право доступу до інформації щодо діяльності банку, а банки зобов»язані на вимогу клієнта надати серед переліку обов»язкової інформації також і консультації з питань банківських послуг.

При цьому при укладенні вказаних договорів відповідачу було відомо, що у  позивача є неповнолітні діти і даний  кредит отримується для придбання житла  не тільки для позивача та його сім»ї, а й для дітей. Позивач  вказала, що фактично вона є заручником негативних наслідків вказаних порушень банку при укладенні зазначених договорів на вкрай невигідних і фактично кабальних умовах.

Позивач зазначила, що банком відверто порушено вимогу ст. 17 ЗУ « Про охорону дитинства»

В судовому  засіданні представник позивача та позивачі позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому  засіданні позовні вимоги не визнала, в заперечення позову зазначила, що у липні 2007 року позивачі звернулися до банку із проханням надати кредит для купівлі нерухомості. При цьому працівниками банку їм було роз’яснено умови кредитування та умови забезпечення виконання кредитних обов’язків. 10.07.2007р. позивачі, визначившись із сумою кредиту, валютою кредитування та іншими умовами, подали письмову заявку про отримання кредиту у розмірі 18080 шв.франків на строк 180 місяців зі сплатою 8,99 % річних  для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_1. У вказаній заяві вони зазначили своє місце реєстрації, місце роботи, доходи, однак не зазначили що мають неповнолітню дитину. Підписуючи вказану заяву, позивачі підтвердили та гарантували банку, що вся інформація, як усна так і письмова, що надана для отримання кредиту, є правдивою та повною настільки, наскільки відома клієнту та те, що вони попереджені про кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами (стаття 222 КК України). Копія заяви як доказ надається.

 Позивачами були надані необхідні для цього документи, у тому числі і довідки про доходи, про які вони заявляють, що нібито їх не надавали. Як докази копії довідок про доходи надаються.

Відповідно до умов кредитного договору за №11183329000 від 03.07.2007 р. (далі – кредитний договір), укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого по всіх правах та зобов’язаннях є публічнє акціонерне товариство «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 18080 швейцарських франків на поточні потреби,  а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредит та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених договором. Відповідно із п.1.2.2. кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток 1 до договору), а саме здійснювати погашення кредиту частками щомісячно та сплачувати проценти за кредит до 10 числа кожного місяця у розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.9.13 кредитного договору підписанням даного договору Позичальник свідчить про те, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, перед підписанням  даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Оригінал кредитного договору позичальник отримав про що свідчить розпис на договорі у розділі 12.3.

В забезпечення виконання кредитних обов’язків позичальника була надана іпотека– квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності  ОСОБА_1 та порука ОСОБА_2, чоловіка позичальниці.

Поручитель ОСОБА_2 підписанням договору поруки №127207 від 13.07.2007р. погодився на те, що у разі неповернення позичальником кредиту, він як поручитель зобов’язаний сплатити банку заборгованість (п.2.2. договору поруки) і засвідчив, що уклавши договір поруки, повністю розуміє всі умови  кредитного договору та договору поруки, розуміє також свої права та обов’язки та погоджується з ними (п.5.1. договору поруки).

При укладанні та нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири приватним нотаріусом Світловодського нотаріального округу Соломоненко Л.В. відповідно до п.5.1. договору сторонам було роз’яснено зміст й правові наслідки  правочину, а також вимоги стст.60-65, 72-74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 377, 403-406 Цивільного кодексу України, ст..12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей». Копія договору як доказ надається.

 При укладенні та нотаріальному посвідчені договору іпотеки ОСОБА_1 засвідчила, що укладенням договору іпотеки не порушені права та інтереси третіх осіб, в тому числі і дітей, майно передається в іпотеку за згодою чоловіка. (п.1.3. договору іпотеки), а приватний нотаріус Соломоненко Л.В., перевіривши вказане, посвідчив договір. Копія договору як доказ надається.  

Укладення кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та договору купівлі-продажу квартири відбувалося в один день – 13.07.2007 року. При цьому на момент укладення договорів в іпотечній квартирі неповнолітня дитина не проживала та не була зареєстрована, що може бути підтверджено матеріалами нотаріальної справи, яка зберігається у приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Л.В. Тому право на житло неповнолітньої дитини не порушено при укладенні договору. Крім того, відповідно до п.2.4.9. договору іпотеки ОСОБА_1 зобов’язалася не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя .

ОСОБА_1 деякий час виконувала умови кредитного договору, частково здійснювала погашення кредиту та відсотків, що говорить про визнання нею умов кредитного договору та їх прийняття, що свідчить виписка з кредитного рахунку позичальника. З питаннями про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки до банку не зверталася.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 з  березня  2009 року  перестала сплачувати за кредит, виникла заборгованість по кредиту та відсоткам. Працівники банку неодноразово нагадували позичальнику про необхідність погашення заборгованості. 22.10.2009 року банк направив позичальнику та поручителю листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості. Однак заборгованість вони не погасили. Тому банк звернувся із позовом про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, (справа № 2-1962/10) Розгляд справи призупинено на підставі ухвали Світловодського міськрайсуду суду від 22.09.2010р. до набрання законної сили рішенням у справі 2-3537/2010 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк».

 Заборгованість по кредиту залишається непогашеною і на сьогодні. Виписка з кредитного рахунку позичальника надається як доказ.

Чомусь за весь час дії договору з 2007 року у позивачів не виникало сумніву в його недійсності, і лише після того, як банк звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості, позивачі мабуть усвідомивши, що необхідно погашати заборгованість і що таке погашення може відбутися також і за рахунок продажу предмета іпотеки, з метою уникнення від цивільної відповідальності подали позови про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки.

Посилання позивачів на «порушення банком вимог ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори та видавати письмові зобов’язання» як підставі визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, безпідставне, так як банк не є суб’єктом правовідносин у розумінні вимог вказаного Закону. Навпаки, саме позивачі відповідають за порушення вказаних у статті вимог закону, а саме: за укладання без дозволу органів опіки та піклування договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмову від належних дитині майнових прав, здійснення розподілу, обміну, відчуження житла, зобов’язання від імені дитини порукою, надання письмових зобов’язань.

Кредитний договір та договір поруки не підлягає нотаріальному посвідченню та спеціальній реєстрації. Правовідносини, що виникають із кредитного договору та договору поруки не створюють для неповнолітньої дитини ні прав, ні зобов’язань, та не порушують права дитини.

  Тому посилення позивачів на вказані у позові обставини не відповідають фактичним обставинам надання кредиту, а вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору та договору поруки є безпідставними.

Крім того, представник відповідача зазначила, що  строк позовної давності 3 роки з моменту укладання вказаних угод вже минув, тому просить відмовити в позовних вимогах.

 Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної  давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі ,є підставою для відмови у позові.

Між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №11183329000 від 03.07.2007 р.

 Позивачі звернулися з захистом своїх цивільних прав до суду  15 вересня 2010 року, причини пропущення строку не зазначила.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позовних вимогах позивача необхідно відмовити ,оскільки строк позовної давності сплив, а причини пропущення цього строку суд не визнає поважними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 209,213-215,294  ЦПК України, ст. 267  ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в особі  Кіровоградського   управління   Центрального  регіонального   департаменту АТ « УкрСиббанк» про визнання  договору про надання  споживчого кредиту і додаткової угоди до нього  та договору поруки недійсним- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до а пеляційного суду Кіровоградської  області  через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області  протягом 10 - ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя підпис

згідно з оригіналом

Суддя Світловодського районного

суду Кіровоградської області                         Регеша В.О.