Справа №2а-2600/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року
Автозаводський районний суд м. Кременчук Полтавської області в складі:
головуючого судді - Андрієць Д.Д.
при секретарі - Лаврук В..О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчук справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про скасування постанов винесених Полтавським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про притягнення її до адміністративної відповідальності. Вказувала, що з 1996 року займається підприємницької діяльністю з продажу меблів з салону-магазину «Каріна», що знаходиться в м. Кременчуці. 19 жовтня 2009 року, на її адресу надійшла постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2009 року, винесена державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження їй стало відомо, що в провадженні Автозаводського ВДВС перебувають зведені виконавчі провадження по виконанню п’яти постанов винесених начальником Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики , а саме:
1. Постанови №121 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 28.10.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 21 402 грн. за реалізацію товарів, на які на момент перевірки відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживачів про товар ;
2. Постанови №135 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 23.12.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 340 грн. за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу, виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів ;
3. Постанови №221 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 23.12.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 306 грн. за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу, виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів усунення порушень прав споживачів ;
4. Постанови №48 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 16.06.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 32 000 грн. за відмову споживачу в реалізації його права при придбанні товару неналежної якості, передбаченого ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно споживача гр. ОСОБА_3;
5. Постанови №100 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 16.06.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 306 грн. також за
відмову споживачу в реалізації його права при придбанні товару неналежної якості, передбаченого ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно споживача гр. ОСОБА_3
Таким чином за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року, відносно позивачки було винесено п’ять постанов на загальну суму штрафу в розмірі 54 354 грн. три з яких в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів», а дві в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП). Вказувала, що у вересні у вересні 2008 року, управлінням у справах захисту прав споживачів дійсно проводилась перевірка роботи її меблевого салону-магазину. При здійсненні перевірки, інспектором управління у справах захисту прав споживачів було встановлено, що на меблях, які реалізуються в магазині відсутні артикули, які були передбачені Радянськими ГОСТами, в зв’язку з чим, позивача було зобов’язано вписати артикули на наклейки заводу-виробника. На думку позивача зі змісту ст.. 15, 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» не вбачається обов’язку виробника (продавця) вказувати на меблях артикули, тому відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того зазначала, що після проведеної у вересні 2008 року перевірки, представниками управління у справах захисту прав споживачів її не було повідомлено, що за відсутність на фабричних меблях Артикулів, відносно неї буде винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо постанов №48 від 16.06.2009 року та №100 від 16.06.2009 року зазначала, що ОСОБА_3 зробила спеціальне замовлення на виготовлення дивану, нестандартного розміру, оскільки диван який перебував в салоні не задовольняв вимоги покупця щодо його габаритів. Завод-виробник при виконанні спецзамовлення, виконав не усі побажання покупця, а саме виїзна частина дивану, була обшита тканиною, не такою ж як диван. Крім того, після того як диван було перероблено, в зв’язку з чим, збільшилась його довжина, змінилась й система розкладання дивану, оскільки іншим способом не вбачалось за можливе забезпечити міцність та надійність експлуатації збільшеної площини дивану, що також не влаштувало гр. ОСОБА_3 Покупець почав вимагати заміну тканини у виїзній частині дивану та його перероблення. Позивачем, деякий час велись переговори із заводом-виробником про усунення недоліків. Проте, вимогу, щодо зміни системи розкладання дивану, так й не було задоволено, оскільки не було можливості забезпечити міцність та надійність експлуатації збільшеної площини дивану. В цей час громадянка ОСОБА_3 звернулась до Управління у справах захисту прав споживачів з проханням розібратись та надати допомогу у вирішенні її питання. В зв’язку з неможливістю задоволення вимог, покупець відмовилась від товару, а позивачем було повернуто сплачені за диван гроші в повному обсязі. Після повернення грошей, гр. ОСОБА_3 написала розписку про те, що вона не має до позивачки претензій. Розписку про відсутність претензій гр. ОСОБА_3 позивачкою, було передано до Управління. Представниками Управління у справах захисту споживачів, було усно повідомлено, що конфлікт вичерпано, оскільки порушення прав споживача сталося не з вини продавця. Посилаючись на ст.. 61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення просила суд визнати протиправними та скасувати :
1. Постанову №121 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 28.10.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 21 402 грн. за реалізацію товарів, на які на момент перевірки відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживачів про товар ;
2. Постанову №135 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 23.12.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 340 грн. за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу, виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів ;
3. Постанову №221 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 23.12.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 306 грн. за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу, виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів усунення порушень прав споживачів ;
4. Постанову №48 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 16.06.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 32 000 грн. за відмову споживачу в реалізації його права при придбанні товару неналежної якості, передбаченого ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно споживача гр. ОСОБА_3;
5. Постанову №100 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 16.06.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 306 грн. також за відмову споживачу в реалізації його права при придбанні товару неналежної якості, передбаченого ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно споживача гр. ОСОБА_3
Просила також поновити строк для оскарження вищевказаних постанов.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позов підтримали, просили задовольнити. Повністю підтвердили всі обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач Полтавське обласне управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики в судове засідання повторно не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляв, клопотань, доказів та заперечень проти позову не надавав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень належним чином повідомленого про дату , час і місце судового розгляду , без поважних причин
або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що даний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 4 Положення « Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» затверджених постановою Кабінету міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1177 питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності у разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що постанова №121 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 28.10.2008 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 21 402 грн. за реалізацію товарів, на які на момент перевірки відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживачів про товар була винесена без участі ОСОБА_1 Про це свідчить копія постанови, в якій немає підпису позивача. Відповідач не надав ж одних доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про
притягнення її до адміністративної відповідальності. Таким чином, суд приходить до висновку про незаконність постанови №121 від 28.10.2008 року та необхідність її скасування.
Постанова №135 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 23.12.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 340 грн. за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушення прав споживачів по-перше не містить посилань на КУпАП України, а містить посилання лише на ЗУ «Про захист прав споживачів», яким дане правопорушення не передбачене. По друге не вказано за невиконання якого саме припису накладається дане стягнення. Фактично немає жодної інформації щодо припису за невиконання якого на позивача було накладено адміністративне стягнення. Тому суд вважає, що постанова №135 від 23.12.2009 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Постанова №221 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 23.11.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 306 грн. також за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушення прав споживачів була винесена з порушенням ст.. 61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, так як постановою №135 від 23.12.2009 року Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те саме правопорушення. Крім того, в даній постанові не вказано за невиконання якого саме припису накладається дане стягнення. Фактично немає жодної інформації щодо припису за невиконання якого на позивача було накладено адміністративне стягнення. Тому суд вважає, що постанова №221 від 23.12.2009 року є незаконною та підлягає скасуванню.
З матеріалів справи вбачається, що постанова №48 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 16.06.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 32 000 грн. за відмову споживачу в реалізації його права при придбанні товару неналежної якості, передбаченого ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно споживача гр. ОСОБА_3 також була винесена з порушенням ст.. 4 Положення « Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» затверджених постановою Кабінету міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1177, згідно якої питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності, у разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Про це свідчить копія постанови, в якій немає підпису позивача. Відповідач не надав жодних доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності. Тому суд вважає, що постанова постанова №48 від 16.06.2009 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Постанова №100 про накладення адміністративного стягнення в галузі захисту прав споживачів від 16.06.2009 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 306 грн. також за відмову споживачу в реалізації його права при придбанні товару неналежної якості, передбаченого ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно споживача гр. ОСОБА_3 була винесена з порушенням ст.. 61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, так як постановою №48 від 16.06.2009 року Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те саме правопорушення. Тому суд вважає, що постанова №100 від 16.06.2009 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Крім того, всі оскаржувані постанови були винесені з порушенням ст.. 283 КУпАП України, згідно якої постанова про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, встановлених при розгляді справи та з порушенням ст.. 268 КУпАП України, згідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час відсутності даної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги, а обов"язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача у справах про протиправність дій, рішень чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. У випадку коли особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозиції суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про поновлення строку для оскарження вищевказаних постанов, суд виходить з того, що позивач надала докази , про те, що довідалась про притягнення її до адміністративної відповідальності 16.10.2009 року , а саме копію постанови Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про арешт майна боржника від 16.10.2009 року, тоді як до суду звернулась з позовом 26.10.2009 року. Отже строк позовної давності ОСОБА_1 пропущений не був, тому клопотання позивача про поновлення строку для оскарження вищевказаних постанов підлягає задоволенню.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що доводи позивача, які не були спростовані відповідачем є обґрунтованими, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 69, 71, 80, 86, 163, 167, 268, 293 КАС України, ст.. 61 Конституції України , ст.. 4 Положення « Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» затверджених постановою Кабінету міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1177 суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанов Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №121 від 28.10.2008 року, №135 від 23.12.2008 року, № 221 від 23.12.2008 року, №48 від 16.06.2009 року, № 100 від 16.06.2009 року.
Скасувати постанову Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №121 від 28.10.2008 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 21 402 грн. грн.
Скасувати постанову Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №135 від 23.12.2008 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. грн.
Скасувати постанову Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 221 від 23.12.2008 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 306 грн. грн.
Скасувати постанову Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №48 від 16.06.2009 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 32000 грн.
Скасувати постанову Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 100 від 16.06.2009 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 306 грн. грн.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: