ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року Справа № 2-1947/10 р.
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Бондар С.Б., за участю секретаря судового засідання - Горюшко А.І.,
позивача – ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2,
представника позивача по зустрічному позову – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконкому Чугуївської міської ради Харківської області, заінтересована особа: Чугуївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту сімейних стосунків зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування четвертій черги за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та повернення сторін в первісний стан,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання на підставах ст. 1264 ЦК України права власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, посилаючись на те, що з 1994 року постійно мешкав з нею однією сім’єю і має право на спадщину за законом, як спадкоємець четвертій черги. У жовтні 2008 року доповнив позов і просив встановити факт спільного проживання з ОСОБА_9 в її квартирі.
В ході судового розгляду справи ОСОБА_1, з урахуванням уточнень до позову, просив суд встановити факт постійного спільного проживання з ОСОБА_9 на час відкриття спадщини однією сім’єю, визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом, який мешкав із спадкодавцем однією сімґєю не менш, ніж пґять років до часу відкриття спадщини та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на зазначену спірну квартиру.
У липні 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину після смерті ОСОБА_9 на підставах ст. 1263 ЦК України, як спадкоємець третій черги, посилаючись на те, що як тітка померлої прийняла спадщину поданням заяви до нотаріальної контори, але ОСОБА_1, користуючись рішенням суду від 20 жовтня 2006 року про задоволення його позову, яке скасоване судом ухвалою від 17 квітня 2007 року за нововиявленими обставинами за її заявою, безпідставно продав квартиру за 110500 грн. ОСОБА_6 ОСОБА_5 з урахуванням змін та доповнень позовних вимог просила суд визнати її спадкоємцем третій черги, визнати її право після смерті ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсними договори купівлі-продажу цієї квартири, укладені 29 грудня 2006 року ОСОБА_10 з ОСОБА_6 і 28 грудня 2007 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7, ОСОБА_8, та повернути сторони в первісний стан.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, пояснив що з ОСОБА_9 спільно проживав однією сім’єю з 1994 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_7; вони були пов’язані спільним побутом, він утримував її, оскільки ОСОБА_9 не працювала, мали намір зареєструвати шлюб, але не встигли це зробити через смерть вітчима ОСОБА_9, 13 вересня 2000 року, а потім ОСОБА_9 захворіла і не передбачено померла, поховав він її за власні кошти, встановив пам’ятник. Квартиру продав, оскільки на лікування ОСОБА_9 брав в борг гроші, які необхідно було повертати. Через ці обставини вважав себе єдиним законним спадкоємцем, оскільки за життя ОСОБА_9 говорила, що у неї нема родичів, в якості яких ніхто ніколи за їх спільне життя до них не навідувався и ОСОБА_9 не згадував, і не підтримував, тому заперечував проти позову ОСОБА_11 повністю.
Представник позивача по первісному позову, за довіреністю - ОСОБА_2, підтримав позов ОСОБА_1, зустрічний позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не довела свої родинні відносини зі спадкодавцем ОСОБА_9, з якою їх не підтримувала, тому не може претендувати на спадщину, договори купівлі-продажу спірної квартири є дійсними, укладені відповідно до закону, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 добросовісні її набувачі.
Представник позивача по зустрічному позову - ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав, у задоволенні первісного позову просив відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті дочки своєї рідної сестри, однак в зв’язку з винесенням незаконного рішення суду від 20 жовтня 2006 року, до спливу шестимісячного строку після смерті спадкодавця ОСОБА_9, ОСОБА_1 продав спірну квартиру, тим самим позбавив можливості ОСОБА_5 вступити в права спадкування; просив визнати ОСОБА_5 спадкоємицею третій черги, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, визнати недійсними договори купівлі-продажу цієї квартири, укладені 29 грудня 2006 року ОСОБА_10 з ОСОБА_6, 28 грудня 2007 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7, ОСОБА_8, та повернути сторони в первісний стан.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_11 в судовому засіданні 20 жовтня 2010 року підтримала свої позовні вимоги, у задоволенні первісного позову просила суд відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 незаконного заволодів квартирою ОСОБА_9, з якою за життя вона підтримувала родинні стосунки, а після смерті племінниці приїжджала на поховання, залишала сусідам гроші для купівлі пам’ятника, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 шляхом подання заяви до Чугуївської державної нотаріальної контори. З зазначених підстав просила визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третій черги, визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири племінниці, укладені 29 грудня 2006 року ОСОБА_10 з ОСОБА_6, 28 грудня 2007 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7, ОСОБА_8, та повернути сторони в первісний стан.
Представник відповідача Чугуївської міської ради Харківської області, за довіреністю Горшков В.Д., позовні вимоги сторін в судовому засіданні 12 серпня 2010 року не визнав, просив ухвалити рішення по справі у відповідності до чинного законодавства.
Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні 12 серпня 2010 року проти позову ОСОБА_11 заперечувала, посилаючись на те, що квартиру АДРЕСА_1 придбала на законних підставах, умови договору купівлі – продажу, укладеного 28 грудня 2007 року між ній, малолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 були виконані належним чином, про права ОСОБА_11 на квартиру їй відомо не було. Правочин було здійснено у відповідності з вимогами цивільного законодавства, в письмовій формі, нотаріально засвідчено, тому вона та малолітній ОСОБА_8 є добросовісними набувачами спірної квартири.
Відповідач ОСОБА_6, шлюбне прізвище якої на теперішній час - ОСОБА_6, у судове засідання повторно не з’явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про що свідчить розписка про отримання нею судової повістки.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані доказі, суд прийшов до наступного. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_9.
У відповідності до статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Факт смерті ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 28 липня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області (а.с.3 том 1).
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 і є часом відкриття спадщини.
ОСОБА_9 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності, видане 14 жовтня 2003 року відділом житлово-комунального господарства, будівництва та комунальної власності виконавчого комітету Чугуївської міської ради ми (а.с.4 том 1).
Суд виходить з обґрунтованості заявлених вимог ОСОБА_1 з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіті, - особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Суд вважає заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту сімейних стосунків зі спадкодавцем знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Частиною другої статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім’єю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Доказом факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є довідки, видані у серпні 2006 року головою громадської організації військового містечка Башкирівка «Житлова рада» та ДУ № 1 Чугуївської квартирно - експлуатаційної частини району (а.с.5.6 том 1), пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що з 1994 року на час відкриття спадщини ОСОБА_1 спільно проживав з ОСОБА_9 однією сім’єю, вони були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, ОСОБА_1 оплачував заборгованість за комунальні послуги, купував ліки ОСОБА_9, яка зловживала спиртними напоями, не працювала, ОСОБА_1 за свої кошти поховав ОСОБА_9 Свідок ОСОБА_15 також пояснила, що тільки після того, як ОСОБА_1 став спільно проживати з ОСОБА_9 була погашена заборгованість за комунальні послуги, ОСОБА_1 здійснив ремонт у квартири, оплатив приватизацію, вів з ОСОБА_9 спільне господарство. Свідок ОСОБА_16 також пояснив, що давав ОСОБА_1 в борг гроші на лікування ОСОБА_9 Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_9 не заперечував і свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні 20 жовтня 2010 року.
ОСОБА_5 та її представником ОСОБА_3 наведені обставини ні спростовані. Суд визнає, що пояснення свідків ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і таки висновки не спростовані відповідачем.
Представник позивача ОСОБА_3 посилався на суперечність у показаннях свідків, однак ніяких доказів у підтвердження своїх доводів та спростування свідчень суду не надав.
Посилання ОСОБА_5 у судовому засіданні 20 жовтня 2010 року про те, що вона матеріально підтримувала ОСОБА_9 за життя, а після її смерті залишала сусідам гроші на пам’ятник, - не доведені. Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю.
У зв’язку з доведеністю факту сімейних стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_9, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання його спадкоємцем четвертій черги, як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини и визнання за ним права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України.
Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Позовні вимоги ОСОБА_5 суд вважає недоведеними, тому відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.
ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 в установлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, строк подала в Чугуївську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, що підтверджено спадковою справою, наданою для огляду в судовому засіданні 12 серпня 2010 року державним нотаріусом Чугуївської держнотконтори - Окслендер О.Б.
Однак позивачкою по зустрічному позову не доведені її родинні стосунки зі спадкодавцем, оскільки в представлених ОСОБА_5 для огляду у судовому засіданні 20 жовтня 2010 року документах є суперечності, суд відмовляє у задоволенні її вимог щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємця третій черги за законом.
Так, у свідоцтві про одруження ОСОБА_20 та ОСОБА_21 за № НОМЕР_6, яке підтверджує, що їх брак зареєстрований Глушковською сільською радою Козульського району Красноярського краю Росії 27 лютого 1938 року (повторне свідоцтво видане 28 вересня 1954 року), і на момент вступу в брак, на 27 лютого 1938 року, ОСОБА_20 було 20 років, тобто він з ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_21 було 19 років, вона ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_5 також надала оригінал свідоцтва за № НОМЕР_5 про своє народження, який виданий повторно 20 листопада 2006 року відділом записів актів громадського стану Красноярського краю Росії, але згідно Правил заповнення бланків актових записів цивільного стану та свідоцтв, що видаються на підставі вчинених актових записів, у державних органах реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 01 грудня 2003 року № 148/5 (надалі – Правила № 148/5), пунктом 2 якого передбачено, що актові записи цивільного стану складаються на бланках, виготовлених за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабміну України від 12 вересня 2002 року № 1367 «Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану», «при реєстрації актів цивільного стану актові записи складаються у присутності заявника у двох примірниках, кожний з яких нумерується одним і тим самим порядковим номером». Повторне свідоцтво, яке надала позивачка, видане Козульським теротделом ЗАГС адміністрації Красноярського краю, завіреного печаткою з гербом Російської Федерації, але на час реєстрації, у 1954 році, народження ОСОБА_5 та видачі свідоцтва існувало СРСР . Таким чином, виготовлене нове свідоцтво, а не оригінал повторного першого свідоцтва, що є порушенням зазначених Правил № 148/5. Крім цього, у наданому позивачкою свідоцтві про шлюб ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та свідоцтвах про смерть ОСОБА_20 і ОСОБА_23 не співпадають роки народження: як зазначалося, на час шлюбу 27 листопада 1938 року ОСОБА_20 було 20 років, тобто, він ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_21 з ІНФОРМАЦІЯ_3, бо у 1938 році їй було 19 років. У свідоцтві за № НОМЕР_7, виданому бюро ЗАГС Московського району м. Алма-Ата, зроблено запис за № 790 про смерть ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8, у віці 76 років, тобто він ІНФОРМАЦІЯ_4, що свідчить про смерть зовсім іншої людини.
У свідоцтві за № НОМЕР_2, виданого Бабушкінським відділом ЗАГС м. Москви, зроблений запис про смерть ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_5, а у 1938 році їй було 21 рік, а не 19, як зазначено у свідоцтві про шлюб.
У наданих свідоцтвах не зазначені найменування паспортів, їх номери та серії, яким органом видані, що є порушенням п. 5 зазначених Правил № 148/5, в якому встановлено, що у всіх видах актових записів у графах щодо документів, які посвідчують особу, зазначати найменування паспорта або паспортного документа, його серію і номер, коли і яким органом виданий.
Крім цього, не співпадають по-батькові: ОСОБА_21 та ОСОБА_21.
Таким чином, не доведено, що ОСОБА_24 є матір’ю спадкодавця ОСОБА_9. У довідці про народження за № 255, виданої архівом Козульського Територіального відділу агентства ЗАГС адміністрації Красноярського краю Росії про народження ОСОБА_24, зазначено її місце народження: д. Малиногорка Козульського району Красноярського краю Росії, а у свідоцтві про шлюб за № НОМЕР_8 ОСОБА_25 з ОСОБА_24 зазначено місце народження останньої: Розульський район Красноярського краю Росії, тобто позивачкою надані відомості про різних людей. Також у довідці за 255 є розбіжності у зазначені ім’я – ОСОБА_18 і ОСОБА_18.
У повідомленні відділу ЗАГС Медеузського району м. Алмати за № 815 від 28 листопада 2006 року про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, у графі «батьки» записано: ОСОБА_26 та ОСОБА_27.
У наданих свідоцтвах про смерть за № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 зазначено прізвище ОСОБА_24. Таким чином, позивачем ОСОБА_5 не доведений родинний зв’язок між ОСОБА_27 та ОСОБА_24
Надані свідоцтва про смерть ОСОБА_24, видані відділом реєстрації актів громадського стану Чугуївського міськвиконкому з порушенням п. 3 Правил 148/5, в якому зазначено: «при реєстрації актів цивільного стану актові записи складаються у присутності заявника у двох примірниках, кожний з яких нумерується одним і тим самим порядковим номером», а свідоцтво за № НОМЕР_4 внесений актовий запис про смерть за № 511, а у свідоцтві за № НОМЕР_3 зазначений актовий запис про смерть за № 513. Крім зазначених порушень у правовстановлюючих документах, позивачем ОСОБА_5 порушений порядок їх отримання. Згідно п. 19 ч. IV «Видача документів про реєстрацію актів цивільного стану» розділу 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в України, затверджених наказом Мінґюсту України від 18 жовтня 2000 року за № 52/5, із відповідними змінами, «копії актових записів цивільного стану видаються тільки на запити Міністерства Юстиції України, відділів реєстрації актів цивільного стану України, суду, нотаріуса, у веденні якого перебуває спадкова справа, а також слідчих органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, дипломатичних представників та консульських установ України із зазначенням мети їх витребування, у межах їх компетенції. Видача громадянам копій актових записів цивільного стану забороняється».
У відповідності зі ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV, «спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України», а стаття 74 цього Закону встановлює, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначається відповідно до права України. Таким чином, письмові докази ОСОБА_5 за своїм змістом не відповідають діючому законодавству України, одержані з порушенням встановлених Правил, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» і до уваги не можуть бути взяті, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 59 ЦПК України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі – продажу спірній квартири, укладених 29 грудня 2006 року ОСОБА_10 з ОСОБА_6 і 28 грудня 2007 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, та повернення сторін в первісний стан, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки при здійсненні правочину купівлі-продажу квартири сторонами дотримані вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України.
У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Частина перша статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи не працездатних дітей. Недодержання цих вимог тягне за собою визнання правочину недійсним.
Доказів недобросовісності набуття спірній квартири саме теперішніми власниками квартири ОСОБА_5 та її представником суду не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Суд не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, однак достатніх належних доказів в підтвердження позовних вимог позивачем за зустрічним позовом та його представником суду не надано.
За правилом ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в сукупності.
Враховуючи, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є добросовісними набувачами, підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу квартири недійсними не вбачається, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_11 і в цій частині позову.
У договорі купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року, зазначено, що квартира АДРЕСА_1, тому суд зазначає, що спірне майно на теперішній час знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судові витрати суд покладає на ОСОБА_5, з урахуванням частково нею сплачених при подачі позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 30, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, статей 203, 205, 207, 215, 1258, 1264 ЦК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до виконкому Чугуївської міської ради Харківської області про встановлення факту сімейних стосунків зі спадкодавцем, заінтересована особа: Чугуївська держнотконтора, визнання права власності в порядку спадкування четвертій черги за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7.
Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертій черги за законом, який мешкав із спадкодавцем ОСОБА_9 однією сімґєю не менш як пґять років до часу відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємця третьої черги, визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 29 грудня 2006 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та від 28 грудня 2007 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та повернення сторін в первісний стан – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по сплати держмита в розмірі 1615 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2010 року.
Суддя: