Справа № 2-3782
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого – судді – Козирєвої Г.М.
при секретарі Смалюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Харківське регіональне відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, про розділ спільного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частину квартири, стягнення суми, відновлення порушеного права та вселення,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя, внесення змін до кредитного договору та договору іпотеки.
В процесі знаходження справи у суді позивач змінив свої позовні вимоги, просив розподілити спільне майно подружжя, визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири стягнути з відповідача суму 26 927,17 грн., відновити його порушене право та вселити його в спірну квартиру, зобов’язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні цією квартирою.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 20 липня 1996 року він уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2, який було зареєстровано у міському відділі РАГСу м.Донецька, актовий запис №312.
Під час шлюбу ними спільно з дружиною була придбана 2-х кімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності в КП «ХРБТІ» в цілому зареєстрована за дружиною позивача ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1, виданого виконкомом Циркунівської сільської ради 24.12.2004 року, що підтверджується довідкою КП «ХРБТІ» від 17.11.2009 року та копією свідоцтва про право власності.
Балансова вартість квартири складає 341511,40 грн., що підтверджується довідкою Циркунівської сільради №753 від 16.11.2009 року. Йому, як чоловіку, відповідно до вимог ст.ст.60,70 СК України, повинна належати Ѕ частина спільного майна, тобто Ѕ частина спірної квартири вартістю 170755,70 грн. відповідно.
Спірна квартира була придбана ними у кредит, на підстави кредитної угоди №255-к, укладеної 10.06.2003 року між Харківським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та його сім’єю, в особі дружини ОСОБА_2 про надання їм пільгового довготермінового кредиту на будівництво житла загальною площею 66,11 кв.м, згідно з проектом, фактично загальною площею 65,70 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 74553 грн. з терміном повернення кредиту 25 років з дати укладення цієї кредитної угоди.
Для забезпечення своєчасного виконання зобов’язань за кредитною угодою після фактичної передачі їм квартири та реєстрації права власності на неї між Харківським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятниченко І.В. 11 березня 2005 року.
На час заявлення позовних вимог 10.02.2010 року, відповідно до листа Фонду за №340 від 30.11.2009 року, за час користування кредитом сім’єю позивача було сплачено у погашення кредиту 15898 грн.67 коп., пені -1 грн.33 коп., а сума кредитної заборгованості складає 58654 грн.33 коп.
Відповідно до умов цієї угоди протягом цього часу сім’я сторін своєчасно проводила погашення кредитних зобов’язань. Однак обставини змінилися. Після фактичного припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 кожним з них були здійснені виплати у рахунок погашення кредиту. Протягом з грудня 2009 року до 5 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_2 у погашення кредиту сплатила 2400,00 грн. Позивачем в цей період було сплачено у погашення кредиту 56255,00 грн., а саме: 14.04.2010 року 795,00 грн. по квитанції №14206.217.1, 30.09.2010 року – 20000,00 грн. по квитанції №21001.504.1, 01.10.2010 року – 30000,00 грн. по квитанції №14206.8.1, 05.10.2010 року – 5460,00 грн. по квитанції №21001.58.1.
Таким чином, станом на 05.10.2010 року кредитна заборгованість по кредитній угоді №255-к, укладеній 10.06.2003 року між Харківським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та їх сім’єю, в особі дружини ОСОБА_2, в сумі 58655,00 грн. виплатами, як з боку позивача, так і з боку відповідача ОСОБА_2 була достроково повністю погашена. У зв’язку з чим, дія цієї угоди повинна бути припинена, тому як відповідно до вимог ст.599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на ці обставини позивачем змінено позовні вимоги, оскільки відсутній сенс підтримувати позовні вимоги стосовно внесення змін до кредитного договору та договору іпотеки.
Шлюб сторін розірвано 13 квітня 2010 року.
В ч.3 ст.61 СК України зазначено, якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. В такому разі кредит, отриманий відповідачем за договором в інтересах сім’ї, є також об’єктом спільної власності сторін, а його частки повинні бути рівними.
Оскільки вже після розірвання шлюбу між сторонами особисто позивачем було сплачено весь залишок заборгованості по кредиту у рахунок його погашення, то він вважає, що в порядку розподілу спільного майна подружжя відповідач повинна сплатити йому половину виплаченої ним суми за виключенням зроблених особисто нею платежів, а саме суму в розмірі 26927,17 грн., з огляду на те, що загальна сума кредиту складає 74553,00 гривень, у період шлюбу ними разом було погашено 15898,57 грн., залишок на час припинення шлюбу складав 58654,33 грн., тобто кожному з них на Ѕ частину приходиться по 29327,17 грн., після припинення шлюбу особисто ОСОБА_2 було сплачено 2400,00 грн., а позивачем – 56255,00 грн., відповідно до цього розрахунку позивачем переплачено, а відповідачем недоплачено суму 26927,17 грн.
Також позивач зазначає, що після закінчення будівництва цього житлового будинку та прийому його в експлуатацію його сім’я (він, дружина та син) наприкінці червня 2004 року вселилися в вищезазначену квартиру та проживали в ній разом до 29 січня 2010 року. Те що він подав позов про розділ спільного майна подружжя, дуже розлютило дружину. Наприкінці грудня 2009 року він був відсутній по роботі тривалий час. Повернувшись додому 29 січня 2010 року він не зміг попасти до квартири, оскільки його дружина ОСОБА_2 замінила секрет у замку вхідних дверей та відмовилася впустити його в квартиру, викликала міліцію. Він звертався до дільничного інспектора міліції та до житлово-експлуатаційного підприємства за місцем знаходження квартири з проханням надати йому допомогу у вселенні в квартиру, однак йому було рекомендовано звернутися до суду. Тому позивач просить відновити його порушене право на користування квартирою, вселити його в цю квартиру та зобов’язати відповідача ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою.
Відповідач ОСОБА_2 не визнала позовних вимог, надала до суду письмове заперечення, в якому зазначила, що спірну квартиру вона отримала на сім’ю з двох чоловік. Пільговий кредит їй було надано Харківським регіональним Фондом сприяння молодіжному житловому будівництву, з урахуванням наявності у неї дитини. Вважає, що позивач не набув права користування цією квартирою, хоча і не заперечує, що на момент отримання кредиту, а також квартири сторони проживали однією сім’єю у шлюбі, сумісно проживали у цій квартирі з моменту її надання і до 29.01.2010 року, вели спільний бюджет, сумісно сплатили перший внесок за квартиру у сумі 21213,00 грн., а також сумісно в період шлюбу сплатили 15898,67 грн. у погашення отриманого кредиту, що при наданні документів, необхідних для отримання кредиту нею було надано свідоцтво про шлюб з позивачем. Також не заперечувала, що після того, як нею було розпочато судовий процес про розірвання шлюбу між сторонами були напружені стосунки, і після того як без попередження її 27.12.2009 року позивач мовчки покинув квартиру, забравши деякі речі, які, як вона вважала, йому не належать, замінила замки на вхідних дверях, а коли позивач 29.01.2010 року намагався силоміць попасти до квартири, викликала міліцію і з того часу не пускає позивача до квартири.
Третя особа, Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, належним чином повідомлена про день та час слухання справи, надала лист про слухання справи у відсутності представника Харківського управління Фонду (а.с.74,80). В зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.60,70 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В ч.3 ст.61 СК України також зазначено, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 липня 1996 року по 13.04.2010 року (а.с. 39,56).
В період шлюбу та сумісного проживання придбали 2-х кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності в КП «ХРБТІ» в цілому зареєстрована за дружиною позивача - ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1, виданого виконкомом Циркунівської сільської ради 24.12.2004 року, що підтверджується довідкою КП «ХРБТІ» від 17.11.2009 року, копією свідоцтва про право власності, витягом про реєстрацію прав власності (а.с.6,8, 9). Повна вартість кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_2 за кредитною угодою №255-к, укладеною 10.06.2003 року між Харківським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_2 про надання її сім’ї пільгового довготермінового кредиту на будівництво житла загальною площею 66,11 кв.м, згідно з проектом, фактично загальною площею 65,70 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 74553 грн., погашено сторонами в повному обсязі, про що свідчить довідка Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (а.с.75), а також квитанції про внесення зазначених платежів, оригінали яких суд оглянув в судовому засіданні, копії яки знаходяться в матеріалах справи (а.с.73, 76-77).
Доказів наявності шлюбного договору або інших домовленостей щодо спільного майна подружжя сторонами суду не надано. Тому позивачу, як колишньому чоловіку, відповідно до вимог ст.ст.60,70 СК України, повинна належати Ѕ частина спільного майна, тобто Ѕ частина спірної квартири у порядку розділу спільного майна подружжя.
Також в судовому засіданні встановлено, що відповідно до зазначеної вище кредитної угоди відповідачем в інтересах сім’ї отримано кредит у сумі 74553,00 гривень, який, відповідно до вимог ч.3 ст.61 СК України, теж є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і його частки повинні бути рівними.
Той факт, що цей кредит отримано саме в інтересах сім’ї, а не особисто відповідача, як вона це намагається представити суду, підтверджується самою кредитною угодою, з якої вбачається, що пільговий довготерміновий кредит надається молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла» від 29.05.2001 року №584 (а.с.10-11). Відповідач ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні, що при наданні необхідних документів для оформлення кредиту нею було надано свідоцтво про шлюб з позивачем. Даний факт також підтверджується листом Харківського управління Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву №340 від 30.11.2009 року, з якого вбачається, що зазначений кредит було надано саме сім’ї сторін в особі ОСОБА_2, а не особисто ОСОБА_2 Особисто відповідачу такий кредит не могло бути надано, оскільки вона перебувала у шлюбі і не могла вважатися ні юридично, ні фактично одинокою особою. Іншим особам, крім перерахованих у зазначеному вище Положенні, видача такого кредиту законом не передбачена.
Оскільки станом на 05.10.2010 року кредитна заборгованість по кредитній угоді №255-к від 10.06.2003 року достроково погашена, відповідно до вимог ст.599 ЦК України, дія цієї угоди припинилася. А також припинилася дія Договору іпотеки від 11.03.2005 року.
Однак при розділі спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_2 слід враховувати, ким із сторін і в якому розмірі робилися внески по сплаті даного кредиту в період припинення шлюбних відносин.
З наданих позивачем квитанцій, зазначених вище, встановлено, що з грудня 2009 року до 5 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_2 у погашення кредиту сплатила 2400,00 грн. Позивачем в цей період було сплачено у погашення кредиту 56255,00 грн., а саме: 14.04.2010 року 795,00 грн. по квитанції №14206.217.1, 30.09.2010 року – 20000,00 грн. по квитанції №21001.504.1, 01.10.2010 року – 30000,00 грн. по квитанції №14206.8.1, 05.10.2010 року – 5460,00 грн. по квитанції №21001.58.1.
Враховуючи те, що після розірвання шлюбу між сторонами особисто позивачем було сплачено весь залишок заборгованості по кредиту у рахунок його погашення, в порядку розподілу спільного майна подружжя і він не просить збільшити його частку в спільному майні, відповідач повинна сплатити на користь позивача половину виплаченої ним суми за виключенням зроблених особисто нею платежів, а саме суму в розмірі 26927,17 грн., з огляду на те, що загальна сума кредиту складає 74553,00 гривень, у період шлюбу ними разом було погашено 15898,57 грн., залишок на час припинення шлюбу складав 58654,33 грн., тобто кожному з них на Ѕ частину приходиться по 29327,17 грн., після припинення шлюбу особисто ОСОБА_2 було сплачено 2400,00 грн., а позивачем – 56255,00 грн., відповідно до цього розрахунку позивачем переплачено, а відповідачем недоплачено суму 26927,17 грн, яка і підлягає стягненню на користь позивача на підставі ст.ст.61,70 СК України.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його порушеного права користування спільним майном – квартирою №28 в будинку №28 в МЖК «Інтернаціоналіст», оскільки відповідач ОСОБА_2 об’єктивно перешкоджає йому в цьому, чого вона не заперечувала в судовому засіданні та в своєму письмовому запереченні, з яких вбачається, що вона замінила замки на вхідних дверях та весь час звертається до правоохоронних органів, не надаючи позивачу можливості попасти до квартири, право користування якою він має незалежно від наявності в нього іншого житла в іншому місті іншої області. Факт перешкоджання відповідачем позивачу у користуванні цією квартирою також підтверджується листом ПП «ІНТЕРДІМ ПЛЮС» (а.с.34), актами, складеними даним підприємством (а.с.35,36), копією заяви ОСОБА_1 до ПП «ІНТЕРДІМ ПЛЮС» (а.с.32), копіями постанов Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальних справ (а.с.38,63, 65, 66). Тому необхідно поновити право позивача користування цією квартирою та вселити його до спірної квартири.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою на майбутнє, то суд вважає заявленими їх безпідставно, оскільки відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд не може захищати право на майбутнє, яке ще не порушено стороною, або робити висновок про ймовірність порушення такого права в майбутньому. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 210, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 70 Сімейного Кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку розділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 26927,17 грн. (двадцять шість тисяч дев’ятсот двадцять сім грн.17 коп.).
Відновити порушене право користування квартирою ОСОБА_1 та вселити його в квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Харківської області, через Харківський райсуд.
Суддя: