К о п і я
Справа № 2 - 176/10
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
15 листопада 2010 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.
за участі представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Четверта Одеська державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом та після зміни позовних вимог просив стягнути з відповідачки як спадкоємиці на його користь грошових коштів, переданих ним за
13/25 частки будинку АДРЕСА_1 колишньому власнику ОСОБА_5 Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що, маючи намір купити у свою власність житло, 08.06.2007 року передав 65 000 доларів США ОСОБА_5, котрий отримав у нього гроші в зазначеному розмірі у присутності свідків, про що була укладена письмова угода у простій письмовій формі та підписана ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6, котрі повинні були підготувати документи та оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, однак по цей час умови договору не виконані, ОСОБА_5, а потім і ОСОБА_6 померли. ОСОБА_4 була залучена до участі у справі як правонаступник. Також позивач просив стягнути понесені ним судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги за позовом та просила їх задовольнити у повному обсязі .
П редставник в ідповідачки у судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що сім’я ОСОБА_6 не мала наміру продавати будинок і не продавали його, грошові кошти не отримували, результат висновку почеркознавчої експертизи вважала таким, що не відповідає закону і не може бути прийнятий до уваги, оскільки був проведений з порушеннями та при розгляді попередніх вимог позивача про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Третя особа на адресу суду надіслала лист з проханням розглядати справу за відсутності їх представника. Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши надані докази, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належало 13/25 частки будинку АДРЕСА_1 згідно рішення Ленінського районного суду м.Одеси від 28.11.1980 року (а.с.64-71, т.1).
08.06.2007 року між позивачем ОСОБА_13 та ОСОБА_5, у присутності та зі згоди його дружини ОСОБА_6, був укладений письмовий договір купівлі-продажу 13/25 частки будинку АДРЕСА_1, згідно якого позивач передав 65 000 доларів США ОСОБА_5, котрий отримав у нього гроші в зазначеному розмірі у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, про що була укладена угода у простій письмовій формі на зворотній стороні першого аркуша технічного паспорта на будинок, написана позивачем та підписана усіма учасниками, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 Крім того, на вказаному договорі містяться підписи свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (а.с.13 – звор.стор.).
Факт підписання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаного договору підтверджується висновком експерта Урсулова К.В. №1410 від 30.12.2008 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Одеській області, виконаного на підставі ухвали суду від 29.10.2008 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, спадщину у вигляді 13/25 частки будинку АДРЕСА_1 прийняла його дружина ОСОБА_6 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.74, т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (а.с.169, т.1), залишивши заповіт, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_4 (а.с.175, т.1), яка і звернулась 11.03.2009 року із заявою про прийняття спадщини до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори (а.с.168, т.1) та ухвалою суду від 28.10.2009 року була залучена до участі у справі як правонаступник (а.с.189, т.1).
Заперечення представника відповідачки щодо порушень при проведенні експертизи, намір експерта повернути матеріали до суду для надання додаткових матеріалів, а також тієї обставини, що експертиза була проведена до зміни позовних вимог, суд до уваги не приймає, оскільки експертиза була призначена до вказаної експертної установи із витребуванням необхідних для проведення експертизи документів у присутності представника відповідачки та з її згоди, заява представника від 22.12.2008 року до суду (а.с.41, 42, т.2) не підтверджується жодними доказами чи клопотанням експерта і в цілому не спростовує висновку експерта, експертиза була проведена при розгляді даної справи, зміна підстави чи предмета позову не вимагає повторного проведення експертизи або не врахування її судом.
Крім того, факт укладення договору та передання грошових коштів додатково підтверджується поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, котрі були присутні при укладенні угоди, їх пояснення щодо валюти, яка передавалась, а саме: частина коштів у гривні, частина – у доларах США, суттєвого значення для вирішення спору не має, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.59 ЦПК України щодо допустимості доказів: факт передання грошових коштів, у тому числі й валюта зобов’язання, має бути підтверджено виключно письмовими доказами і не може підтверджуватись поясненнями свідків.
Пояснення інших свідків, допитаних у судовому засіданні, котрі знали сім’ю ОСОБА_6, відвідували їх, надавали допомогу у зв’язку з поганим станом їх здоров’я, т.і., носили загальний характер та не стосувались предмета спору, тому їх пояснення суд до уваги не приймає. Ствердження, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не могли рухатись на момент укладення угоди пояснення свідків також не спростовують, оскільки свідок ОСОБА_8 чітко зазначила, що ОСОБА_6 зламала ногу на початку липня
2007 року, тобто після укладення угоди.
Доказів хвороби ОСОБА_5, яка б унеможливила його пересування, відповідачем не надано, пояснення свідків у цій частині не підтверджують такий факт.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5, у присутності та зі згоди його дружини ОСОБА_6, були отримані грошові кошти за належні йому
13/25 частки будинку АДРЕСА_1, у розмірі 65 000 доларів США від позивача у справі, і у нього виникли зобов’язання перед позивачем.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються статтями 509, 510, 526, 533, 611, 612, 625, 1281, 1282 ЦК України.
Згідно ст.509 ЦК України, зо бов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності зі ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Стаття 533 ЦК України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вимогами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до вимог статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Посилання представника відповідачки щодо несвоєчасного звернення до її довірительниці із вимогами про стягнення грошових коштів як до спадкоємиці боржника безпідставні, оскільки позивач звернувся до суду ще за життя боржника і до нього особисто, від вимог не відмовлявся, лише змінивши їх, а відповідачку було залучено як правонаступника після її звернення з відповідною заявою.
Отже, відповідачка як правонаступник боргових зобов’язань ОСОБА_5 та
ОСОБА_6 зобов’язана повернути зазначені грошові кошти позивачеві у межах вартості спадкового майна.
Представником позивача надано середньостатистичні дані щодо вартості аналогічного нерухомого майна району, де знаходиться будинок, яка становить близько 70000 доларів США, що перевищує заявлений розмір (а.с.249-253, т.1). Такі дані не спростовані відповідачкою, будь-яких клопотань щодо визначення вартості спадкового майна сторони не заявляли.
Враховуючи, що курс НБУ на час розгляду справи становить 7,9297 гривні за один долар США та вищий від курсу НБУ при здійсненні розрахунку позивачем (7,9259 грн. за один долар США), з урахуванням ст.11 ЦПК України, вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення переданих грошових коштів є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальному розмірі 1900 гривень (а.с.3, 4, 229, т.1) та сплачені кошти за проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 1095,25 гривень (а.с.120, т.1).
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 59, 61, 63, 64, 66, 79, 81, 88, 158, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 – задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 515183 (п’ятсот п’ятнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні)
50 копійок, а також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2995 гривень 25 копійок.
Копію рішення направити третій особі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: