- 1 -

                                                                                                                              № 2-1214/10

                                            Р     І     Ш     Е     Н     Н     Я

                                                      ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12.11.2010р.         Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

                              в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                              при секретарі   Заіка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання майна спільною частковою власністю співвласників (треті особи : ОСОБА_2, КП "БТІ м. Вільногірська"),

                                  В С Т А Н О В И В  :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання майна спільною частковою власністю співвласників, в якому зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.11.2000р., яке було видано на підставі розпорядження відповідача від 25.10.2000р. за № 310, їй, а також членам її сім`ї – дочці ОСОБА_2, їх онуці – неповнолітній ОСОБА_3 і чоловіку ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер, в зв`язку з чим відкрилась спадщина за законом на його майно,  в тому числі і на частку в зазначеній вище квартирі. За своє життя заповіт на своє майно чоловік не складав. Спадкоємцями 1-ї черги за законом є вона та її дочка – заінтересована особа по справі ОСОБА_2

Після смерті чоловіка у встановлений законом строк вона звернулась до Вільногірської державної нотаріальної контори з метою подати заяву про прийняття спадщини, дочка від спадкування відмовилась. Однак, їй було роз`яснено про неможливість вчинення нотаріальної дії та неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності може бути здійснена тільки після виділення частки померлого у спільному майні.

Органом приватизації державного (комунального) житлового фонду в м. Вільногірську є відповідач, який приймає відповідні рішення про передачу громадянам у власність житла в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та видає свідоцтва про право власності на житло.

Позивачка зазначає, що при житті чоловіка між нею, ним та їх дочкою договір про визнання зазначеної квартири спільною сумісною власністю не укладався та з такою заявою до відповідача при приватизації вказаної квартири про визнання її спільною сумісною власністю вони не звертались. Діюче законодавство України не передбачає таку форму власності як спільно-сумісна, ним визначено, що власність є спільною частковою та спільною сумісною.

Таким чином, відповідач самовільно, без їх згоди визначив квартиру як спільну сумісну власність, що не відповідало їх волі та бажанню. Ця обставина на цей час унеможливлює отримання нею свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4

Оскільки один із співвласників майна (ОСОБА_4) помер, то визначити частки кожного із співвласників  в  добровільному порядку є неможливим.  Але в зв`язку з тим, що відповідач, як співвласник будинків приватизованого житла в місті, не визнає за співвласниками права спільної часткової власності на вищевказану квартиру та не бажає добровільно внести зміни у свідоцтво про право власності на житло, вона змушена звертатись до суду з даним позовом.

Так як домовленості між співвласниками зазначеної квартири щодо перерозподілу часток між ними та спору з цього приводу  не  було,  вона  вважає,  що кожному з співвласників

                                                                            - 2 -

зазначеної квартири належить 1/4  її частина.

Позивач просить задовольнити її позов, визнати вказану квартиру спільною частковою власністю її, її дочки ОСОБА_2, її онуки – неповнолітньої ОСОБА_3 і за життя чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних частинах, тобто по ? частини квартири за кожним співвласником.

Позивач надала в судове засідання заяву, якою просить розглянути дану справу без її участі, зазначила, що підтримує позов в повному обсязі (а.с.13).

Відповідач - Вільногірський міськвиконком повідомив телефонограмою про згоду з позовом та просить розглядати дану справу без участі представника (а.с.12).

Телефонограму аналогічного змісту отримано від третьої особи - КП "БТІ м. Вільногірська" (а.с.11).

З позову вбачається, що заінтересована особа у справі ОСОБА_2 (дочка позивача) не претендує на спадкове майно, вона в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила. На думку суду ця обставина не є перешкодою для розгляду даної справи.

Дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, в тому числі: копію свідоцтва про одруження (а.с.5), копію свідоцтва про право власності на житло від 20.11.2000р. (а.с.4), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.6), також приймаючи до уваги визнання позову відповідачем та третьою особою по справі - КП "БТІ м. Вільногірська", суд прийшов  до  висновку  про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 355, 356, 357 ЦК України майно, що є у власності співвласників, належить їм на праві спільної власності (спільне майно), майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою,  якщо  договором  або  законом  не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на момент приватизації було визначено спільну сумісну власність позивачки, спадкодавця - її нині покійного чоловіка ОСОБА_4, їх спільної дочки ОСОБА_2 та її малолітньої дочки ОСОБА_3 Вони, як співвласники квартири вважали, що кожному з них належить по 1/4 частки квартири, іншої домовленості між ними не існувало, спорів з цього приводу не виникало,  за  визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.

Таким чином, є підстави для визначення за позивачкою, її дочкою ОСОБА_2, малолітньою онукою ОСОБА_3  та її нині покійним чоловіком ОСОБА_4  за його життя по 1/4 частки у праві їх власності на спільне майно - отриману в порядку приватизації квартиру № АДРЕСА_1.

Позовну вимогу щодо розподілу судових витрат позивач не пред’являла.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 355-357 ЦК України,  суд

                                      В  И  Р  І  Ш  И  В  :

               Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання майна спільною частковою власністю співвласників  задовольнити.

Визнати квартиру № АДРЕСА_1 спільною частковою власністю ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 і за життя чоловіка позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних частинах, тобто по 1/4 частини квартири за кожним співвласником.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

                Суддя                                                                                                             Р.А.  Литвинова