Справа № 686/21693/24

Провадження № 1-кс/686/6650/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року                         м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за скаргою ОСОБА_3 , щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. У скарзі ОСОБА_3 , окрім іншого, йдеться про те, що в липні 2024 року останній звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.175, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, яка, в подальшому, була скерована до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, однак, всупереч ст.214 КПК України, відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за вказаною заявою ОСОБА_3 внесені не були. Тому, у скарзі ОСОБА_3 просить зобов`язати начальника СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 : внести до ЄРДР відомості про вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.175, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України; невідкладно провести розслідування злочинів і зібрані матеріали передати на розгляд суду.

ОСОБА_3 , який клопотав про розгляд скарги у його відсутність, та представник органу досудового розслідування у судове засідання не з`явились.

Згідно зі ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на вказане, враховуючи принцип диспозитивності, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності осіб, які не з`явились, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали скарги та надані матеріали перевірки, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Положеннями частини 1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Із наданих матеріалів перевірки вбачається, що, дійсно, 10.07.2024 р. ОСОБА_3 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою, датованою 01.07.2024 р., яка, після скерування до Хмельницької обласної прокуратури та Окружної прокуратури міста Хмельницького, була направлена до Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, де 06.08.2024 р. була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НП України» ХРУП за №14875 від 06.08.2024 р. Зокрема, у вказаній заяві ОСОБА_3 повідомляв про те, що «перший заступник начальника Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_5 , зловживаючи службовими можливостями, закрила пенсійну справу ОСОБА_3 і належні останньому виплати почала забирати собі. Було не однократно скоєно злочини, передбачені ч.2 ст.175, ч.4 ст.191 (замах на ч.5 ст.191) КК України. За три роки ОСОБА_3 багато разів обійшов усі інстанції Хмельницької області. ОСОБА_3 очевидно, що Хмельницька область попала в тенети злочинного світу, командування поліції в Хмельницькій області та прокурори Хмельницької обласної прокуратури явно ділять з казнокрадами вкрадене. ОСОБА_3 у заяві просив виконати вимоги Закону України «Про прокуратуру» та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.175, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, обтяжуючі вину обставини - злочин скоєно повторно, проти особи похилого віку, яка страждає на психічний розлад, - скоєних керівниками пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Розслідування злочинів та причетність або співучасть керівників поліції та прокуратури в Хмельницькій області в розграбуванні Державного бюджету України під час війни, коли фронтовики бойові машини заправляють та ремонтують власним коштом, доручити Державному бюро розслідувань.»

Відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за вказаною, поданою ОСОБА_3 , заявою, датованою 01.07.2024 р., внесені не були.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Згідно з ч.2 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).

Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4, 5 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Аналіз змісту положень ст.214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.

Приписи ст.214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».

Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

На думку слідчого судді, у поданій ОСОБА_3 заяві, датованій 01.07.2024 р., викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, зокрема й того, яке передбачене ч.2 ст.175, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, оскільки ця заява не містить об`єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, не свідчить ця заява про те, що у випадку, про який повідомляв ОСОБА_3 , мали місце саме умисні діяння, які виразились у безпідставній невиплаті пенсії або ж у привласненні, розтраті чи заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, зокрема, й не зазначав ОСОБА_3 у своїй заяві про те, коли і де було вчинено, а також, в чому саме виразилось привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном, не було наведено у вказаній заяві ОСОБА_3 й законних підстав, які б свідчили про те, що у нього наявне право на соціальні виплати (в даному випадку пенсійні), і що такі виплати не здійснені безпідставно за період більший ніж один місяць), не наведено у заяві, й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій осіб за відповідними статтями Кримінального кодексу України. Аргументи, висловлені ОСОБА_3 у поданих ним заяві та скарзі, про можливе вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, й передбачених ч.2 ст.175, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, (з огляду на долучене до цієї заяви рішення про закриття пенсійної справи) фактично ґрунтуються на його власній оцінці та зводяться до незадоволення і суб`єктивної незгоди ОСОБА_3 із: фактом прийняття першим заступником начальника головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_6 рішення про закриття пенсійної справи №221550001910, через відсутність у ОСОБА_3 необхідного страхового стажу, та з припиненням, з наведених підстав, здійснення останньому пенсійних виплат; фактами відмови представниками правоохоронного органу та прокурорами порушувати кримінальне провадження за численними зверненнями ОСОБА_3 . Однак, ні подана ОСОБА_3 заява від 01.07.2024 р., ні додане до цієї заяви рішення про закриття пенсійної справи, жодним чином не свідчать про те, що ОСОБА_3 набуто право на пенсійні виплати, які йому саме умисно безпідставно не виплачуються ОСОБА_6 , а також не свідчать про те, що остання, у змові з керівниками правоохоронного органу та прокурорами, привласнювала бюджетні кошти та пенсійні виплати ОСОБА_3 . До того ж, самі твердження ОСОБА_3 в означеній заяві, датованій 01.07.2024 р., а також його аргументи, викладені у скарзі про вчинення, на його думку, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.175, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, недостатні для того, щоб розпочати досудове розслідування, адже, досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які реально свідчать саме про вчинення кримінального правопорушення, і не можуть вказані обставини слугувати механізмом для притягнення до відповідальності службових осіб, у разі прийняття ними рішень та вчинення процесуальних дій, зміст та порядок здійснення яких не задовольняє когось із учасників кримінального або адміністративного провадження.

У п.29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).

З огляду на викладене, представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР.

Слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР. Ініціювання кримінального переслідування щодо осіб, за встановлених обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу та не відповідає приписам кримінального процесуального закону та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Враховуючи викладене, а також те, що уповноваженою особою Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, у даному випадку, не була допущена бездіяльність, яка б виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, про яку йдеться у поданій ОСОБА_3 скарзі, тому, у задоволенні цієї скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.110, 214, 303- 307, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя