АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Савчук М.В.
суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.
при секретарі Цимбал Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1, 1948 року народження та ОСОБА_2, 1960 року народження, зареєстрований 08.09.1989 року виконкомом Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, актовий запис 09.
Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2010 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд зазначеного заочного рішення суду .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Шевченківського районного суду від 21 жовтня 2009 року скасувати та закрити провадження у справі в зв’язку із смертю позивача.
Посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що сторони з 2002 року не підтримували подружніх стосунків, різні погляди на життя стали причиною розладу сім»ї, спільного господарства та сімейного бюджету не вели.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, або зміни, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання щлюбу, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального права, а тому мотивувальну частину рішення слід змінити, а саме виключити посилання суду на те, що сторони з 2002 року не підтримують подружніх стосунків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер./ а.с.43/.
Відповідно до ст.224 ЦПК України, якщо відповідача було належним чином повідомлено і який не з»явився в судове засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідачки ОСОБА_2, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи через засоби масової інформації /а.с. 29/.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутності відповідачки є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що висновки та посилання суду в мотивувальній частині рішення на те, що сторони з 2002 року не підтримують подружніх стосунків постановлені на неповно з»ясованих обставинах справи та неповно досліджених доказах.
Із матеріалів справи, а саме : актах обстеження сімейно- житлових умов від 2008 року, від 2006 року, від 2007 року/ а.с. 9-14/ вбачається, що відповідачка не проживає в квартирі № АДРЕСА_1 більше трьох років.
Допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що подружжя Лупул станом на 2002 рік та в подальшому проживали разом.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Встановлено, що у сторін не було неповнолітніх дітей, позивач наполягав на розірванні шлюбу, на примирення не був згідний .
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про розірвання шлюбу сторін.
Стаття 310 ЦПК України передбачає:
п. 1. рішення суду підлягає, скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК України.
п. 2. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи – сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Таким чином, безпідставним є посилання апелянта про закриття справи у зв’язку із смерті позивача, оскільки спірні правовідносини про розірвання шлюбу, у зв’язку із смертю позивача не допускає правонаступництва.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2009 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2009 року посилання суду на те, що сторони з 2002 року не підтримують подружніх стосунків.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :