АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18  листопада 2010 року                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    Головуючого Савчук М.В.

суддів: Перепелюк І.Б.,Одинака О.О.                      

          при секретарі  Цимбал Ю.Ю.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_3,  на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року, -

           в с т а н о в и л а :

 Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року  позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

 Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, до якого входить житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Г», криниця № 1, огорожа № 2 загальною вартістю 61717 грн., що належало спадкодавцю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Чернівці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_3, просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В доповнення до апеляційної скарги  просить   скасувати  рішення суду першої інстанції  і ухвалити нове рішення, яким у позові  ОСОБА_1  відмовити.  

           Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального  права. Зазначеним рішенням суду першої інстанції порушуються  його права, як  спадкоємця  за  заповітом   після смерті   ОСОБА_4

   Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню, виходячи  з   наступного.

   Ухвалюючи  рішення  по справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1  є спадкоємицею  за  законом після  смерті  її діда   ОСОБА_5 та  її батька  ОСОБА_6 на спадкове майно, яке знаходиться  за адресою   АДРЕСА_1, до якого входить житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Г», криниця № 1, огорожа № 2 загальною вартістю 61717 грн., що належало ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Чернівці.

    Колегія суддів вважає, що  з  таким висновком суду  погодитись не можна.

    Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення  суду першої інстанції  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав  встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

             Колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції,  ухвалюючи  рішення  про задоволення  позову, неповно з’ясував  обставини, що мають значення для справи, позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав  встановленими, висновки суду  не відповідають обставинам справи, допустив порушення  норм матеріального  і процесуального  права, а тому рішення суду підлягає скасуванню  з ухваленням нового, яким  в позовних  вимогах ОСОБА_1 слід відмовити.

            По справі встановлено, що  21 квітня  1992 року  помер  ОСОБА_4, який проживав за  вищевказаною адресою.  На час смерті йому належало    нерухоме майно, яке знаходиться по  АДРЕСА_1, до якого входить житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Г», криниця № 1, огорожа № 2.

           Згідно ст.524 ЦК України(1963року) спадкоємство здійснюється  за законом  і за заповітом. Спадкоємство за  законом  має місце, коли  і оскільки  воно не  змінено  заповітом.

           Відповідно до ст.534 ЦК України(1963 року) кожний  громадянин  може залишити  за заповітом  усе  своє майно  або частину  його.

           Згідно заповіту  від 04 лютого 1984 року ОСОБА_4 на  випадок   своєї смерті зробив  таке розпорядження : належний  йому  жилий будинок по АДРЕСА_1  заповідав ОСОБА_2

            Заповіт не змінений та не скасований, що підтверджує  відмітка  на оригіналі  заповіту, який  оглянутий  в судовому засіданні.  Вулиця Кр. Партизан  перейменована  на АДРЕСА_1, що  видно з матеріалів    спадкової  справи №115.

             Відповідно до ст. 549 ЦК України  (1963 року) визнається, що  спадкоємець  прийняв спадщину 1) якщо він фактично вступив  в управління або  володіння  спадковим  майном; 2) якщо він подав  державній  нотаріальній конторі за місцем відкриття  спадщини  заяву про прийняття  спадщини .      

             Відповідач ОСОБА_2 своєчасно прийняв спадщину, оскільки   на час смерті  ОСОБА_4 був зареєстрований  та  проживав  в спадковому  будинку, що  підтверджується   довідкою  КЖРЕП № 15 від 26.10.2010 року  та актом КЖРЕП № 15 від 26.10.2010 року.

             Спадкоємців, які мають право на обов’язкову  долю відповідно до ст.  535 ЦК України(1963 року )  після смерті  ОСОБА_4 відсутні. Цивільне законодавство  1963 року - стаття 561  передбачає  видачу свідоцтва про право на спадщину  після закінчення  шести місяців з дня відкриття спадщини. Тобто  відповідач  ОСОБА_2  не втратив право на   оформлення спадщини  за заповітом.    

              Таким  чином   спадкоємцем    померлого  ОСОБА_4 за заповітом  є  ОСОБА_2, який  не приймав участі  у справі.  

              Суд першої інстанції  залишив поза увагою  вищенаведені обставини, не  надав належної оцінки  всім доказам по справі  та помилково  визнав  право власності  на спірне спадкове   нерухоме майно   за  ОСОБА_1    

             За таких  обставин, колегія суддів  вважає, що  підстав для  задоволення   позову ОСОБА_1   відсутні.

      Керуючись  ст.ст. 209 307, 309  ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_3  задовольнити.  

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2010 року скасувати.

Відмовити  в позові  ОСОБА_1  до Чернівецької  міської ради  про визнання  право власності на спадкове майно, що складається з  житлового будинку  з  господарськими  будівлями та  спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, що належало  ОСОБА_4, якій помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

          Головуючий  підпис  

          Судді :підписи

 З оригіналом згідно: