АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Савчук М.В.
суддів: Перепелюк І.Б.,Одинака О.О.
при секретарі Цимбал Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ ідеальну частку квартири, припинення права спільної сумісної власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2010 року ,
в с т а н о в и л а :
В січні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя . Посилалася на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 23.02.2001 року до 25.10.2009 року. 01 листопада 2006 року ними за спільні кошти була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 55,8 кв.м., в тому числі житловою площею 40,5 кв.м., вартістю 27805 грн.. Оскільки відповідач заперечує її право на частку у спільній квартирі, реальний поділ на дві ізольовані квартири є неможливий просила визнати право власності на ідеальні частки за кожним, припинити право спільної сумісної власності на дану квартиру.
В липні 2010 року позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог. Просила визнати квартиру спільною сумісною власністю подружжя та визнати право власності на за неї та відповідачем по Ѕ ідеальної частки зазначеної квартири. Припинити право спільної сумісної власності на спірну квартиру.
В березні 2010 року відповідач звернувся в суд з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю. Посилався на те, що до укладення шлюбу з позивачкою йому належала на праві власності квартира АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 3.08.2000 року. На підставі договору дарування від 04.11.2003 року йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 . 10.08.2005 року він продав цю квартиру і за його ці кошти він придбав квартиру № 24 в будинку « 29 по вул. Чехова в м. Чернівці, де проживав із сім»єю до її продажу 16.10.2006 року. За кошти від її продажу він купив спірну квартиру 16.10.2006 року. Вважає, що спірна квартира куплена за його особисті кошти, а тому просив визнати спірну квартиру його особистою приватною власністю.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано квартиру №АДРЕСА_1 загальною площею 55 кв.м., в тому числі житловою площею 40,5 кв.м. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ ідеальну частку квартири №АДРЕСА_1 загальною площею 55 кв.м., в тому числі житловою площею 40,5 кв.м.
Визнано право власності за ОСОБА_2 на Ѕ ідеальну частку квартири №АДРЕСА_1 загальною площею 55 кв.м., в тому числі житловою площею 40,5 кв.м.
Припинено право спільної сумісної власності на квартиру №АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю – відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2010 року у вигляді заборони відчуження квартири №АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольнити його зустрічний позов про визнання квартири особистою приватною власністю.
Рішення в частині скасування забезпечення позову не оскаржується.
Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права та процесуального права, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2010 року залишити без змін, оскільки вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира з підстав ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки куплена відповідачем в період шлюбу з ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю з огляду на ст.60 СК України.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову , неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, позивачем за первісним позовом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в позовних вимогах ОСОБА_1 слід відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.02.2001 року по 25.10.2009 року. Від шлюбу не мають дітей. Відповідно до говору купівлі-продажу від 16.10.2006 року ОСОБА_2 придбав спірну квартиру за ціною 7533 грн. /а.с.31/
Стаття 57 СК України визначає майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
У частині першій цієї статті зазначено, що особистою приватною власністю дружини , чоловіка є :
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування ;
3)майно, нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 до придбання спірної квартири мав на праві приватної власності дві квартири у м. Чернівці згідно договорів дарування від 03.08.2000 року (квартира по АДРЕСА_2 ) та 04.11.2003 року( квартира по АДРЕСА_3.) Квартиру по АДРЕСА_2 він згідно договору купівлі-продажу від 04.11.2003 року продав за 27 805 грн.( а.с. 27). 10 серпня 2008 року продав квартиру по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_3 За 12 628 грн. він придбав квартиру по вул. Чехова 29/24 у м. Чернівці ( договір купівлі-продажу від 11.08.2005 року а.с. 29), 16 жовтня 2006 року він продав цю квартиру за 12954 грн. і купив спірну квартиру в той ж день за 7533 грн.(.а.с.31) .
Зазначені вище договори дарування та купівлі-продажу посвідченні нотаріусами та зареєстровані в ЧКОБТІ, не визнанні недійсними у законному порядку.
Таким чином, належними доказами встановлено, що ОСОБА_2 будучі у шлюбі з позивачкою мав на праві власності дві квартири, і кошти від реалізації подарованого майна, належали йому особисто. За його особисті кошти від реалізації подарованого нерухомого майна ним була придбана спірна квартира.
Позивачка ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що кошти на придбання спірної квартири дали її батьки в розмірі 28 000 доларів США.
Суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведені обставини, не надав належної оцінки всім доказам по справі та в порушенні статті 57 СК України визнав спірне нерухоме майно спільним сумісним власністю сторін відповідно до ст. 60 СК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ ідеальну частку квартири, припинення права спільної сумісної власності відсутні. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю підлягає задоволенню, оскільки нерухоме спірне майно, придбано ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Керуючись ст.ст. 209,218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2010 року скасувати .
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ ідеальну частку квартири, припинення права спільної сумісної власності.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю задовольнити.
Визнати квартиру №АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 Дем`яна В’ячеславовича .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий підпис
Судді:підписи
З оригіналом згідно :