АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Савчук М.В.
суддів: Перепелюк Л.М., Ружило О.А.
при секретарі Тодоряк Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на житловий будинок внаслідок спадкування за законом , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 червня 2010 року , -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин між ним та померлою матір»ю, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, про визнання заповіту, складеного 11.04.2006 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого Другою Чернівецької державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2710 частково недійсним та встановлення, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, яке складається із житлового будинку № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами; про визнання за ним права власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами внаслідок спадкування за законом. Посилався на те, що ОСОБА_3 під час укладання заповіту помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо обсягу прав та обов’язків відносно спадкового майна, яке вона мала намір заповісти правнуку. Вважає, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, а саме житловий будинок № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами і яке має спадкуватися спадкоємцями відповідно до черги спадкування на загальних підставах , а саме позивачем.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_1, 07.08. ІНФОРМАЦІЯ_1, як матері та сина.
Визнано заповіт, складений 11.04.2006 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений Другою Чернівецької державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2710 частково недійсним та встановлено, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, яке складається із житлового будинку № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Визнано за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами внаслідок спадкування за законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 червня 2010 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме:
- визнання заповіту, складеного 11.04.2006 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого Другою Чернівецької державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2710 частково недійсним та встановлення, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, яке складається із житлового будинку № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами;
- визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами внаслідок спадкування за законом, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_3 під час укладення правочину –заповіту 11 квітня 2006 року помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо обсягу прав та обов’язків відносно спадкового майна, яке вона мала намір заповісти правнуку ОСОБА_2, прав та обов’язків сторін за цим заповітом.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання заповіту, складеного 11.04.2006 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого Другою Чернівецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2710 частково недійсним та встановлення, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, яке складається з житлового будинку № АДРЕСА_1 з належним до нього господарськими будівлями та спорудами та визнання за ОСОБА_1 права власності на цей будинок слід відмовити.
Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустими доказами ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог .
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб ,незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Стаття 1236 ЦК України передбачає, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 склала заповіт на все її майно на користь відповідача ОСОБА_2.
Матеріалами справи встановлено, що спірне майно - житловий будинок № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами належить на праві власності померлій ОСОБА_3.
Стаття 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.
Згідно частин першої, третьої, п’ятої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити чинному законодавству, а також моральним засадам судочинства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом.
Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.
Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності заповіту складеного від імені ОСОБА_3
За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного 11.04.2006 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого Другою Чернівецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2710 частково недійсним та встановлення, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, яке складається з житлового будинку № АДРЕСА_1 з належним до нього господарськими будівлями та спорудами та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний будинок відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 червня 2010 року в частині визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_1 скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного 11.04.2006 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого Другою Чернівецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2710 частково недійсним та встановлення, що заповіт не охоплює частину спадкового майна, яке складається з житлового будинку № АДРЕСА_1 з належним до нього господарськими будівлями та спорудами та визнання за ОСОБА_1 права власності на цей будинок відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду України.
Головуючий підпис
Судді : підписи
З оригіналом згідно :