АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Савчук М.В.
суддів: Перепелюк Л.М.,Ружило О.О.
при секретарі Тодоряка Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Чернівецької міської ради, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 липня 2010 року ,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Посилались на те, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.06.2006 року №123\3 «Про підтвердження права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці, внесення змін та визнання пунктів раніше прийнятих рішень такими, що втратили чинність» підтверджено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежилі приміщення цокольного поверху в їхньому будинку літ. А по АДРЕСА_1, загальною площею 88, 60 кв.м., що складаються з приміщень 1-V11, 1-1-1-5 і на підставі цього рішення ЧКОБТІ 18.01.2008 року видало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, за яким всі нежитлові приміщення будинку як єдиний об’єкт перейшли у комунальну власність. Вважають зазначене рішення та свідоцтво незаконним и, оскільки порушено їх права як власників квартир у будинку.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 липня 2010 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.06.2006 року №123\3 «Про підтвердження права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці, внесення змін та визнання пунктів раніше прийнятих рішень такими, що втратили чинність» в частині підтвердження права комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежилі приміщення цокольного поверху в житловому будинку літ. А по АДРЕСА_1, загальною площею 88, 60 кв.м., що складаються з приміщень 1-V11, 1-1-1-5.
Визнано недійсним свідоцтво про права власності на нерухоме майно на нежилі приміщення в буд. № 13 по вул. Гонти в м. Чернівці від 18.01.2008 року та скасовано його державну реєстрацію.
В апеляційній скарзі Чернівецька міська рада просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 липня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
В заперечення на апеляційну скаргу представник ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу відхилити, оскільки вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що при прийнятті спірного рішення виконавчий комітет Чернівецької міської ради перевищив свої повноваження, оскільки відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено лише управління об’єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, порушує права та інтереси позивачів.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в позовних вимогах позивачів слід відмовити.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майно, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 23.03.2000 року та зареєстрованого в ЧКОБТІ 21.03.2001 року \а.с. 13\.
В свою чергу позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майно, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 02.04.1999 року \а.с. 14\.
Відповідно до пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7\5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157\6445, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організації, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Також, згідно з підпунктом а пункту 6.1. вказаного вище положення, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності також і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Судом не надано належної оцінки тому, що позивачі свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що спірне рішення порушує їхні права як співвласників допоміжних приміщень, а також винесено з порушенням чинного законодавства.
Свої позовні вимоги обгрунтовують наступним. Так, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладочки, сараї та ін.) передається у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України – власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машині відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Згідно з ДБН В. 2.2-15-2005 від 18.05.2005 №80, технічні приміщення – приміщення для обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок, тощо.
Як вбачається з витягу №17469414 від 23.01.2008 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно спірне приміщення має статус не допоміжного, а нежитлового приміщення.
Із наведеного слід дійти висновку, що власник спірного нежитлового приміщення – територіальна громада міста Чернівців в особі Чернівецької міської ради, має такі ж права на допоміжні приміщення цього будинку відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як і інші власники квартир.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.06.2006 року підтверджено право комунальної власності на нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку літ А по АДРЕСА_1 загальною площею 88,60 кв.м. . На підставі даного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Стаття 4 Житлового кодексу України передбачає, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки зазначені нежитлові приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації як об’єкти державної власності групи А».
Також згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 цього ж кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійненні.
За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Чернівецької міської ради, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 липня 2010 року скасувати .
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Чернівецької міської ради, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.06.2006 року № 123/3 « Про підтвердження права комунальної власності на об’єкти нерухомості, що належать територіальній громаді міста, внесення змін та визнання пунктів раніше прийнятих рішень такими, що втратили чинність» в частині підтвердження права комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежилі приміщення цокольного поверху в житловому будинку літ. А по АДРЕСА_1 загальною пл.88,60 кв. м., що складаються з приміщень 1- У11, 1-1-1-5 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно на нежилі приміщення в будинку № АДРЕСА_1 від 18.01.2008 року та скасування його державну реєстрацію відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно :