АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    головуючого  Савчук М.В.

суддів: Ружило О.А.,Кулянда М.І.                      

          при секретарі  Єфтеньєва О.Г.      

            за участю сторін

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України  Чернівецькій області, служба у справах дітей Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини без згоди батька за кордон, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 липня 2009 року,

           в с т а н о в и л а :

У червня 2009 року  ОСОБА_3 звернулася  до суду  із вищезазначеним  позовом , посилаючись на те, що  з 2 вересня 2000 року  до 26 травня  2009 року  вона перебувала  в зареєстрованому  шлюбі  з  ОСОБА_1 Від шлюбу  мають  доньку  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач   відмовляється    надавати   їй  згоду  на виїзд дитини  на відпочинок  та   лікування  за межі України.

У зв’язку  з цим  позивачка просила   надати дозвіл  на тимчасові і неодноразові  виїзди  її доньки, ОСОБА_4, 2003 року народження, за межі  України  у  країни СНД, Сполучені Штати Америки, країни  Шенгенської зони та Азіатського регіону  на  відпочинок  і лікування, до досягнення  нею повноліття, без згоди батька – ОСОБА_1

При розгляді справи  уточнила   вимоги,  зазначивши, що країною  виїзду є Ізраїль.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці  від 03 липня 2009 року  уточнені   вимоги  задоволено. Надано дозвіл на тимчасові і неодноразові виїзди на відпочинок та лікування до Ізраїлю неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка буде слідувати з матір`ю - ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття без згоди батька - ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 3 липня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 задоволенні позову.

Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.

 В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що останнє постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

          Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга   підлягає   частковому задоволенню, виходячи  з   наступного.

          Суд першої  інстанції  ухвалюючи рішення  виходив  з тих підстав, що отримання дозволу на виїзд за кордон неповнолітній буде діяти в її інтересах, сприяти її оздоровленню, розвитку та вихованню  і  задовольнив  позовні вимоги  ОСОБА_3.

          Колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції,  ухвалюючи  рішення  про задоволення позову, повно з’ясував  обставини, що мають значення для справи, однак   висновки  суду  про задоволення позову  в повному об’ємі  є безпідставними, зробленими  з порушенням норм матеріального  права, а тому  рішення  суду  підлягає скасуванню  на підставі ч. 1 п.3,4 ст.309 ЦПК України  з  ухваленням  нового,  яким   позовні   вимоги   слід  задовольнити  частково.

             Відповідно до ст.4 Закону  України від 21 січня 1994 року  № 3857-ХІІ» Про  порядок   виїзду  з України  і в»їзду  в Україну  громадян  України» та постановою Кабінету   Міністрів  України від 27  січня  1995 року  № 57 «Про затвердження  правил перетинання  державного  кордону  громадянами України «  виїзд  за межі України   громадянина, який не досяг 16-річного  віку, без згоди   та супроводу  другого  з батьків  може  бути дозволено  на підставі  рішення суду.  

             З матеріалів справи  вбачається, що відповідач  ОСОБА_1, незважаючи на те, що  раніше надавав  письмові  згоди   на виїзд   неповнолітньої дитини  за кордон  / а.с.20,26 ), в подальшому  на  прохання  ОСОБА_3.  не надав  належно  оформленої  згоди   на поїздку  дочки  до Ізраїлю, у зв’язку з чим  позивачка звернулась  до суду даним  позовом.

              Посилання апелянта  на ту обставину, що позивачка  не зверталася  у досудовому порядку  до нього  за  дозволом  на виїзд  дитини за кордон  спростовуються   його ж  поясненнями  та невизнанням позову. Крім того, законом не передбачено, а  апелянтом не зазначено, який повинен   бути  досудовий  порядок   вирішення  їх  спору.    

               Оскільки  суд першої інстанції  не визначився  з правовою підставою для надання  за рішенням  суду   дозволу   на  неодноразові  виїзди  дитини  без згоди батька до досягнення  нею  повноліття, колегія суддів   вважає, що  позов  підлягає частковому задоволенню, необхідно  надати   дозвіл  на  виїзд  на  відпочинок  та  лікування  до Ізраїлю  неповнолітній   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка  буде  слідувати  з матір`ю  ОСОБА_3.,  без  згоди  батька - ОСОБА_1

                  Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що подорожування  до Ізраїлю  є  небезпечним  для здоров»я  дитини   є безпідставними   та   спростовуються    матеріалами справи.

                   Доказів   про небезпечність   для  здоров» я  дитини   у зв’язку  з  подорожування  до Ізраїлю  разом  із   її матір»ю  не встановлено.

                    Безпідставними  є  твердження  апеляційної скарги   про порушення  судом норм  процесуального   права  у зв’язку  з відсутністю  письмового  висновку органі   опіки та піклування  щодо предмету спору, оскільки   у  розгляді справи приймав участь представник  та просив   вирішити  спір   в  інтересах  дитини.

                     Посилання  апелянта   про відсутність   доказів    фінансових можливостей   позивачки для виїзду  за кордон   і  подорожування   разом  з дитиною  не заслуговує   на увагу, оскільки  спростовуються   встановленими судом   обставинами  та  Законом  України від 21 січня 1994 року  № 3857-ХІІ» Про  порядок   виїзду  з України  і в»їзду  в Україну  громадян  України».            

                       Враховуючи  наведене  колегія суддів вважає,  що позовні вимоги  підлягають  частковому  задоволенню.

                   Керуючись ст.ст.307, 309  ЦПК України, колегія суддів,

                                                          вирішила:

               Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.        

               Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці  від  03 липня 2009 року  скасувати.

               Позов  ОСОБА_3 до  ОСОБА_1,  треті особи на стороні позивача відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України  Чернівецькій області, служба у справах дітей Чернівецької міської ради  про надання дозволу  на тимчасові і неодноразові виїзди на відпочинок та лікування до Ізраїлю неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка буде слідувати з матір`ю  ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття без згоди батька - ОСОБА_1  задовольнити частково.

                Надати  дозвіл  на  виїзд  на  відпочинок  та  лікування  до Ізраїлю  неповнолітній   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка  буде  слідувати  з матір`ю  ОСОБА_3,  без  згоди  батька - ОСОБА_1.  

                Рішення набирає законної сили з моменту   його  проголошення але може бути  оскаржене  в   касаційному  порядку  протягом  двадцяти  днів.

            Головуючий підпис

             Судді:підписи

З оригіналом згідно :