АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    Головуючого Савчук М.В.

          суддів:  Сулятицької М.М., Перепелюк І.Б.                  

         при секретарі Воронюк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2010 року, -

           в с т а н о в и л а :

 Рішенням Шевченківського районного суду  від 11 червня 2010 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2010  року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

           Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

            Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга   підлягає  відхиленню, виходячи  з   наступного.

 Відмовляючи  в  позові, суд першої інстанції  правильно  виходив  з того, що  позивачем  пропущений  строк   звернення до суду з позовом .

  Ухвалюючи  рішення по справі, судом першої інстанції у повному об’ємі  з’ясовані  обставини справи, вірно застосовано  до  правовідносин,  що склалися,  норми   матеріального  й  процесуального права.

           Доводи  апеляційної   скарги  про  порушення  закону  є помилковими  і спростовуються  належними та допустимими доказами  і обставинами, яким суд  дав  вірну юридичну оцінку  та тими  нормами матеріального права,  які суд  застосував  до спірних правовідносин.

  Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки ВАЗ-2107, 2006 року випуску на підставі договору купівлі-продажу №311 –В від 07 серпня 2006 року.

  28 червня 2006 року між позивачем ОСОБА_1, як приватним підприємцем (роботодавцем), та відповідачем ОСОБА_2 (працівником) був укладений трудовий договір, згідно якого останній був прийнятий на роботу в якості водія для перевезення пасажирів та їх багажу на вказаному автомобілі ВАЗ-2107.

   Окрім цього, 25 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу на вищевказаний автомобіль. Разом з тим, зазначений договір найму (оренди) транспортного засобу не був нотаріально посвідчений.

  Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, зокрема, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

   Отже, сторонами не був дотриманий передбачений Законом прядок укладення договору найму транспортного засобу, а тому зазначений договір від 25 вересня 2006 року,   судом   першої інстанції   правильно    не  взято  до уваги.

   Відповідно до п.4. ч.1 ст.232 КЗпПУ – безпосередньо в районних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

   Статтею 233 КЗпПУ передбачено строки звернення до районного суду за вирішенням трудових спорів. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

  Отже, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позивачем пропущено передбачений законом строк звернення до суду з даним позовом, оскільки ДТП, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль позивача, мало місце 5 листопада 2006 року, а позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в грудні 2009 року.

Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно дійшов  висновку, що згідно трудового законодавства не передбачено стягнення такої шкоди зокрема, в даних правовідносинах.

За таких обставин, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

                                            у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду Чернівецької області від                  11 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

             Головуючий

              Судді :