АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  10 лютого 2010 року                                                                             м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    головуючого Ружило О.А.

    суддів: Савчук М.В., Височанської Н.К.

    секретар Турман Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Романковецької сільської ради про захист честі, гідності внаслідок поширення недостовірної інформації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А  :

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Романковецької сільської ради про захист честі, гідності внаслідок поширення недостовірної інформації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та винести   нове   рішення   відповідно до заявлених позовних вимог.

Вважає, що рішення  суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене  з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та тим доказам, які  надані суду на підтвердження  позовних вимог,  помилково  дійшов  висновку  про недоведеність  позовних   вимог .  

           В заперечення  на апеляційну  скаргу  представник  відповідача   просить  відхилити   апеляційну  скаргу, рішення суду  залишити без  змін  оскільки   є   законним   та   обґрунтованим .  

             Колегія суддів, перевіривши  законність і обґрунтованість   рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає  відхиленню  з  наступних  підстав.

            Суд  першої інстанції, відмовляючи  в позові  виходив  з  того, що позивач  не  надав суду доказів на підтвердження  поширення відповідачем  неправдивої  інформації, яка міститься  в адресованому  йому листі  від 02.06.2009 року за № 155,  а саме  в якому   його  обізвали « лодирем «  та   « бездарою». Крім того, суд  дійшов висновку, що дані  які містяться  в   зазначеному листі є оціночні  судження  людських та ділових якостей  позивача з боку  громадян села  в особі  сільської  ради, очолюваної  сільським  головою  і  вони не  підлягають  судовому захисту, в зв»язку  з чим не підлягають  до задоволення   і  позовні  вимоги    про стягнення  матеріальної   і   моральної  шкоди .

          Колегія  суддів  вважає, що судом першої інстанції у повному об’ємі з’ясовані обставини справи, вірно застосовано  до  правовідносин  що склалися   норми   матеріального  й  процесуального права, а доводи апелянта  про порушення судом  норм матеріального та процесуального  права є безпідставними .

Згідно п.19 Постанови  №1 Пленуму  Верховного Суду  України « Про судову практику   у справах про захист    та честі  фізичної   особи,  а також ділової репутації  фізичної  та юридичної особи «  від  27.02.2008 року   вирішуючи питання  про визнання поширеної  інформації  недостовірної, суди повинні  визначити   характер  такої інформації   та з»ясувати,  чи є вона  фактичним твердженням, чи оціночним  судженням.

Згідно п. 18  зазначеної Постанови   позивач  повинен довести  факт поширення  інформації  відповідачем, а також, що внаслідок цього  було  порушено його особисті майнові права.

Відповідно до ст. 277 ЦК України   не є предметом   судового захисту   оціночні  судження, думки,  переконання, критична оцінка  певних фактів  і недоліків, які, будучи вираженням  суб’єктивної думки і поглядів  відповідача,  не можна перевіряти   на предмет  їх   відповідності  дійсності  і спростувати.

Суд першої інстанції правильно дійшов  до висновку  про те, що позивач  не надав суду  жодного доказу  на підтвердження   поширення  відповідачем  інформацій, яка міститься   в листі  сільського  голови  на його  адресу, а також  те, що внаслідок  цього  було порушено  його особисті  немайнові права.

          Стаття  60  ЦПК  України  передбачає, що кожна сторона   зобов”язана   довести  ті обставини, на які  вона  посилається, як на підставу   своїх  вимог   і заперечень, крім випадків  встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами  та іншими  особами, які беруть участь у справі. Доказуванню  підлягають  обставини, які мають значення  для ухвалення  рішення  у справі  і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може грунтуватися  на припущеннях.

         Колегія суддів  вважає, що позивачем не  доведено  належними доказами  ті обставини, на які  він  посилається, як на  підставу   своїх  вимог.

         Таким чином,  доводи апеляційної скарги  зроблених судом висновків не спростовують, а  тому  оскаржуване   рішення   слід залишити без змін.

          Керуючись ст.ст.218, 307, 308 ЦПК  України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.    

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2009 року  залишити без змін.  

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий        

Судді: