ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа № 39/437
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 08.06.2006 року:
позивача: Левіт С.О.- предст., дов. від 02.08.2005 року.
відповідача: Богданова О.О.- предст., дов.№016-4975 від 02.11.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2006 року по справі №39/437
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Терни-Сервісмонтаж” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до: закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про: стягнення 199059,97 грн. заборгованості, пені та прямих збитків і 200 000 грн. моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року (підписано 21.02.2006р.) по справі №39/437 (суддя Ліпинський О.В.) був частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю „Терни-Сервісмонтаж” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про стягнення 78896,00 грн. основного боргу, 35353,97 грн. пені, 58000,00 грн. прямих збитків, викликаних сплатою пені третій особі, 26810,00 грн. упущеної вигоди по оплаті виконаних підрядних робіт за договором №214 від 21.06.2004 року і 200 000 грн. моральної шкоди. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 78896,00 грн. основного боргу, 10433,54 грн. пені, 84810,00 грн. збитків, 1741,39 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частини позову відмовлено. Крім того, позивачу повернуто надмірно сплачене державне мито у сумі 1299,85 грн
Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство „Криворізький завод гірничого обладнання” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) – відповідач –подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2006 року по справі №39/437 і прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах, а судові витрати віднести на рахунок позивача. Відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 33, 43 ГПК України. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виставлення позивача рахунків на попередню оплату по договору №20/07 від 20.07.2004р., а також докази перерахування ПМТО “Буд-Сервіс” попередньої оплати по даному договору. Позивачем не надані докази, які б підтверджували початок та порушення договірних взаємовідносин з ПМТО “Буд-Сервіс” по договору №20/07 від 20.07.2004р. Скаржник вважає, що позивач в частині стягнення збитків у сумі 84810,00 грн. не довів обставини, які мають значення для справи та не обґрунтував законність підстав для їх стягнення. Крім того, відповідач зазначив, що по відношенню до нього з 06.04.2006р. місцевим господарським судом було порушено провадження у справі про банкрутство №Б29/64/06 та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому на підставі п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 10433,54 грн. і збитки в сумі 84810 грн. не підлягають задоволенню.
Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Терни-Сервісмонтаж” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду повністю відповідає вимогам законодавства з підстав, зазначених у судовому рішенні.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 16.15 20 червня 2006 року.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 21 червня 2004 року між сторонами у справі був укладений договір підряду №214, відповідно до якого замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) прийняв на себе зобов’язання по виконанню відповідно до затвердженої кошторисної документації ямочного ремонту доріг (п.1.1). Сторони обумовили строк виконання робіт по ремонту доріг (п.1.2) і ціну виконаних робіт (п.2.1) –225312 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п.3.2 Договору оплата виконаних робіт повинна здійснюватися відповідачем на підставі оформленого сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт на протязі 30 днів з моменту пред’явлення підрядником (позивачем) платіжних документів.
Сторонами також була встановлена відповідальність за неналежне виконання умов договору: за порушення термінів завершення робіт –неустойка у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від договірної ціни робіт (але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка), за порушення термінів платежів за виконані роботи –неустойка в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу (але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка), за затримку термінів виконання робіт –пеня в розмірі 0,5% від договірної ціни недовиконаних робіт по договору за кожний день у перші два місяця затримки і 1% за кожний наступний день (але не більше 10% від договірної ціни), за несвоєчасне усунення недоробок –пеня в розмірі 0,05% від договірної ціни по договору за кожний день затримки (розділ 5 Договору).
Сторонами 01.07.2004 року і 18.08.2004 року були укладені додаткові угоди до договору, у яких змінювався об’єм робіт за договором.
Як вбачається із матеріалів справи і як правомірно встановлено місцевим господарським судом позивачем на виконання умов договору №214 від 21.06.2004 року були виконані підрядні роботи за загальну суму 94968 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №57 за липень 2004 року на суму 51772,80 грн., №58 за липень 2004 року на суму 22062 грн., №77 за вересень 2004 року на суму 7237,20 грн., №78 за вересень 2004 року на суму 13896 грн.
У якості доказу виконання умов п.3.2 Договору позивачем були долучені до матеріалів справи рахунки-фактури №72 від 30.07.2004 року на суму 51772,80 грн.; №73 від 30.07.2004 року на суму 22062 грн.; №100 від 08.09.2004 року на суму 7237,20 грн.; №101 від 08.09.2004 року на суму 13896 грн., а всього на загальну суму 94968 грн. (а.с. 27-30). Докази вручення зазначених рахунків-фактур позивачем не надані, будь-які відмітки відповідача про отримання рахунків-фактур на зазначених документах відсутні, тому доводи позивача щодо настання строку оплати за виконані роботи не пізніше 30 днів з дати, зазначеної у рахунках-фактурах не є обґрунтованими.
02.12.2004 року позивач направив на адресу відповідача претензію за №323 з вимогою оплати виконаних робіт згідно актів виконаних робіт, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №28612 (а.с. 41). До претензії не були додані відповідні рахунки на оплату виконаних робіт, що підтверджується відсутністю додатків до претензії і відповіддю на претензію від 29.12.2004 року №6708 (а.с. 44).
22.03.2005 року позивач направив відповідачу претензію щодо оплати виконаних робіт за договором №214 від 21.06.2004 року, до якої додані всі необхідні документи, у тому числі і рахунки №72 від 30.07.2004 року, №73 від 30.07.2004 року, №100 від 08.09.2004 року, №101 від 08.09.2004 року, яка отримана відповідачем 24.03.2005 року.
За таких обставин суд вважає, що у відповідача виник обов’язок щодо оплати виконаних робіт у порядку п.3.2 Договору 24.03.2005 року і останнім днем такої оплати є 23.04.2005 року, а з урахуванням того, що 23.04.2005 року припадав на неробочий день суботу, останнім днем виконання зобов’язань є 25.04.2005 року, а порушення умов договору в частині оплати за виконані роботи почалося 26.04.2005 року.
Сума основного боргу визначена судом обґрунтовано з урахуванням часткової оплати 02.02.2005 року і складає 78896 грн.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 82), останній обчислює неустойку із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ з 22.04.2005 року по 24.01.2006 року за 277 днів. Оскільки правовідносини сторін є господарськими правовідносинами нарахування штрафних санкцій повинно проводитися за правилами Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оскільки зобов’язання за договором з урахуванням фактичних взаємовідносин сторін мало бути виконано 25.04.2005 року, то нарахування неустойки припиняється 25.10.2005 року. За таких обставин позивач має право на нарахування неустойки за період з 26.04.2005 року по 25.10.2005 року, тобто за 183 дня із розрахунку суми заборгованості 78896 грн., що складає 6599 грн. 16 коп. (за період з 26.04.2005 року по 09.08.2005 року по обліковій ставці НБУ 7,5% і за період з 10.08.2005 року по 25.10.2005 року по обліковій ставці НБУ 9,5%).
У заявленому позові позивач також просив стягнути з відповідача прямі збитки у сумі 58000 грн. і збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 26810 грн., які були задоволені судом у повному обсязі.
Рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом без врахування фактичних обставин справи, виходячи із наступного:
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. В силу ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обґрунтовуючи наявність збитків позивач посилався на сплату ним штрафних санкцій за договором №20/07 від 20.07.2004 року, укладеним з ПМТЗ „Буд-Сервіс”, на підставі заявленої останнім претензії (а.с. 57) в сумі 58000 грн.
Згідно умов договору №20/07 на відпуск продукції від 20.07.2004 року, укладеним між ТОВ „Терни-Сервісмонтаж” і ПМТО „Буд-Сервіс”, позивач зобов’язався передати у власність ПМТО „Буд-Сервіс” асфальт і виконати ремонт автодоріг на загальну суму 580000 грн. 07.02.2006 року позивач надав до місцевого господарського суду зазначений договір у новій редакції і зазначив, що стороні уклали договір у новій редакції за тим же номером і дією ж датою. Згідно п.5.4 договору №20/07 у новій редакції (а.с. 91), на підставі якого позивачем були сплачені штрафні санкції, „у разі зміни (?) порушення, щодо строків виконання робіт по ремонту автодороги (дільниця №1) згідно кошторису №2081 Підрядник сплачує пеню в розмірі 10% від загальної суми договору №20/07 Замовнику”. Таким чином, умовою оплати пені є зміна порушення щодо строків виконання робіт. Заявляючи претензію ПМТЗ „Буд-Сервіс” не зазначило, які порушення у цій частині договору допустив позивач. Крім того, в силу п.4.2 Договору №20/07 відвантаження товару і виконання робіт проводяться після одержання попередньої оплати. Отже сторони встановили початок виконання робіт –25.08.2004 року (п.1.2 Договору №20/07), але не раніше попередньої оплати (п.4.2). Позивач не надав доказів попередньої оплати ПМТЗ „Буд-Сервіс” робіт за договором №20/07. За таких обставин сплата позивачем штрафних санкцій не може бути пов’язана з порушенням виконання зобов’язань відповідачем за договором №214. Посилання позивача на ті обставини, що несвоєчасна сплата грошових коштів відповідачем вплинула на виконання договору з ПМТЗ „Буд-Сервіс” не є обґрунтованим, оскільки зобов’язання щодо оплати виконаних робіт виникло у відповідача 24.03.2005 року, а останній день виконання цього зобов’язання був 25.04.2005 року, тобто після обов’язку позивача виконати роботи за договором №20/07 (відповідно до п.1.2 договору позивач повинен був виконати роботи до 30.10.2004 року). Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що відсутній причинний зв’язок між діями відповідача і збитками позивача, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. З тих же підстав не підлягають задоволенню і вимоги щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Позивач також просив стягнути з відповідача 200000 грн. моральної шкоди, яка завдана позивачу приниженням ділової репутації його підприємства та породило чутки про ненадійність позивача як ділового партнера. Місцевим господарським судом правомірно відмовлено у позові у цій частині позовних вимог, оскільки позивач не довів наявність негативних наслідків майнового характеру. До того ж, стягнення моральної шкоди саме за невиконання зобов’язань за договором чинним законодавством не передбачено.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що вимоги позивача про стягнення неустойки не підлягають задоволенню також і з тих підстав, що по відношенню до ЗАТ „КЗГО” було порушено справу про банкрутство №Б29/64/06 та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
З даними доводами скаржника погодитися не можна, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів було введено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 року по справі №Б29/64/06, а оскаржуєме судове рішення прийнято 07.02.2006 року, тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Апеляційний господарський суд перевіряє законність прийнятого судом рішення станом на день його прийняття. Оскільки станом на день прийняття судового рішення будь-яких обмежень щодо стягнення пені не було, доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування рішення суду саме із зазначених підстав.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду –зміні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року у справі №39/437 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
„Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДПРОУ 31550176) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Терни - Сервісмонтаж” (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкесова, 57, код ЄДРПОУ 30734471) 78896 грн. основного боргу, 6599 грн. 16 коп. пені, 854 грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита і 50 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову –відмовити.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Терни –Сервісмонтаж” (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкесова, 57, код ЄДРПОУ 30734471) із державного бюджету надмірно сплачене по платіжному дорученню №1567 від 08.08.2005 року державне мито у сумі 1299 грн. 85 коп., про що видати довідку.”
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Терни - Сервісмонтаж” (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкесова, 57, код ЄДРПОУ 30734471) на користь закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДПРОУ 31550176) 427 грн. 51 коп. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України і довідку про повернення державного мита.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М.Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
20.06.2006р.