Справа № 2 -а-844
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2009 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого – судді – Козирєвої Г.М.
при секретарі Косогор С.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, третя особа: Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про зобов’язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 в липні 2009 року звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про зобов’язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи, віднесений до першої категорії осіб, після участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і, відповідно до ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на отримання щорічної суми на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, проте управлінням праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації допомога йому виплачувалась у значно менших розмірах.
Крім того, позивач зазначив, що він також має статус інваліда війни, оскільки інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі і, відповідно до ч.5ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем ця допомога теж виплачувалася йому у значно менших розмірах, чим передбачено зазначеним Законом.
Тому просив зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації призначити йому недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в загальній сумі 7390 грн.; щорічну разову грошову допому за 2007- 2009 роки в загальній сумі 9768 грн, а всього в загальній сумі – 17168 грн.
Відповідач та третя особа до суду не з’явилися, однак надали свої письмові заперечення, де зазначили, що призначення та виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проведено у 2007 - 2009 роках – у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком як інваліду другої групи в межах коштів, виділених Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги. При цьому розрахунки здійснено виходячи з мінімальних розмірів пенсії за віком, встановлених постановою КМУ №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», зі змінами, внесеними постановою КМУ № 279 від 13 березня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважають, що збільшення мінімального розміру пенсій, передбачених цими постановами, не застосовується для визначення розмірів надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, а пунктом 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої статті 28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Що стосується щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету. Головним розпорядником коштів є Міністерство праці та соціальної політики України. Нарахування та виплата цієї допомоги позивачу здійснена згідно п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, де зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами, а також відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи безстроково та віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.11,12,13). Тому на підставі ст.ст.12-15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в кратному розмірі мінімальних пенсій за віком за 2007- 2009 роки як інвалід II групи – у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, ОСОБА_1 ці виплати здійснено: за 2007 рік – у квітні 2007 року у сумі 360,00 грн; за 2008 рік – у квітні 2008 року у сумі 400,00 грн.; за 2009 рік – у квітні 2009 року у сумі 430,00 грн.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року ці конкретні розмірі грошової допомоги до 5 травня були встановлені певними нормами Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий способ ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Тому в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки повинно бути відмовлено.
Що стосується вимог позивача про донарахування цих виплат йому за 2009 рік, то вони підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.ст.12-15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зупинено не було, конкретні розмірі грошових доплат до 5 травня встановлено теж не було. Тому в цей період грошова допомога до 5 травня позивачу повинна бути начислена та виплачена у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за базовим законом.
За ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
З 1 жовтня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, складає 498 грн. Таким чином, за 2009 рік позивачу повинно бути донараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 3554,00 грн. (498х8=3984-430,00=3554,00 грн.).
За змістом ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Інший нормативно-правовий акт, який би визначав цей або встановлював інший розмір, відсутній.
При розгляді цієї справи суд не бере до уваги положення частини третьої ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної допомоги у розмірі, визначеному Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Крім того, суд відхиляє посилання органів соціального захисту населення на відсутність коштів щодо забезпечення виплати щорічної допомоги у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, покладених відповідним Законом України та спрямованих на соціальний захист громадян.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Крім того, згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Також, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. №796-XII визначено соціальний захист цих осіб та встановлено, що розмір щорічної допомоги інвалідам 2-ої групи на їх оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону України ).
Згідно довідки Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат №439 о/к від 10.08.2009 року, позивачу виплачено компенсації на оздоровлення як інваліду ЧАЕС 2 групи I категорії: за 2007 рік – у грудні 2007 року у сумі 120,00 грн.; за 2008 рік – у липні 2008 року у сумі 120,00 грн.; за 2009 рік – у лютому 2009 у сумі 120,00 грн.
Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, п.30 ст.71 зупинено дію положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зазначене положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” було визнано неконституційним.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме пп.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було визнано неконституційним.
У 2009 році Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення зупинено не було і конкретних розмірів цих виплат встановлено не було.
Таким чином, виходячи з того, що з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року ст.48 зазначеного Закону була діючою, органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2007, 2008 та 2009 роках в порядку та розмірах, визначених базовим законом, а не Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік ”, Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, або постановами Кабінету Міністрів України.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про державний бюджет України, якими визначались мінімальні розмірі заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону №796-XII.
Згідно ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року з 1 жовтня 2007 року мінімальна заробітна плата становить 460,00 грн. на місяць. Щорічна допомога на оздоровлення, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу за 2007 рік як інваліду війни II групи визначається у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, що складає 2300,00 грн., а з урахуванням виплаченої йому у 2007 році допомоги у розмірі 120 грн., недоотримана одноразова щорічна допомога на оздоровлення складає 2180,00 грн.
Згідно ст.59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 квітня 2008 року мінімальна заробітна плата становить 525,00 грн. на місяць. Щорічна допомога на оздоровлення, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу за 2008 рік як інваліду війни II групи визначається у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, що складає 2625,00 грн., а з урахуванням виплаченої йому у 2008 році допомоги у розмірі 120 грн., недоотримана одноразова щорічна допомога на оздоровлення складає 2505,00 грн.
Згідно ст.55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» з 1 січня 2009 року мінімальна заробітна плата становить 605,00 грн. Щомісячна допомога на оздоровлення, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу за 2009 рік як інваліду війни II групи визначається у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, що складає 3025,00 грн., а з урахуванням виплаченої йому у 2009 році допомоги у розмірі 120 грн., недоотримана одноразова щорічна допомога на оздоровлення складає 2905,00 грн.
Оскільки позивач звертався до відповідача за перерахунком виплат 13.05.2009 року, ним не пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав і вирішення питання про поновлення йому цього строку не обґрунтовано.
Керуючись ст.ст. ч.ч.3,4 ст.8, 11, 71, 86, 161-163, 167 Кодексу Адміністративного Судочинства України, ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ст.ст.12-15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10рп/2008, ст.ст.46,64, ч.2 ст.152 Конституції України, ч.1ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 недоотриману одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2180,00 грн., за 2008р. в розмірі 2505,00 грн., за 2009 рік в розмірі 2905,00 грн., а також недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік у розмірі 3554,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити
На постанову протягом 10 днів з дня її проголошення може бути подано заяву про оскарження, після чого протягом 20 днів може бути подано апеляційну скаргу, через Харківський районний суд, до адміністративного апеляційного суду Харківської області або в порядку ч.5 ст.186 Кодексу Адміністративного Судочинства України.
Суддя: