АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого: Сташківа Б.І.,
Суддів: Дикун С.І., Гурзеля І.В.
при секретарі :Галкіної О.О.
з участю сторін: представника позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2., представника ТзОВ «Тернопільбуд» Печеного О.П., представника ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»Шахраюк Г.Й.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільбуд” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільбуд”, третьої особи ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” про стягнення зайво сплачених коштів по договору про організацію та проведення будівництва нежилого приміщення.
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року позивачка ОСОБА_5 звернулася з позовом до ВАТ “Тернопільбуд” про розірвання договору на проведення будівництва продовольчого магазину та повернення коштів. Позивачка зазначила, що 19 червня 2008 року між сторонами було укладено договір про організацію та проведення будівництва продовольчого магазину загальною проектною площею 200,9 кв.м., проектною корисною площею 175,91 кв.м. у 95-квартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою АДРЕСА_1, згідно умов якого вартість торгових площ продовольчого магазину загальною площею 180 кв.м. становила 81 720 грн., сума якої зараховувалося згідно договору міни від 03 березня 2004 року, за яким вона передавала у власність відповідачу цегляний житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по проспекту Ст. Бандери, 53 та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а решту коштів за площу 20,90 кв.м. вартістю 122 888 грн. зобов’язувалася сплатити строком до 30 жовтня 2008 року. Зважаючи на те, що нею повністю виконані умови договору щодо оплати за вказаний об’єкт нерухомості, а відповідачем передано їй у власність продовольчий магазин загальною площею 181,4 кв.м., тому просила стягнути зайво сплачені кошти за 19,5 кв.м. в розмірі 113,490 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року позов задоволено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільбуд” в користь ОСОБА_5 113 490 грн. зайво сплачених коштів по договору про організацію та проведення будівництва та 1134 грн. 90 коп. сплаченого судового збору, 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ТзОВ “Тернопільбуд” просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року та постановити нове судове рішення, посилаючись на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував, що згідно Договору №102 “Про організацію та проведення будівництва” використовувалися показники загальної проектної площі продовольчого магазину 200,90 кв.м., які передбачені проектно-кошторисною документацією та технічно-економічними показниками на продовольчий магазин, не взято до уваги, що загальна проекна площа продовольчого магазину визначається на підставі ДБН В.2.2.-9-99 “Громадські будинки та споруди” та нормами розділу 6 “Підрахунок площ об’єктів”, Інструкції “Про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна”, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24 травня 2001 року, за яким площу поверхів слід вимірювати в межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а не обрахунок тільки корисної площі.
В суді апеляційної інстанції представник ТзОВ «Тернопільуд» підтримав доводи апеляційної скарги зіславшись на обставини викладені в ній.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
В обгрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачці фактично передано приміщення продовольчого магазину загальною площею 181, 4 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується реєстрацією права власності виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації і тому в її користь слід стягнути 113 490 грн. зайво сплачених коштів по договору про організацію та проведення будівництва за 19,5 кв.м. недоотриманої загальної площі магазину.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи із таких підстав.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ” Тернопільбуд” 03 березня 2004 року напередодні будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 уклали з ОСОБА_5 договір міни, згідно якого ВАТ “Тернопільбуд” переходить цегляний житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які знаходяться по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, а останній переходять майнові права, якими є право вимагати передачі на відчужувальній земельній ділянці на першому поверсі 180 кв.м. торгових площ у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими, прибудованими торговими приміщеннями по АДРЕСА_1
В подальшому, під час складання проектної документації та кошторисного розрахунку на будівництво багатоквартирного будинку, сторони 19 червня 2008 року уклали договір №102 про організацію та проведення будівництва продовольчого магазину загальною проектною площею 200,9 кв.м., проектною корисною площею 175,91 кв.м. у 95-квартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою АДРЕСА_1.
Із змісту робочого проекту будівництва 95- квартирного житлового будинку по проспекту Ст.Бандери в м. Тернополі, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва вбачається, що загальна площа продовольчого магазину повинна становити 200,9 кв.м. вартістю 1 кв м. 1521 грн. (а.с.09).
Згідно ДБН В.2.2.-23-200“Правил підрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об’єму” та п.6 Інструкції “Про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна”, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року, загальна площа магазину це сума площ торгівельних, складських, підсобних, технічних, комунікаційних та інших приміщень, виміряних у межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін, а також площ розвантажувальних платформ, антресолей і переходів, площу поверхів будинків слід вимірювати в межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін ( включаючи площу, яку займають внутрішні стіни і перегородки), а корисна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих в ньому приміщень ( балконів, антресолей, фойє,тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 при укладенні договору про організацію та проведення будівництва від 19 червня 2008 року бажала отримати збудований ВАТ “Тернопільбудом” торговий магазин по АДРЕСА_1, погоджувалася забезпечувати дане будівництво грошовими коштами, оплативши вартість продовольчого магазину загальною площею 180 кв.м. на суму 81 720 грн., а решту коштів за 20,90 кв.м. на суму 122 888 грн. оплатити в строк до 30 жовтня 2008 року.
Так в пунктах 3.1, 3.4. Договору №102 від 19 червня 2008 року про організацію та проведення будівництва зазначено,що ОСОБА_5 бере на себе зобов'язання забезпечити ВАТ “Тернопільбуд” необхідними грошовими коштами у розмірі визначеному в п.2.1., планова вартість якого складала 204 608 грн., в т.ч. ПДВ- 34 101 грн.
Пунктами 3.5.1.,3.5.2. умов зазначеного Договору вартість торгових площ продовольчого магазину загальною площею 180 кв.м. на суму 81 720 грн. зараховувалася згідно Договору міни, а решту коштів за площу 20,90 кв.м. вартістю 122 888 грн. зобов’язувалася сплатити строком до 30 жовтня 2008 року.
В судовому засіданні сторони не заперечували, що будівництво спірного магазину велося у відповідності до проектно-кошторисної документації та відповідає техніко-економічним показникам на продовольчий магазин,на будівництво якого ВАТ “ Тернопільбуд” понесло витрати на суму 81 720,00 грн. з врахуванням договору міни ВВВ №717693 від 03.03 2004 року.
З такими умовами договору погодилася позивачка ОСОБА_5 провівши 08 жовтня 2008 року оплату площі приміщення розміром 20,90 кв.м. на суму 121 638,00 грн. (а.с.6).
При огляді приміщень спірного магазину у відповідності до висновку №725 будівельно - технічної експертизи від 01 липня 2010 року, фактична загальна площа на момент здачі його в експлуатацію становить 206.39 кв.м., до якої по розрахунку увійшли корисна площа-181,4 кв. м., розвантажувальна площадка площею 2,02 кв.м., внутрішні стіни площею 15,47 кв.м., площа перегородок-7,50 кв.м. (а.с.92-95).
Допитаний в суді апеляційної інстанції експерт Поляцко Г.Д., який готовив висновок №725 будівельно- технічної експертизи від 01 липня 2010 року підтвердив, що будівництво продовольчого магазину проведено у віповідності до проектно- технічної документації, відповідає зведеному кошторисному розрахунку, за яким ВАТ”Тернопільбуд” поніс фактичні затрати на будівницво спірного приміщення виходячи із загальної площі приміщення 206,39 кв.м., яка повинна визначатися у відповідності до п.1.6 додатку Д ДБН В 2.2-9-99 “Громадські будинки і споруди” в межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін включаючи крім корисної площі, розвантажувальну площадку, площу внутрішніх стін, площу перегородок.
Наведені обставини суд залишив поза увагою, не перевірив доводів позивача, належним чином не дослідив умови договору та дав помилкове тлумачення умовам та змісту договору про організацію та проведення будівництва, не врахував що, будівництво продовольчого магазину здійснювалося за показником загальної проектної площі, а не за показником корисної проектної площі і до загальної проектної площі згідно будівельних норм входять зовнішні стіни, перегородки, тощо, а бюро технічної інвентаризації здійснили обміри тільки корисної площі торговельного приміщення.
Посилання в рішенні суду та доводи апелянта на те, що підрахунок площі приміщення необхідно рахувати виходячи з нормативних актів, які регулюють оформлення права власності, а не з нормативів ДБН, є помилковими, оскільки в даному випадку правовідносини виникли в галузі організації та проведення будівництва нежилого приміщення і між сторонами укладена така угода. Площа зазначена в інвентарній справі, як пояснив представник інвентарбюро проводилася у межах внутрішніх стін, без врахування плінтусів, а тому корегування даних площ у відповідності до п.2.5 Договору сторонами не проводилося і під час укладення умов договору, в процесі його будівництва, прийняття його в експлуатацію розмір загальної площі позивачем не оспорювався.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає до скасування, а в позові ОСОБА_5 про стягнення зайво сплачених коштів по договору про організацію та проведення будівництва слід відмовити
Враховуючи, що обставини справи судом першої інстанції встановлені повно і правильно, по справі не вимагається витребування додаткових доказів чи їх додаткової перевірки, однак висновки суду не відповідають обставинам справи і їм дана невірна правова оцінка, судове рішення на підставі п.п.1,3,4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 304, 307, 309, 311, 312, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільбуд” - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення, за яким відмовити ОСОБА_5 в позові про про розірвання договору №102 від 19 червня 2008 року “ Про організацію та проведення будівництва” та стягнення 113 490 грн. зайво сплачених коштів за безпідставністю позовних вимог.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду в касаційному пор'ядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків