У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Максимовича Ю.А.
суддів – Подковського О.А., Лекан І.Є.
з участю прокурора – Семенця О.В.
засуджених – ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_3 громадянка України, освіта середня, не працююча, не одружена, на утриманні неповнолітня дитина, не судима,
засуджена за ч.3 ст. 149 КК України - до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна;
за ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 149 КК України – до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна;
за ч. 3 ст. 303 КК України - до 4 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 146 КК України - до 3 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 355 КК України - до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 358 КК України - до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишено попередню - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_1 постановлено рахувати з 6 серпня 2008 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та жителька АДРЕСА_1, освіта вища, не працююча, громадянка України, не одружена, не судима згідно ст. 89 КК України,
засуджена за ч.3 ст. 149 КК України - до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна;
за ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 149 КК України - до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна;
за ч. 2 ст. 149 КК України - до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна;
за ч. 2 ст. 303 КК України - до 2 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 303 КК України - до 4 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 146 КК України - до 3 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 355 КК України - до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 358 КК України - до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 залишено попередню тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_2 постановлено рахувати з 10 липня 2008 року.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 52 гривні 33 копійки судових витрат.
Згідно вироку суду, засуджена ОСОБА_2 у липні 2001 року умисно, з метою створення організованої групи для торгівлі жінками, що проживають в Тернопільській області, з подальшим вивезенням їх у Республіку Польща та втягненням їх в у проституцію, організувала стійке об'єднання, в яке увійшла вона сама та залучила своїх знайомих, ОСОБА_1 та громадянина Республіку Польща іншу особу, матеріали кримінальної справи відносно якого виділено в окреме провадження. Зорганізована ОСОБА_2 злочинна група була об'єднана єдиним планом, відомим усім учасникам групи і направленим на торгівлю жінками, що проживають в Тернопільській області, поєднану з переміщенням їх через державний кордон України, з подальшим втягненням їх у проституцію, учасники якої були наділені окремими функціями, спрямованими на досягнення цього плану.
При цьому вони зустрічалися на території України та Республіку Польща, підтримували між собою зв'язки по телефону, виготовляли для таких жінок закордонні паспорти для в'їзду у Республіку Польща, обіцяючи роботу офіціантками у барах чи технічними працівниками, домовлялися переміщати останніх через державний кордон України і доставляти їх в м.Жешув, звідки інша особа доставляла цих жінок в будинок розпусти - мотель "Аляска", який розташований в АДРЕСА_4, для надання сексуальних послуг. При цьому у потерпілих вилучали закордонні паспорти, чим обмежували їх перебування і переміщення за кордоном, застосовували до них психологічний, моральний та фізичний тиск.
Будучи організатором у створеній організованій групі засудженою ОСОБА_2, розроблялися плани скоєння злочинів. Учасники організованої злочинної групи були наділені окремими функціями, чітким розподіленням ролей між її учасниками, спрямованих на досягнення єдиного плану.
Згідно розподілених ролей ОСОБА_2 як організатор та співвиконавець злочину з метою досягнення встановленого групою злочинного плану, планувала вчинення кожного окремого злочину, розподіляла ролі кожного учасника, шляхом обману та зловживання довірою переконувала громадянок України про забезпечення легальною роботою в Республіку Польща, брала участь в оформленні документів, необхідних для виїзду жінок за кордон, оплачувала витрати, пов'язані з переїздом в Республіку Польща та виготовленням документів, залучаючи при цьому потерпілих у боргову кабалу, перевозила громадянок України до Республіку Польща, де в м. Жешув продавала їх іншій особі для сексуальної експлуатації.
ОСОБА_1, як співвиконавець, згідно із заздалегідь обумовленого плану та розподілених ролей учасників організованої групи, підшуковувала громадянок України, які перебували в тяжкому матеріальному становищі і бажали працювати за кордоном для їх вербування щодо виконання нібито офіційної роботи в Республіку Польща, знайомила їх із ОСОБА_2, шляхом обману та зловживання довірою переконувала громадянок України про забезпечення легальною роботою в Республіку Польща, брала участь в оформленні документів, необхідних для виїзду жінок за кордон, разом з ОСОБА_2 перевозила громадянок України через україно-польський кордон до Республіку Польща, де в м. Жешув продавала їх іншій особі для сексуальної експлуатації.
Інша особа, як співвиконавець, згідно із заздалегідь обумовленого плану та розподілених ролей учасників організованої групи, на території Республіку Польща створив та утримував місце розпусти, а саме мотель "Аляска" в м. Жешув, оплачував гроші ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за продаж жінок - громадянок України, шляхом погроз та фізичного насилля, примушував громадянок України, яких йому доставляла ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в мотелі "Аляска" надавати сексуальні послуги чоловікам за гроші.
Організована група в складі організатора та співвиконавця засудженої ОСОБА_2 та двох виконавців, засудженої ОСОБА_1 та іншої особи, набувши ознак стійкого злочинного угрупування діяла тривалий час, з липня 2001 року до 2003 року, учасники якої скоювали торгівлю жінками, що проживають в Тернопільській області, поєднану з переміщенням їх через державний кордон України, з подальшим втягненням їх у проституцію.
Так, в липні 2001 року у засудженої ОСОБА_2 виник злочинний намір, направлений на продаж громадянки України, поєднаний з її переміщенням через державний кордон України, з метою сексуальної експлуатації. Перебуваючи в кінці липня 2001 року у м. Чорткові Тернопільської області, до засудженої ОСОБА_2, звернулась жителька м. Чорткова ОСОБА_6, яка знаходилась в скрутному матеріальному становищі, з проханням допомогти їй працевлаштуватись за кордоном. Маючи з громадянином Республіку Польща іншою особою, який в м. Жешув утримував будинок розпусти "Аляска", домовленість щодо продажу йому громадянок України з метою сексуальної експлуатації, погодилась допомогти ОСОБА_6 у її працевлаштуванні, приховуючи при цьому істинне місце роботи. Для цього засуджена ОСОБА_2 спільно з засудженою ОСОБА_1, реалізовуючи план організованої групи та переслідуючи корисливі мотиви, переконали потерпілу ОСОБА_6, що працевлаштують її технічним працівником в одному із барів у Республіку Польща. ОСОБА_2 наказала ОСОБА_6 принести свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон до неї додому, що остання і зробила. Тоді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили ОСОБА_6, про те, що всі витрати, пов'язані з переїздом за кордон, вони беруть на себе, а в подальшому, після того як вона заробить гроші в барі, куди вони її працевлаштують, вона поверне їм гроші в сумі 300 доларів США. Як вони їй пояснили, у вказану суму, входять витрати, пов'язані з переїздом у Республіку Польща та оплата за її працевлаштування. На дану пропозицію ОСОБА_6 погодилась. 16 серпня 2001 року, заздалегідь продуманому плану, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 виїхали з м. Чорткова та на маршрутному автобусі направились в м. Тернопіль, при цьому проїзд у маршрутному автобусі за ОСОБА_6 оплачувала ОСОБА_2 Знаходячись в м. Тернополі ОСОБА_2 за власні кошти придбала для ОСОБА_6 квиток на поїзд в м. Львів. Після чого, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 направились в м. Львів, де ОСОБА_2 придбала для ОСОБА_6 квиток на автобус в м. Шегині. По дорозі до україно-польського кордону ОСОБА_2 передала ОСОБА_6 її паспорт громадянина України для виїзду за кордон та гроші в сумі 100 доларів США, для того, щоб остання пред'явила їх при проходженні кордону. Після того, як ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перетнули кордон, ОСОБА_2 наказала ОСОБА_6 віддати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон та повернути гроші в сумі 100 доларів США. Перетнувши україно-польський кордон в м. Медика Республіки Польща, ОСОБА_2 придбала для ОСОБА_6 квиток на автобус і вони направились в м. Перемишль. Знаходячись в м. Перемишль, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зателефонували іншій особі з проханням приїхати за ними. Інша особа, згідно заздалегідь розробленого злочинного плану та розподілених ролей, на автомобілі «Toyota land cruiser» приїхав в м. Перемишль і ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 сіли в нього і направились в м. Жешув. По дорозі ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_6, передала іншій особі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який належить ОСОБА_6, а він передав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 гроші в сумі 150 доларів США. Пізніше він пояснив ОСОБА_6, що дану суму грошей він заплатив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за її працевлаштування у його будинку розпусти «Аляска», який розташований за адресою АДРЕСА_4. Інша особа пояснила ОСОБА_6, що її робота буде полягати в наданні сексуальних послуг чоловікам за гроші, а не в прибиранні бару, як їй обіцяли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Шляхом психологічних погроз та фізичної розправи, інша особа змусила ОСОБА_6 надавати сексуальні послуги особам чоловічої статі за гроші в будинку розпусти "Аляска", власником якого він був.
В січні 2003 року до засудженої ОСОБА_1, яка знаходилась в складі організованої групи, звернулась неповнолітня мешканка м. Чорткова ОСОБА_8, яка не мала постійної роботи і перебувала у скрутному фінансовому становищі, з проханням допомогти працевлаштуватись їй за кордоном. ОСОБА_1 розповіла про це ОСОБА_2, які маючи з іншою особою домовленість щодо продажу йому громадянок України з метою сексуальної експлуатації, погодились допомогти неповнолітній ОСОБА_8 у її працевлаштуванні, приховуючи істинне місце роботи. Реалізовуючи плани організованої групи, згідно заздалегідь обумовленого плану та розподілених ролей між учасниками організованої групи та переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 переконали неповнолітню ОСОБА_8 в тому, що працевлаштують її технічним працівником в одному із барів у Республіку Польща. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили неповнолітній ОСОБА_8, що всі витрати пов'язані з оформленням для неї проїзного документа дитини для виїзду за кордон та переїздом з України в Республіку Польща вони візьмуть на себе, за це вона написала розписку про те, що позичає у ОСОБА_2 гроші в сумі 5400 гривень, які зобов'язувалася повернути після того як заробить. ОСОБА_1 за кошти, які їй наддала ОСОБА_2 допомогла ОСОБА_8 виготовити проїзний документ дитини для виїзду за кордон. Після того, як проїзний документ дитини для виїзду за кордон для ОСОБА_8 був виготовлений, ОСОБА_1 залишила його собі.
10 лютого 2003 року, за попередньо розробленим планом, засуджена ОСОБА_2 та засуджена ОСОБА_1 разом з неповнолітньою ОСОБА_8 на маршрутному автобусі направились в м. Тернопіль, звідки поїздом поїхали в м. Львів, а звідти автобусом в с. Шегині. Дорогу ОСОБА_8, оплатила ОСОБА_2 По дорозі до україно-польського кордону ОСОБА_2 передала неповнолітній ОСОБА_8 її проїзний документ дитини для виїзду за кордон та гроші в сумі 150 доларів США, для того, щоб остання пред'явила їх при проходженні кордону. Коли ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перетнули кордон, ОСОБА_2 наказала останній віддати їй проїзний документ дитини для виїзду за кордон та повернути гроші в сумі 150 доларів США. У м. Медика Республіки Польща ОСОБА_2 придбала для ОСОБА_8 квиток на автобус і вони направились в м. Перемишль. Знаходячись в м. Перемишль ОСОБА_2, згідно заздалегідь розробленого злочинного плану та розподілених ролей, зателефонувала іншій особі з проханням приїхати за ними, а потім ОСОБА_2, посилаючись на те, що їй потрібно відлучитись по своїх справах, попрощалась з ОСОБА_8 і пішла у невідомому напрямку, а ОСОБА_1 та ОСОБА_8 залишились чекати іншу особу. Інша особа, на автомобілі «Toyota land cruiser» приїхав в м. Перемишль і ОСОБА_1 та ОСОБА_8 разом з ним поїхали в м. Жешув. По дорозі ОСОБА_1, в присутності ОСОБА_8, передала іншій особі документи, а він передав ОСОБА_1 гроші в сумі 200 доларів США. ОСОБА_1 пояснила їй, що вказану суму грошей він заплатив їй та ОСОБА_2 за її працевлаштування у його будинку розпусти. Також, вона їй повідомила, що ніякої роботи технічним працівником немає і її робота буде полягати в наданні сексуальних послуг чоловікам за гроші. Знаходячись в м. Жешув ОСОБА_1 вийшла з автомобіля, а ОСОБА_8 та інша особа поїхали в будинок розпусти "Аляска", який розташований за адресою місцевість АДРЕСА_4 власником якого він був. Там інша особа, шляхом психологічних погроз, змусив неповнолітню ОСОБА_8 надавати сексуальні послуги особам чоловічої статі за гроші.
З метою реалізації злочинних планів організованої групи восени 2002 року засудженні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 намагались вивести в Республіку Польща для продажу з метою сексуальної експлуатації ОСОБА_9
Восени 2002 року до ОСОБА_1 звернулась мешканка м. Чорткова ОСОБА_9 з проханням допомогти їй працевлаштуватись за кордоном, про що ОСОБА_1 розповіла ОСОБА_2 ОСОБА_8 ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1, реалізовуючи плани організованої групи, згідно заздалегідь обумовленого плану та розподілених ролей між учасниками організованої групи, переслідуючи корисливі мотиви, маючи з іншою особою, який в м. Жешув утримував будинок розпусти "Аляска", домовленість щодо продажу йому громадянок України з метою сексуальної експлуатації, увійшовши в довіру до потерпілої ОСОБА_9, запропонували їй працевлаштування в Республіку Польща технічним працівником в одному із барів, заздалегідь маючи на меті продати її іншій особі, на що остання погодилась. У зв'язку із важким матеріальним станом ОСОБА_9, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за власні кошти оплатили виготовлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, таким чином залучивши ОСОБА_9 в боргову кабалу.
Однак, довести свої злочинні наміри до кінця засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не змогли з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки потерпіла ОСОБА_11, дізнавшись, що її робота буде полягати у наданні сексуальних послуг в Республіку Польща, відмовилась їхати.
У червні 2002 року до засудженої ОСОБА_2, звернулась мешканка м. Чорткова ОСОБА_12, яка на той час знаходилась у тяжкому матеріальному становищі, з проханням допомогти їй працевлаштуватись за кордоном. ОСОБА_2, маючи з іншою особою, який в м. Жешув утримував будинок розпусти «Аляска», домовленість щодо продажу йому громадянок України з метою сексуальної експлуатації, погодилась допомогти ОСОБА_12 у її працевлаштуванні, приховуючи при цьому істинне місце роботи. Реалізовуючи злочинний намір ОСОБА_2 переконали ОСОБА_12 в тому, що працевлаштує її технічним працівником в одному із барів у Республіку Польща. ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_12, що всі витрати, пов'язані з оформленням для неї паспорта громадянина України для виїзду за кордон та переїздом з України в Республіку Польща, вона візьме на себе, а вона, після того як заробить, поверне їй гроші в сумі 200 доларів США, ОСОБА_12 на пропозицію ОСОБА_2 погодилась. ОСОБА_2 за власні кошти допомогла ОСОБА_12 виготовити паспорт громадянина України для виїзду за кордон, попередньо прописавши її за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2. Після того, як паспорт громадянина України для виїзду за кордон для ОСОБА_12 був виготовлений, ОСОБА_2 віддала його останній.
8 червня 2002 року засуджена ОСОБА_2 разом з ОСОБА_12 виїхали з м. Чорткова. Проїзд на маршрутному автобусі в м. Тернопіль, поїздом у м. Львів та автобусом у с. Шегині оплатила ОСОБА_2. По дорозі до кордону ОСОБА_2 передала ОСОБА_12 гроші в сумі 150 доларів США, для того, щоб остання пред'явила їх при проходженні кордону. Після того, як вони перетнули україно-польський кордон, ОСОБА_2 наказала ОСОБА_12 повернути їй гроші в сумі 150 доларів США і повідомила, що та повинна буде віддати їй не 200 доларів США, як вони попередньо домовлялись, а 500 доларів США, а саме 200 доларів США - витрати пов'язані з виготовленням для неї паспорта громадянина України для виїзду за кордон за переїздом з України в Республіку Польща та 300 доларів США за її працевлаштування. ОСОБА_12 на вимогу ОСОБА_2, щодо повернення їй грошей в сумі 500 доларів США погодилась. Перетнувши україно-польський кордон в м. Медика Республіки Польща ОСОБА_2 придбала для ОСОБА_12 квиток на автобус і вони направились в м. Перемишль. Знаходячись в м. Перемишль ОСОБА_2 зателефонувала іншій особі з проханням приїхати за ними. Інша особа на власному автомобілі приїхав в м. Перемишль, а ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_12 про те, що її робота насправді буде полягати в наданні сексуальних послуг чоловікам за гроші в будинку розпусти, власником якого є інша особа. ОСОБА_12 обурилась та відмовилась надавати сексуальні послуги чоловікам за гроші і попросила, щоб ОСОБА_2 завезла її назад в Україну. ОСОБА_8 засуджена ОСОБА_2 повідомила, що вона повинна спочатку відпрацювати їй гроші в сумі 500 доларів США. ОСОБА_12, будучи у безвихідному становищі, оскільки була вперше за кордоном, не володіла польською мовою і не знала куди їй потрібно звертатись за допомогою, погодилась і сіла в автомобіль до іншої особи, який підтвердив слова ОСОБА_2 та пригрозив їй, що якщо вона вирішить втекти, то її посадять у тюрму, мотивуючи це тим, що у нього є зв'язки в польській поліції. ОСОБА_2 пішла у невідомому напрямку, а ОСОБА_12 та інша особа поїхали в м. Жешув в будинок розпусти "Аляска", який розташований за адресою місцевість Зажече № 26 гміна Богухвала м. Жешув, власником якого він був. Там інша особа, шляхом психологічних погроз та фізичної розправи, змусив ОСОБА_12 надавати сексуальні послуги особам чоловічої статі за гроші.
16 серпня 2001 року засуджена ОСОБА_2 за попередньою змовою з засудженою ОСОБА_1, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом обману, а саме під приводом працевлаштування в Республіку Польща технічним працівником разом з ОСОБА_6 прибули в м. Жешув Республіки Польща, де без згоди останньої продали її за 150 доларів США громадянину Республіку Польща іншій особі, втягнувши її тим самим в заняття проституцією. Інша особа примусив потерпілу ОСОБА_6 надавати сексуальні послуги особам чоловічої статі в борделі за гроші, який знаходився в мотелі "Аляска", який розташований в АДРЕСА_4.
11 лютого 2003 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом обману, а саме під приводом працевлаштування в Республіку Польща технічним працівником разом з неповнолітньою ОСОБА_8 прибули в м. Жешув Республіки Польща, де без згоди останньої продали її за 200 доларів США громадянину Республіку Польща іншій особі, втягнувши її тим самим в заняття проституцією. Інша особа примусив неповнолітню ОСОБА_8 надавати сексуальні послуги особам чоловічої статі в борделі за гроші, який знаходився в мотелі "Аляска", який розташований в АДРЕСА_4.
8 червня 2002 року засуджена ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом обману, а саме під приводом працевлаштування в Республіку Польща технічним працівником разом з ОСОБА_12 прибула в м. Жешув Республіки Польща, де без згоди останньої продала її громадянину Республіку Польща іншій особі, втягнувши її тим самим в заняття проституцією. Інша особа примусив ОСОБА_12 надавати сексуальні послуги особам чоловічої статі в борделі за гроші, який знаходився в мотелі "Аляска", який розташований в АДРЕСА_4.
Восени 2002 року засуджена ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, разом з засудженою ОСОБА_2, увійшовши в довіру до ОСОБА_9, обіцяючи працевлаштувати її на роботу за кордоном технічним працівником в одному із барів Республіку Польща, з корисливих мотивів, намагались продати останню в будинок розпусти для сексуальної експлуатації. З власних коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оплатили виготовлення паспорту громадянки України ОСОБА_9 для виїзду за кордон, таким чином, залучивши її в боргову кабалу.
ОСОБА_9 дізнавшись про наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продати її у сексуальне рабство, відмовилась їхати за кордон. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали вимагати у ОСОБА_9 повернення їм коштів в сумі 250 доларів США за виготовлення закордонного паспорту. З метою примусу ОСОБА_9 до виконання цивільно-правових зобов'язань щодо повернення затрачених для виготовлення паспорта коштів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 восени 2002 року, погрожуючи застосуванням фізичного насильства примусили ОСОБА_9 зайти в квартиру АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_2 застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я нанесла два удари рукою в обличчя ОСОБА_9, спричинивши їй фізичного болю. Після цього, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно позбавили волі ОСОБА_9 та на протязі двох діб утримували в АДРЕСА_3, де проживала ОСОБА_1 погрожуючи останній вивезенням за кордон в бордель для надання сексуальних послуг та вимагали повернення боргових зобов'язань в сумі 250 доларів США.
Співмешканець засудженої ОСОБА_1- ОСОБА_13 в розмові з ОСОБА_14, співмешканцем потерпілої ОСОБА_9, повідомив, що ОСОБА_9 знаходиться у нього вдома і передав йому ключ від своєї квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_14 пішов за місцем проживання ОСОБА_1, відчинив вхідні двері квартири АДРЕСА_3 ключем, який йому передав ОСОБА_13 та зайшов в середину квартири. Знаходячись там, він наказав ОСОБА_9 йти додому. В цей час ОСОБА_1, яка знаходилась в квартирі, чинила опір та не випускала ОСОБА_9, пояснивши це тим, що остання їй винна гроші і вона її не відпустить додому, поки та не поверне їй 250 доларів США. ОСОБА_8 ОСОБА_14 зловив ОСОБА_9 за руку та силою вивів її з квартири ОСОБА_1, таким чином звільнивши її з незаконного позбавлення волі.
Крім цього, в січні 2003 року засуджена ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб в групі з засудженою ОСОБА_2 продали громадянину Польщі іншій особі неповнолітню ОСОБА_8 для сексуальної експлуатації. Під час продажу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали іншій особі паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, із вклеєною у вказаний паспорт фотокарткою неповнолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6, збувши таким чином підроблений документ, який надає права та видається і посвідчується установою , яка має право видавати такі документи. Коли неповнолітня ОСОБА_8 знаходилась в мотелі «Аляска», який розташований за адресою АДРЕСА_4 Республіки Польща, де надавала сексуальні послуги особам чоловічої статі за гроші, працівниками поліції Республіку Польща 12 квітня 2003 року під час перевірки у іншої особи був вилучений зазначений паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_9. Після цього, працівниками поліції Республіку Польща даний паспорт, в законному порядку, був надісланий разом з матеріалами перевірки на Україну.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що вирок постановлений на підставі однобічного та неповного досудового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон та неправильно застосовано кримінальний закон. Зокрема, суд розглянув справу в нерозумні строки, не зарахував до строку відбування покарання час утримання ОСОБА_2 під вартою на території республіки Республіку Польща та час її етапування. Також, суд повинен був кваліфікувати дії його підзахисної за кримінальним законом в редакції 2006 року, що усуває кримінальну відповідальніст за ознаками, які інкриміновані у вину ОСОБА_2 Крім того, апелянт не погоджується із збільшенням обвинувачення ОСОБА_2, оскільки їй не було вручено рішення з цього приводу компетентного органу Республіку Польща. Захисник ОСОБА_4 посилається також на те, що ОСОБА_2 не було вручено копії постанов про порушення відносно неї кримінальних справ, і недотримання слідчим вимог ст.ст.218-220 КПК України. Крім того, вважає незаконним притягнення до кримінальної відповідальності громадянина республіки Республіку Польща по фактах вчинених ним дій на території цієї держави, і у зв»язку з цим кваліфікацію дій засуджених за ознакою організованої злочинної групи.
В апеляційній скарзі засудженна ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати як незаконний, а справу направити на додаткове розслідування. Також просить зарахувати до строку відбування покарання час тримання її під вартою на території республіки Республіку Польща. Посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, суд не допитав більшість потерпілих і свідків. Вважає незаконним збільшення їй обвинувачення після екстрадиції. Також апелянт вказує, що в матеріалах справи не має достатніх даних, які б підтверджували, що злочини вчиненні організованою групою і, що вона є організатором злочинів. Крім того, суд неправильно застосував кримінальний закон в редакції 2001 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування. Апелянт посилається на свою невинуватість у вчиненні дій, за які вона засуджена. Вважає, що досудове та судове слідство проводились однобічно та неповно, з порушенням норм кримінально-процесуального права. Судом недопитанні свідки та потерпілі, та не вжиті заходи для доставлення їх в залу суду для дачі показань, безпідставно відхилено клопотання про виключення з обвинувачення епізоду продажі ОСОБА_6 Крім того, при постановленні вироку суд не врахував, що в неї на утриманні двоє дітей, одна з них неповнолітня, хвора мати похилого віку, позитивну характеристику з постійного місця проживання.
Заслухавши суддю-доповідача, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які підтримали свої апеляційні скарги, захисника ОСОБА_3, яка просить справу направити на додаткове розслідування, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, оцінених та наведених у вироку, і є правильним.
Посилання засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 на недоведеність їх винності у вчинення злочинів спростовується зібраними у справі доказами.
Суд першої інстанції належно перевірив заперечення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо пред»явленого їм обвинувачення і прийшов до правильного висновку про доведеність їх вини.
Зокрема, засуджена ОСОБА_2 підтвердила у судовому засіданні, що вона займалась працевлаштуванням в Республіку Польща жінок - громадянок України.
Засуджена ОСОБА_1, ствердила у судовому засіданні, що ОСОБА_2 займалась вивезенням дівчат на роботу у Республіку Польща, допомагала їм виготовляти документи для виїзду за кордон, надаючи при цьому позики, переправляла їх через Державний кордон України, надаючи при цьому кошти для демонстрації їх при перетині кордону. Також, їй було відомо, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_8 в бордель, а також була присутня коли ОСОБА_8 писала ОСОБА_2 розписку про позику грошей. Крім того, вона знайомила ОСОБА_17 із ОСОБА_2 з метою підшукання їй роботи у Республіку Польща і знає про подальший конфлікт між ними з приводу відмови ОСОБА_17 працювати за кордоном.
Під час досудового слідства ОСОБА_1 підтвердила, що знала про роботу ОСОБА_2, яка вивозила дівчат в Республіку Польща на роботу в агенцію для надання сексуапьних послуг чоловікам за гроші. Дівчата працювали повіями в м. Жешув у ОСОБА_18, у мотелі "Аляска", якому ОСОБА_2 неодноразово привозила дівчат, та отримувала від нього за це гроші. Паспорта усіх дівчат знаходились у власника в сейфі. Крім того, підтвердила факт продажу ОСОБА_12 у будинок розпусти та отримання 500 доларів США. Вона також була присутня при тому, як ОСОБА_2 передавала ОСОБА_18 паспорта ОСОБА_6 та ОСОБА_19, а останній передав їй гроші в сумі 400 доларів США. Коли разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 приїхали в Республіку Польща, ОСОБА_2 продала її ОСОБА_18 за 200 доларів США для роботи повією, а також передала закордонний паспорт виданий на ім'я ОСОБА_17 з фотографією ОСОБА_8, який підробив знайомий ОСОБА_2 в Україні. ОСОБА_17 віддала їй свій закордонний паспорт, для того щоб вона передала його ОСОБА_2, яка також виділила 600 гривень для його виготовлення. ОСОБА_17 взнала про те, що повинна їхати в Республіку Польща для надання сексуальних послуг чоловікам за гроші, і відмовилась їхати. (т.3.а.с.141-149, 217-227).
Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила в судовому засіданні той факт, що в серпні 2001 року вона звернулась до ОСОБА_2 з проханням працевлаштування в Республіку Польща, на що та погодилась і за власні кошти виготовила їй проїзні документи. Перетнувши кордон ОСОБА_2 сказала їй віддати закордонний паспорт, що вона і зробила. Разом з ОСОБА_2 завжди перебувала ОСОБА_1 Її привезли в м. Жешув, де ОСОБА_18 передав ОСОБА_2 гроші, а вона передала йому її закордонний паспорт. ОСОБА_18 повідомив її про те, що за її працевлаштування він заплатив гроші в сумі 300 доларів США, а також те, що робота буде полягати в наданні сексуальних послуг чоловікам за гроші і поки вони не відроблять йому 300 доларів США, то він їх не відпустить. Того ж дня вона змушена була надавати сексуальні послуги клієнтам. ОСОБА_18 її морально і фізично залякував, міг вдарити. В борделі вона пробула біля п»яти місяців, а коли вона повернулась в Україну, ОСОБА_2 почала вимагати гроші за дорогу та працевлаштування, на що вона відмовилась, але ОСОБА_2 в рахунок цього забрала у неї два золотих персні.
Потерпіла ОСОБА_8 підтвердила в ході досудового слідства, що в кінці січня 2003 року вона познайомилася з ОСОБА_1, яка їй запропонувала виїхати в Республіку Польща на роботу, на що вона погодилась. Після цього ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за власні кошти виготовили їй документи для виїзду за кордон. 10 лютого 2003 року, написавши розписку про позику в ОСОБА_20 грошей в сумі 5400 гривень, вона з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали у Республіку Польща. Перетнувши кордон, вона віддала ОСОБА_2 свій проїзний документ, а у м. Жешуві їх зустрів ОСОБА_18, який по словах ОСОБА_1, передав їй гроші в сумі 200 доларів США, за її працевлаштування. В готелі «Аляска», ОСОБА_18 повідомив їй, що вона повинна надавати сексуальні послуги чоловікам за гроші, і повинна відробити 200 доларів США, які він заплатив за неї. Протягом всього періоду її перебування ОСОБА_18 ні їй, ні іншим дівчатам грошей не виплачував. На початку квітня 2003 року під час перевірки готелю, поліція виявила фальшивий паспорт з її фотографією на ім'я ОСОБА_17, який вона раніше ніколи не бачила. Після повернення до дому, кінці травня 2003 року до неї прийшла ОСОБА_1 і принесла їй проїзний документ дитини для виїзду за кордон, про що вона написала розписку (Т.2, а.с.18-31).
З протоколу пред»явлення фотографій для впізнання (т.2 а.с.34,35) вбачається, що ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_18, як особу, яка у лютому 2003 року купила її у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для надання сексуальних послуг.
Потерпіла ОСОБА_12 під час досудового слідства дала аналогічні показання щодо умов оплати праці в готелі «Аляска» та погроз зі сторони ОСОБА_18. Крім того підтвердила, що в травні 2002 року вона звернулась до ОСОБА_2 з проханням допомогти їй працевлаштуватись за кордоном, на що остання погодилась. ОСОБА_2 також взяла на себе всі витрати, пов'язані з оформленням для неї паспорта, переїздом з України в Республіку Польща з умовою повернути їй після працевлаштування 200 доларів США. 8 червня 2002 року ОСОБА_2 передала її ОСОБА_18 у м.Перемишль. Перед цим вона їй повідомила про те, що її робота буде полягати в наданні сексуальних послуг чоловікам за гроші в будинку розпусти. Будучи у безвихідному становищі вона погодилась. В будинку розпусти «Аляска» ОСОБА_18, шляхом погроз змусив її надавати сексуальні послуги за гроші (т.2, а.с.63-71).
Під час пред»явлення фотографій для впізнання, ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_2 і вказала на неї, як на особу, що продала її у сексуальне рабство (т.2 а.с.71,72).
Потерпіла ОСОБА_9(ОСОБА_9) підтвердила в ході досудового слідства, що восени 2002 року, на пропозицію ОСОБА_1 вона погодилась поїхати в Республіку Польща для працевлаштування. Остання запропонувала оплатити всі витрати за оформлення документів. По дорозі в м. Тернопіль ОСОБА_1 повідомила, що її робота в Республіку Польща буде полягати в наданні сексуальних послуг чоловікам за гроші. Вона відмовилась від даної пропозиції. Приїхавши разом з ОСОБА_1 до ВВІР, що у м. Тернополі вона отримала свій закордонний паспорт та розписалась за його одержання. Однак, ОСОБА_1 одразу ж у неї забрала закордонний і український паспорти, пояснивши, що віддасть їх після повернення 250 доларів США. Про даний випадок вона розповіла ОСОБА_14, з яким почали шукати гроші, однак ніхто їм не позичив. В один із вечорів ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, приїждхали до неї додому та незаконно позбавили її волі, утримуючи в квартирі, де проживала ОСОБА_1 на протязі двох діб. При розмовах ОСОБА_2 її постійно обзивала нецензурними словами (т.2, а.с.75-79).
Покази потерпілої ОСОБА_9 підтверджують винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у примушуванні до виконання цивільно - правових зобов'язань та в незаконному позбавленні волі людини з корисливих мотивів.
Також покази потерпілих свідчать про те що між підсудними ОСОБА_2, ОСОБА_1 та іншою особою була домовленість на вчинення спільних дій по перевезенню через кордон жінок з метою їх продажу для сексуальної експлуатації.
Усі потерпілі на досудовому слідстві та в судовому засіданні дали аналогічні показання з приводу того, що закордонні паспорти знаходились в ОСОБА_2, яка їх передавала ОСОБА_18, що вони не мали змоги втекти, що не мали грошей, не знали мови та місцевості, що у барі їх охороняли. ОСОБА_18 їм постійно погрожував, а до багатьох дівчат застосовувалися насильницькі дії. Крім того, потерпілі були втягнуті у матеріальну залежність.
З огляду на логічність та послідовність показань потерпілих суд першої інстанції вірно визнав їх правдивими і поклав в основу обвинувального вироку.
Також винуватість засуджених доводиться показаннями свідків, які суд дослідив у судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_22 пояснила, що в лютому 2003 року вона звернулась до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з проханням допомогти їй працевлаштуватись за кордоном. Проте її знайома відговорила їхати разом із ОСОБА_2 за кордон, мотивуючи це тим, що їй відомо про те, що вона продала в бордель неповнолітню ОСОБА_8 за 200 доларів США. ОСОБА_2 підтвердила їй, що її робота буде полягати в наданні сексуальних послуг за гроші. (т.2 а.с.154-163).
Свідок ОСОБА_23 під час допиту вказала на те, що в лютому 2003 року ОСОБА_2 повідомила їй, що забирає її доньку ОСОБА_8 на заробітки в Республіку Польща на роботу технічним працівником, на що вона дала згоду. Після повернення з Республіку Польща донька розповіла їй, що ОСОБА_2 продала її за 200 доларів США невідомому, який заставляв її надавати сексуальні послуги в одному з борделів (т.2 а.с.117,118).
Свідок ОСОБА_24 підтвердила, що від ОСОБА_8 дізналась про те, що ОСОБА_2 продала її в Республіку Польща у бордель, де її заставляли надавати сексуальні послуги за гроші. ОСОБА_2 перевезла ОСОБА_8 по підроблених документах.(т.2, а.с.132).
Свідок ОСОБА_25 підтвердила, що в кінці грудня 2002 року, перебуваючи в Італії, до неї зателефонувала її донька ОСОБА_6, яка повідомила, що на даний момент знаходиться в Республіку Польща і їй терміново потрібні гроші в сумі 1500 доларів США, оскільки її силою утримають і не відпускають додому (т.2 а.с. 150-153).
Свідок ОСОБА_14 підтвердив той факт, що в лютому 2003 року йому від ОСОБА_9 стало відомо про те, ОСОБА_1, допомогла їй у виготовленні закордонного паспорта і пропонує працевлаштувати її в один із борделів Республіку Польща, однак вона відмовилась і попросила, повернути їй документи. Також ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, приїжджали до нього додому та незаконно позбавили волі ОСОБА_14, утримуючи в квартирі де проживала ОСОБА_1 на протязі двох діб, вимагаючи повернення грошей в сумі 250 доларів, які ОСОБА_1 витратила на виготовлення закордонного паспорта для неї, погрожуючи вивезенням в бордель для надання сексуальних послуг. Через два дні він прийшов до ОСОБА_1 додому і силою забрав від неї ОСОБА_9 (т.с.124, 127).
Показання свідків свідчать про спільні дії засуджених.
Також винність підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доводиться матеріалами виконаного міжнародного доручення правоохоронними органами Республіку Польща про надання правової допомоги у зазначеній кримінальній справі від 14 червня 2004 року.
З висновків судових експертиз (Т.4 а.с.6, 30) вбачається, що в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 мало місце переклеювання фотографії, що свідчить про зміну першопочаткового змісту в документі.
З огляду на здобуті незаперечні докази винуватості засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд дав вірну оцінку їх показанням у судовому засіданні і визнав їх такими, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.
Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що вони не вчиняли злочинів пов'язаних з торгівлею жінками та втягненням їх в у проституцію в складі організованої злочинної групи, спростовуються сукупністю доказів, наведених у вироку суду.
Так, до вимог ч.3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо у його готуванні, або вчиненні брали участь декілька осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Під час досудового та судового слідства встановлено, що у готуванні злочинів брали участь засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також громадянин Республіку Польща, стосовно якого виділено кримінальну справу в окреме провадження. Зазначені особи були попередньо зорганізовані у стійке об'єднання з метою вчинення злочинів, пов'язаних з переміщенням потерпілих через державний кордон України, з подальшим продажем з метою сексуальної експлуатації та одержання за це грошових коштів, а також втягненням їх у проституцію. Учасники групи були наділені окремими функціями, спрямованими на досягнення цього плану. Група діяла на протязі тривалого часу, з липня 2001 року до 2003 року, в тісному зв'язку між всіма учасниками, за заздалегідь розробленим та відомим всім учасниками єдиним планом готування та вчинення злочинів, з розподіленням функцій між його учасниками, спрямованими на реалізацію злочинного плану.
В цьому колегію суддів переконала і сама обстановка, яка передувала скоєнню злочинів, під час них та після: підшуковування потерпілих, втягування їх у матеріальну залежність, оплата послуг пов'язаних з виготовленням паспортів, запевнення, в тому, що робота буде офіціантками у барах чи технічними працівниками, домовлялися переміщати останніх через державний кордон України і доставляти їх в м. Жешув, звідки інша особа поставляла цих жінок в будинок розпусти, де потерпілі надавали сексуальні послуги. При цьому у потерпілих вилучали закордонні паспорти, чим обмежували їх перебування і переміщення за кордоном, застосовували до них психологічний, моральний та фізичний тиск.
Про те, що засуджені діяли узгоджено у складі організованої злочинної групи свідчать також і показання потерпілих, з яких слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виготовляли для них закордонні паспорти, для в'їзду у Республіку Польща, домовлялися переміщати останніх через державний кордон України і доставляти їх в Республіку Польща, звідки інша особа доставляла цих жінок у клуб "Аляска" для надання сексуальних послуг. Тобто засуджені діяли згідно заздалегідь розробленого плану, шляхом розподілення ролей.
Наведені ознаки, свідчать саме про те, злочини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вчинили саме в такій формі співучасті як організована група.
Безпідставним у зв»язку з цим є посилання захисника ОСОБА_4 в апеляції на незаконне притягнення до кримінальної відповідальності громадянина республіки Республіку Польща по фактах вчинення злочинів на території цієї держави та кваліфікацію дій засуджених за ознакою організованої злочинної групи.
Зокрема, сукупність зібраних та досліджених судом першої інстанції доказів, свідчить про вчинення іншою особою злочинів у складі організованої злочинної групи разом із засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Кримінальна справа відносно іншої особи, у встановленому законом порядку органом досудового слідства виділена в окреме провадження. Будь-яких перешкод для окремого судового розгляду вказаних справ немає.
Надуманим є твердження засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_4 про те, що суд в порушення ст.5 КК України кваліфікував її дії за КК України в редакції 2001 року, а повинен був кваліфікувати за КК України в редакції 2006 року, що усуває кримінальну відповідальність за ознаками, які інкриміновані в вину ОСОБА_2
Так, відповідно до ст.5 КК Укрїни зворотну дію в часі має закон, який пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Оскільки кримінальний закон України в редакції 12.01.2006 року не усунув кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, а розширив перелік дій та інших обов»язкових умов даного виду злочинів, то органи досудового слідства та суд першої інстанції правильно кваліфікували дії засуджених за законом в редакції 2001 року, який покращував їх становище.
Безпідставним вважає колегія суддів твердження засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_4 в апеляціях про порушення вимог закону при збільшенні їй об»єму обвинувачення.
Так, із матеріалів справи (т.6 а.с.203,204) вбачається, що компетентними органами Республіку Польща, 26.02.2009 року висловлена згода на розширення кримінального обвинувачення проти ОСОБА_2 за ст.ст.149, 303, 146, 355, 358 КК України, тобто за кримінальним законом, згідно якого їй було пред»явлено остаточне обвинувачення органом досудового слідства.
Вказана згода пройшла процедуру, встановлену для розгляду такого роду питань відповідно до законодавства Республіку Польща, і набрала законної сили.
Надуманим також вважає колегія суддів твердження засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_4 про те, що слідчий порушив вимоги кримінально-процесуального закону при неврученні їм копії постанов про порушення кримінальних справ з 26.11.2003 року по 03.01.2007 року, оскільки норма закону яка вимагала обов’язковість вручення копії постанови про порушення кримінальної справи вступила в дію 12.01.2007 року, тобто після винесення вказаних постанов.
Крім того, як засуджена ОСОБА_2, так і захисник ОСОБА_4 у встановленому законом порядку були ознайомлені із матеріалами кримінальної справи, в тому числі і з вказаними постановами, і мали змогу оскаржити їх.
Безпідставним є твердження захисника ОСОБА_4 в апеляції про те, що слідчий Зубко А.Є. в порушення вимог кримінально-процесуального закону, прийняв до свого провадження кримінальну справу під час ознайомлення з матеріалами справи учасників процесу, без відновлення досудового слідства.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи (т.6 а.с.261), засудженій ОСОБА_2 було оголошено про закінчення досудового слідства 11.03.2009 року слідчим Самарчук М.В. 16.03.2009 року дану справу прийняв до свого провадження слідчий Зубко А.Є. (т.6а.с.263), однак будь-яких слідчих дій вказаний слідчий не проводив, а лише завершив стадію ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи. Згідно протоколу, складеного слідчим Зубко А.Є. (т.6 а.с.293), ОСОБА_2 та її захисник 31.03.2010 року повністю ознайомились із кримінальною справою. Заявлені вказаними особами клопотання, слідчий вирішив у відповідності до вимог ст.221 КПК України. З огляду на наведені обставини, колегія суддів не вбачає порушень з боку слідчого, на які посилається апелянт.
Посилання засудженої ОСОБА_1 в апеляції на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про виключення з обвинувачення епізоду продажі ОСОБА_6, колегія суддів вважає надуманими. Суд вирішив дане клопотання відповідно до вимог ст.ст.75, 296 КПК України, із врахуванням сукупності зібраних по справі доказів.
При цьому судом враховані показання потерпілої ОСОБА_6, яка підтвердила, що у перевезенні її у Республіку Польща та передачі ОСОБА_18, приймала участь, крім ОСОБА_2, ще й ОСОБА_1, а також інші фактичні дані, які свідчили про участь ОСОБА_1 в організованій злочинній групі.
Не допустив суд і порушення права на захист засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не допитавши безпосередньо у судовому засіданні усіх можливих по справі потерпілих та свідків.
При цьому суд вжив усіх заходів, передбачених законом для забезпечення явки та допиту у судовому засіданні усіх потерпілих та свідків, показання яких мали істотне значення для об”єктивного вирішення справи та виходив із вимог ст.306 КПК України, згідно якої суд вправі оголосити показання свідка, дані ним під час дізнання чи досудового слідства у випадках його неявки в судове засідання і явка якого з тих або інших причин неможлива.
Також з матеріалів справи не вбачається даних, які б свідчили про порушення з боку слідчих органів та суду вимог норм кримінально-процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування вироку.
Крім того, суд навів у вироку аналіз інших доказів, якими підтверджена вина засуджених у вчиненні злочинів та спростував суперечності між окремими з них.
Усі зібрані на досудовому слідстві докази повно і всебічно перевірялись у судовому засіданні і суд дав їм належну оцінку відповідно до вимог ст.67 КПК України .
З матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що досудовим слідством і судом досліджено усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи, а тому посилання апелянтів на неповноту досудового та судового слідства є безпідставними.
Дії засуджених з наведених підстав кваліфіковані правильно.
Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, в межах санкцій статтей обвинувачення у розмірі близькому до мінімального, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особи засуджених і обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих, на які посилається у своїй апеляції засуджена ОСОБА_1
Разом з тим, не відповідає вимогам закону рішення суду першої інстанції про визначення строку відбуття покарання засудженій ОСОБА_2 з 10 липня 2008 року.
Так, відповідно до вимог ст. 455 КПК час тримання особи під вартою на території іноземної держави, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_2 була затримана компетентними органами на території Республіку Польща 28 лютого 2010 року у зв»язку з даною кримінальною справою та перебувала під вартою на території цієї держави до закінчення процесу екстрадиції, однак суд першої інстанції не зарахував вказаний термін у загальний строк покарання.
З цих підстав, вирок суду в частині визначення строку відбуття покарання засудженій ОСОБА_2 слід змінити.
Таким чином, при перевірці справи в апеляційному порядку порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли бути підставою для скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_2 рахувати з 28 лютого 2008 року з моменту затримання її у Республіку Польща.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.А. Максимович