Справа № 2-а-316/10/1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого  – судді Гаращенко Д.Р.

При секретарі  - Фефеловій М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської Ради, Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, у якому просить визнати дії відповідачів щодо нарахування одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення менше, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради 18 378, 9 грн. в рахунок погашення заборгованості по недоплаченій компенсації та щорічній компенсації та щорічній грошовій допомозі на оздоровлення за 2004-2008 роки як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 3 600 грн. в рахунок погашення заборгованості по щорічній грошовій допомозі на оздоровлення за 2009 рік.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2010 року провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Управління соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради закрито та залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, в остаточному варіанті їх підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що він як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалід 2 групи у результаті захворювання, яке пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС має право на одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист  громадян, що постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року.

Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Представник Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації у задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню  частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, інвалідам II групи виплачується у розмірі  45 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І та ІІ груп виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

У судовому засіданні встановлено, що у грудні 2004 року позивач отримав щорічну разову допомогу на оздоровлення у розмірі 26, 7 грн., у грудні 2005 року, у серпні 2006 року, у липні 2007 року, у грудні 2008 року, у листопаді 2009 року – по 120 грн. При визначенні розміру допомоги відповідачі у керувались Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну разову допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо правомірності здійснення ним виплат на підставі вказаних Постанов Кабінету Міністрів України, оскільки відповідно до п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у випадку невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору , згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, чи іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при  визначенні  розміру  допомоги на оздоровлення  позивачеві застосуванню підлягає ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року», а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів  України, що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

На підставі вимог  ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року розмір мінімальної заробітної плати для обчислення щорічної разової допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати, одноразової компенсації на момент встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві інвалідність встановлена у грудні 2003 року.

Таким чином, одноразова компенсація на момент встановлення інвалідності, що належала позивачу, становить 9 225 грн. (205* 45)

З вирахуванням вже сплаченого, позивачеві у 2004 року було не доплачено  одноразову компенсацію у розмірі 8 940, 6 грн. (9 225 грн. – 284, 4).

 Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 2004 та 2005  роках грошова допомога на оздоровлення була виплачена у грудні.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» від 27.11.2003 року у грудні місяці 2004 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 237 грн. на місяць, згідно з ст..83 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» мінімальна заробітна плата з 01.09. 2005 року встановлена у розмірі 332 грн. Таким чином, за 2004-2005 роки сума недоплаченої допомоги на оздоровлення позивачеві складає  2698, 3 грн.  (237*5-26, 7 + 332*5-120).

У 2006 році дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року була зупинена п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року.

Зазначений Закон від 20.12.2005 року не визнаний неконституційними. Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.97 р. N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, при вирішенні спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

У 2007 році дія ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року була зупинена п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року. Вказане положення закону про державний бюджет на 2007 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.

Таким чином, внаслідок ухвалення рішення Конституційним Судом України, вищевказані норми Законів  про Державний бюджет на відповідні роки втратили чинність, а, отже, було відновлено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року.

Відповідно до ст.. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з 01.07.2007 року мінімальну заробітну плату встановлено у розмірі 440 грн.

Таким чином, сума недоплаченої позивачеві допомоги за 2007 рік становить  2080 грн. (440*5-120).

П. 28 розділу ІІ Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року текст статті 48 викласти в такій редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України";

Положення пункту 28 розділу II втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік   та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року з 01.12.2008 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 605 грн. на місяць.

Таким чином, сума недоплаченої позивачеві допомоги за 2008 рік становить  2905 грн. (605*5-120).

Відповідно до п. 9 Постанови Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» № 2 06.03.2008 року  у випадку відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі  орган, до компетенції якого  належить вирішення питання про усунення порушень  прав, свобод чи інтересів позивача.

Відповідно до п. 3 Типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790 одним із основних завдань управління є забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, в тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність зобов’язати Головне управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації нарахувати та виплатити позивачеві суму одноразової компенсації у 2004 році та щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2004-2005 роках, 2007-2008 роках, у розмірі 16 623, 90 грн.

Згідно з рішенням Одеської міської Ради від 25.10.2008 року № 3737 –V «Про внесення змін до рішення Одеської міської Ради від 09.10.2008 року № 3407- V затверджено Положення про Департамент праці і соціальної політики Одеської міської Ради, відповідно до якого на Департамент надає ветеранам війни, іншим категоріям громадян, пільги за рахунок коштів, передбачених бюджетом міста, інших джерел відповідно до законодавства. Таким чином, у 2009 році обов’язок виплатити грошову допомогу позивачеві було покладено на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

У 2009 році Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради позивачеві було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, - 120 грн.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати у листопаді 2009 року установлено у розмірі 744 грн.

Таким чином, сума недоплаченої позивачеві допомоги за 2009 рік становить  3 600 грн. (744*5-120).

Також, суд не погоджується з запереченнями відповідача в частині пропуску позивачем строку для звернення з позовом до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами, а для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Крім того, згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних  справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного  позову.  

Відповідно до ст. 3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття  21 та 22  Конституції України, закріплює, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуженню.

У ст. 64 Конституції України, чітко вказані умови, при яких права громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

 Керуючись ст.ст. 6-14,  99, 159 -163, 167 КАС  України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд,   -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської Ради, Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті грошової допомоги – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації щодо нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації та щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2004-2005 роках, 2007-2008 роках неправомірними.

Визнати дії Департаменту праці та соціальної політики щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2009 році неправомірними.

Зобов’язати Головне управління праці та соціальної політики Одеської обласної держадміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової компенсації у 2004 році та щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2004-2005 роках, 2007-2008 роках, у розмірі 16 623(шістнадцять тисяч шістсот двадцять три) гривні 90 копійок.

Зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у  2009 році у розмірі 3 600(три тисячі шістсот)гривень 00 копійок.

В решті вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, і одночасного направлення копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: