Справа № 11-582/10 Головуючий в 1 інстанції Агеєва Є.О.
ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 30 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Силки Г.І.,
суддів – Польового М. І., Матвієнко Н. В.,
при секретарі – Уманській Л. С.,
з участю прокурора – Смолюка Б. С.,
засудженого – ОСОБА_2
захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Волинського транспортного прокурора на вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, несудимого,-
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в стані алкогольного сп’яніння, 26 грудня 2009 року приблизно о 04 год., а ОСОБА_9 повторно, на подвір’ї будинків АДРЕСА_2, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я ОСОБА_1, поваливши останнього на землю, утримуючи його та нанісши удари руками і ногами по тулубу, відкрито викрали в останнього, мобільний телефон марки «LG» вартістю 200 грн. з сім-картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 25 грн. на рахунку якої було 10 грн. та сім-картку оператора мобільного зв’язку «Білайн», вартістю 15 грн., куртку, вартістю 300 грн. в якій знаходились гроші в сумі 750 грн., заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 1300 грн.
В апеляції прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості. Судом в достатній мірі не враховано характеризуючи даних щодо ОСОБА_2 та те, що вчинений ним злочин є тяжким. Прохає скасувати вирок суду першої інстанції та постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання на в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, прокурора, який підтримав апеляцію, потерпілого ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2, які заперечили апеляцію, перевіривши матеріали справи, провівши частково судове слідство, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_2, у вчиненні злочину, за який його засуджено, грунтується на сукупності зібраних у справі доказах, вони є правильними і в апеляції прокурора не оспорюються.
Дії ОСОБА_2, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.
Твердження прокурора про те, що призначене покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі через м’якість, є безпідставними.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином мотивував, які саме дані про його особу та пом’якшуючі покарання обставини дають підстави для висновку про можливість виправлення цього засудженого без відбування покарання.
Як видно з матеріалів справи, хоча ОСОБА_2 вчинив злочин, який відноситься до тяжких у стані алкогольного сп’яніння, однак він написав явку з повинною про скоєння ним злочину, з перших пояснень і до кінця судового слідства та в судовому засіданні не заперечував обставини вчинення ним злочину, визнавав себе винним у вчиненому, просив вибачення у потерпілого, відшкодував заподіяну шкоду, чим сприяв у розкритті злочину і щиро покаявся у скоєному ( т. а. с. 21-22, 34 – 35, 103 -105, т.3 а. с.50 -52).
Враховано судом також і дані щодо особи ОСОБА_2, те, що злочин він вчинив вперше, раніше до будь якої відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання,( т. 1 а. с. 168,169).
Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України належним чином умотивовано і грунтується на законі, а покладення на нього обов’язків передбачених ст. 76 КК України дозволить здійснювати контроль з боку органів кримінально – виконавчої інспекції за поведінкою засудженого.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення його і попередження вчинення нових злочинів. Тому відсутні підстави для скасування судового рішення, щодо ОСОБА_2 внаслідок м’якості призначеного йому покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника Волинського транспортного прокурора Приступи С. А. щодо ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року відносно нього - без зміни.
Головуючий/ підпис/ Г. І. Силка
Судді / підписи/ М. І. Польовий., Н. В. Матвієнко
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г. І. Силка