КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12595/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м..Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання декларації з податку на додану вартість, як податкову звітність,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»(далі ТОВ «Ніко-Україна») звернулося до суду з позовом про зобов’язання Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі відповідач, ДПІ) визнати декларацію з податкі на додану вартість за серпень 2009 року, подану позивачем 18 вересня 2009 року, як податкову звіртість, що оформленна та подана належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва визнати декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»18.09.2009 року як податкову звітність за відповідний податковий період.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»подало до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за сепень 2009 року.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва своїм листом № 44529/10/15-411 від 23 вересня 2009 року повідомила підприємство, що подана ним податкова звітність за серпень 2009 року вважається не визнаною як податкова декларація. Зокрема, в листі зазначено, що подана до ДПІ звітна податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року заповнена всупереч вимогам наказу «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 21.01.2009 р. № 8) та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», листа ДПАУ від 21.09.2009 р. № 20400/7/16-1517 «Про розпорядження Уряду від 09.09.2009 р. № 1120-р.
Суд першої інстанції частково задовольнюючи позовні вимоги виходив з того, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва неправомірно відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» у прийнятті податкової декларації за серпень 2009 року, а тому ДПІ слід зобов'язати прийняти податкову декларацію за серпень 2009 року і визнати її як податкову звітність.
З таким рішенням, як відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пп. 4.1.2 ст. 4 Закону України № 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 вищезазначеного Порядку.
Пунктом 3.4 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Розділ 7 Порядку передбачає:
7.1. Податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.
7.2. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.
7.3. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку
7.4. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Право від імені платника подавати податкову декларацію має підписувати особа, яка відповідно до статутних документів юридичної особи або закону виступає від її імені ч. 2 ст. 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб –підприємців”.
Якщо податкова звітність не містить обов’язкових реквізитів, не підписана відповідними посадовими особами або не скріплена печаткою платника податків, то така звітність не визнається податковим органом як податкова декларація.
З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на додану вартість містить обов’язкові реквізити підприємства, має підпис керівника Гарбар К.В., головного бухгалтера Кравець Л.В. і скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»ідентифікаційний код 30113927.
Разом з тим, відповідач безпідставно відмовив у прийнятті податкової декларації, так як у листі не зазначив, які на його думку недоліки були підставою для відмови.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ неправомірно відмовила ТОВ «Ніко-Україна»у прийнятті податкової декларації за серпень 2009 року, а тому ДПІ слід зобов'язати прийняти податкову декларацію за серпень 2009 року і визнати її як податкову звітність.
Крім того суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, щодо зобов'язання ДПІ визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року такою, що подана належним чином, оскільки питання яким чином подана декларація з'ясовується саме податковим органом при отриманні ним податкової звітності, а не судом.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ТОВ «Ніко-Україна»підлягають частковому задоволеню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 71, 72, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 15 листопада 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б. Парінов
І.Й.Петрик