КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-681/09 Головуючий у 1-й інстанції: Старинщук О.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора відділу державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м. Вінниці Злощинського Дениса Олександровича на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до інспектора відділу державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м. Вінниці Злощинського Дениса Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АВ № 032907 від 25 вересня 2010 року про накладення штрафу в розмірі 485 гривень.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії інспектора, скасовано постанову про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 серії АВ № 032907 від 25 вересня 2010 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 закрито.
Не погоджуючись з прийнятою постановою інспектор відділу державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м. Вінниці Злощинський Дениса Олександровича подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволені позовних вимог.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 вересня 2009 року позивач керуючи транспортним засобом «Фольцваген»державний номер НОМЕР_1 не був пристебнутий пасами безпеки та не мав при собі та не пред’явив поліс обов’язкового страхування, чим порушив п.2.1 ПДР.
В наслідок чого було складено протокол та винесена постанова про адміністративне порушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та накледно на позивача штраф в сумі 425 гривень.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що дії відповідача носили не правомірний характер, а факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.126 КУпАП не підтверджений належними доказами та спростований позивачем.
З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення»(із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п.1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, п. 4).
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1 ПДР визначено перелік документів, які повинен мати при собі водій, у т.ч. підпунктом г) передбачено обов'язкову наявність полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як передбачено частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки, зокрема, поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п. 5 ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний надати страхувальнику спеціальний знак державного зразка, який затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 червня 2007 року N 7495 затверджено Порядок заповнення і використання спеціального знака, що видається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до якого спеціальний знак, що видається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - спеціальний знак), - це знак державного зразка, призначений для здійснення посадовими особами органів Державтоінспекції МВС України та Державної прикордонної служби України візуального контролю за наявністю у водія наземного транспортного засобу чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на матеріали справи, висновок про не вчинення особою адміністративного правопорушення не ґрунтується на належних і достатніх доказах.
Посилання позивача на пред’явлення ним полісу обов’язкового страхування розцінюється судом, як засіб захисту, та не приймається до уваги.
При цьому в ході розгляду справи в суді першої інстанції а також до позивної заяви позивачем не надано суду полісу обов’язкового страхування у підтвердження доводів про його наявність.
Що стосується тверджень позивача про показання свідка, якій може підтвердити наявність у нього полісу обов’язкового страхування, колегія суддів зважає на наступне.
Недодержання позивачем вимог п. 2.1 ПДР підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, складеного у присутності двох понятих, які підтвердили ту обставину, що позивач не пред’явив страховий поліс на вимогу робітника міліції.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи норми закону, є підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача прийняте правомірно та ґрунтується на вимогах закону.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 не повно дослідив обставини по справі, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем не порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином доведена, твердження позивача спростовані, тому дії особи, яка склала постанову правомірними, а постанова про адміністративне правопорушення винесена в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу інспектора відділу державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м.Вінниці Злощинського Дениса Олександровича –задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 18 грудня 2009 року - скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_3 про визнання неправомірних дій інспектора відділу державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м.Вінниці Злощинського Дениса Олександровича та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 25 вересня 2009 року серії АВ № 032907 відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню ні підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик