ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-2249/07 Головуючий суддя у 1-ій інстанції -
Категорія статобліку - 41 Онушко Н.М. (Справа №2-459/04)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Поплавського В.Ю.(доповідач)
суддів - Уханенка С.А., Стежко В.А.,
при секретарі - Духневичі О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу МВС України
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2004 року за позовом ОСОБА_1до МВС України, третя особа - Міністр внутрішніх справ України про скасування наказу МВС України №241о/с від 21.06.2000 про відсторонення від посади, поновлення на займаній посаді, стягнення заробітку за вимушений прогул, різниці за період нижче оплачуваної роботи, стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним наказом про відсторонення від займаної посади,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до МВС України, в якому просив скасувати як незаконний наказ МВС України №241о/с від 21.06.2000 у частині увільнення його з посади першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці; поновити його на посаді першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці; зобов'язати МВС України виплатити різниці в заробітку під час виконання нижче оплачуваної роботи починаючи з 21.06.2000 по 21.06.2001; стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 250000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що звільнення його з посади відбулося незаконно, оскільки виданню наказу передували негативні стосунки між ним на начальником УМВСТ, а також те, що під час видання наказу він знаходився у відпустці. Подання УМВСТ, яке було підставою його звільнення, є необґрунтованим, оскільки зазначені в ньому факти неналежного виконання службових обов'язків не відповідають дійсності, а перевірка службової діяльності, яка начебто мала місце 12.06.2000, не проводилася. Просив поновити йому строк для звернення до суду із зазначеною заявою, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2004 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано недійсним наказ Міністра внутрішніх справ України №241о/с від 21.06.2000 в частині увільнення ОСОБА_1. із займаної посади. Поновлено ОСОБА_1. на посаді першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці. Ухвалено стягнути з УМВС України на користь ОСОБА_1. середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи. Стягнуто з УМВС України на користь ОСОБА_1. 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлене нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій зазначив на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати це рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_1. задоволено частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2004 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
МВС України в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду; закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання наказу незаконним, поновлення його на посаді та зобов'язання виплатити йому різниці в заробітку; в частині вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовити, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 248-5 ЦПК України пропуск заявником строку для звернення до суду зі скаргою не є підставою для відмови в прийомі скарги. Згідно до роз'яснень наданих в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 03.12.1997 «Про практику розгляду судами справ по скаргам на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, посадових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права й свободи громадян» з наступними змінами, скарга, подана по закінченню строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.
Згідно з ч.1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, дотримуючись принципу законності та справедливості правомірно поновив ОСОБА_1. строк для звернення до суду за захистом порушених прав та відкрив провадження у справі. Також колегія суддів вважає, що позивач тривалий час використовував всі засоби надані законодавством для захисту своїх порушених прав. Позбавлення на певний час волі та утримання його під вартою, не призначення на будь-яку іншу посаду, звернення до різних судів України з позовами, відсутність виплати грошового утримання за час відсторонення від посади, колегія суддів вважає поважними причинами пропуску строку.
При вирішенні справи судом встановлено, що відповідно до ст.9 Закону Украйни «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» начальники відділів по боротьбі з організованою злочинністю відповідних органів на транспорті призначаються на посаді й звільняються з неї за поданням начальника управління внутрішніх справ з узгодженням з начальником Головного управлення по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ Украйни.
Проте, за поясненнями представника відповідача, ОСОБА_1. наказом № 241 о/с від 21.06.2000 був не звільнений, а відсторонений від займаної посади за поданням начальника УМВС України на Придніпровській залізниці. Однак, таке ствердження представника відповідача не підтверджуються відповідними доказами, зокрема суду не надано документів, що підтверджують зарахування ОСОБА_1. у розпорядження іншого відповідного органа внутрішніх справ, де він повинен був проходити службу й куди він повинен був зарахований на посаду.
Відповідно до п. 40 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 з наступними змінами, перебування в розпорядженні органа внутрішніх справ передує призначенню на посаду, а ОСОБА_1. до відсторонення від займаної посади не подавав рапорту про переміщення його на іншу посаду, а також суду не представлено доказів того, що відповідач збирався надати ОСОБА_1. іншу посаду до видання наказу № 241о/с від 21.06.2000 року.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ствердження представника відповідача суперечать вищезазначеним Закону України й Порядку проходження служби, які передбачають призначення на посаду й звільнення з неї, а не відсторонення з наступним можливим призначенням. Також, вони суперечать Інструкції з організації персонального обліку кадрів у системі МВС України, затвердженої наказом № 345 МВС України 31.05.1995, де під буквою «б» підпункту 8.2 пункту 8 передбачено відображення в наказах по особовому складу призначення на штатні посади, переміщення по службі, допуск до тимчасового виконання обов'язків за посадою, а також зарахування на службу зі звільненням від посади, що особа займає.
У наказі по особовому складу № 241о/с від 21.06.2000 у розділі «Увільнити» зазначено, що полковник міліції ОСОБА_1. звільняється від займаної посади, але не зазначено, на яку ж посаду він зараховується звільняючись з посади начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці.
Крім того, у розділі «Призначити» спірного наказу зазначено: підполковника міліції Рябчия Ігоря Володимировича призначити першим заступником начальника управління - начальником відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці, встановивши посадовий оклад у розмірі 210 грн.
На підстав вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до наказу № 241 о/с від 21.06.2000 мало місце не відсторонення, а звільнення ОСОБА_1. із займаної посади, з порушенням Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» і Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим наказ № 241о/с від 21.06.2000 у частині звільнення ОСОБА_1. від займаної посади є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд також правильно визначив, що звільнивши ОСОБА_1. від займаної посади й не надавши йому іншої посади в системі МВС до 26.09.2000 відповідач тим самим підтвердив знаходження ОСОБА_1. у вимушеному прогулі.
Разом з тим, колегія суддів враховуючи, що на раніше займану позивачем посаду призначено іншу особу, а звільнення цієї особи у зв'язку з поновленням позивача може порушити її права, вважає за необхідне в цій частині судове рішення змінити та викласти рішення в наступній редакції: поновити ОСОБА_1на посаді, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення з посади першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці. У зв'язку з цим необхідно змінити і регулятивну частину щодо негайного виконання рішення та викласти абзац 7 наступним чином: допустити негайне виконання відносно поновлення ОСОБА_1. на посаді, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення з посади першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці.
Стосовно відшкодування ОСОБА_1. моральної шкоди - колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки Закону Украйни «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не передбачають можливості стягнення моральної шкоди у разі порушення прав працівника внутрішніх справ. Таким чином, в цій частині рішення суду необхідно скасувати і в задоволені цих позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для поновлення строку, бо судовим рішенням вже було встановлено факт пропуску строку, колегія суддів не може прийняти, оскільки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2002 року скарга позивача була залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення та у відсутності клопотання про його поновлення. Таким чином, колегія суддів вважає, що цим судовим рішенням не перевірялися факти поважності пропуску строку, що дає підстави позивачу довести їх поважність при новому судовому розгляді. Крім того, саме на перевірку цих обставин під час нового перегляду даної справи було зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2007 року, що є обов'язковим для суду нищестоящого рівня.
Керуючись п.1, ч.1 ст.201, п.4, ч.1 202 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2004 року в частині поновлення на роботі викласти в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1на посаді, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення з посади першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці» (абзац 3 резолютивної частини).
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2004 року в частині його негайного виконання викласти наступним чином, а саме: допустити негайне виконання відносно поновлення ОСОБА_1. на посаді, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення з посади першого заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на Придніпровській залізниці (абзац 7 резолютивної частини).
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2004 року в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1моральної шкоди - скасувати та в задоволені цих вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Судді: