Справа №1-10/2010р.

В И Р О К

І М ' Я М     У К Р А Ї Н И

    30 березня 2010 року. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі :

    головуючого судді:             Бойко М.П.

    при секретарі :                 Швець Н.С.

    з участю прокурора:             Левенець В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Монастириська справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня, не працює, вдівець, раніше не судимий,

 за ч.2 ст.263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

    Підсудний ОСОБА_1 незаконно носив без передбаченого законом дозволу холодну зброю (штик-ніж).

Так, 23.01.2010 року, біля 10 год. на вулиці с.Красіїв Монастириського району  Тернопільської області працівниками Монастириського РВ УМВСУ у підсудного ОСОБА_1 було виявлено та вилучено ніж з явними ознаками холодної зброї , який він носив без передбаченого законом дозволу. Даний ніж він використовував для особистих потреб з вересня місяця 2009 року.

Згідно висновку експерта №11/15-10 від 09.02.2010 року даний ніж є холодною зброєю колючо-ріжучої дії – штиком до 7,92 мм. магазинного карабіна системи Маузера, зразка 1898/1935 р.р. К 98 К (Германія), виготовленого заводським способом.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_1 вину свою в інкримінованому йому злочину визнав повністю і показав, що восени 2008 року в лісі під час заготівлі дров він знайшов ніж, який тримав вдома. В кінці січня 2009 року біля 10 год. він вирішив піти до лісу, щоб назбирати дров, взявши з собою ніж. Ніж був часів Великої Вітчизняної війни. Йдучи по вулиці с.Красіїв до нього підійшли працівники міліції і побачили у нього ніж, який був у нього в руках. Даний ніж у нього був вилучений у сільській раді в присутності понятих.

У вчиненому розкаюється, просить суд суворо його не карати.

Згідно висновку експерта №11/15-10 від 09.02.2010 року вказаний ніж є холодною зброєю колюче-ріжучої дії – штиком до 7,92 мм. магазинного карабіна системи Маузера зразка 1898/1935 рр. К98К (Германія) виготовленого заводським способом.

Враховуючи те, що підсудний вину свою у вчиненні злочину визнав повністю у вчиненому розкаюється, суд рахує за доцільне інші докази по справі не досліджувати поскільки вони ніким не оспорюються і з цим погоджуються усі учасники судового розгляду.

Органи досудового слідства кваліфікували дії підсудного до ч.2 ст.263 КК України, як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Дану кваліфікацію суд вважає вірною.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно. Пом’якшуючими покарання обставинами є повне визнання вини та щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання суд не вбачає. А тому суд вважає за доцільне обрати підсудному ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст.263 КК України у виді громацьких робіт.

Речові докази: штик-ніж – знищити.

Судові витрати стягнути з ОСОБА_1

  Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В   :

    Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.263 КК України і призначити покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Речові докази: штик-ніж знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 150 грн. 24 коп. за проведення експертизи холодної зброї. Отримувач платежу НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області КОД 24524727. Банк одержувача: УДК в Тернопільській області МФО – 838312. Розрахунковий рахунок – 35221003000215. За експертизу холодної зброї №11/11-15 від 09.02.2010 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити попередню  – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області на протязі 15 діб з моменту проголошення вироку через Монастириський районний суд.

                       Суддя :

В.о.голови Монастириського

районного суду:                                                                                   В.М.Іванчук