Справа № 2-493/10

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                       Іменем України

18 листопада   2010 року                 Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Кологривої Т.М.

секретаря Романенко Т.І.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації

                                                     В С Т А Н О В И В:

          У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач 24 листопада 2009 року на нараді працівників Арбузинського районного управління юстиції безпідставно звинуватив його у проникненні до його службового кабінету у вихідний день та розпиванні там алкогольних напоїв з особами жіночої статі, а також у крадіжці грошей. Крім того, 30 березня 2010 року на засіданні постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, законності та захисту прав громадян Арбузинської районної ради відповідач у присутності членів комісії та інших громадян  повідомив, що позивач під час роботи відповідача на посаді слідчого Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області  був наркоманом та здійснював крадіжки транспортних засобів. Стверджуючи, що розповсюджена відповідачем негативна інформація є неправдивою, такою, що принижує його гідність та ділову репутацію як головного спеціаліста Арбузинського районного управління юстиції, позивач просив зобов’язати відповідача спростувати неправдиву інформацію, поширену 24 листопада 2009 року на нараді працівників Арбузинського районного управління юстиції і його підрозділів та поширену 30 березня 2010 року на  засіданні постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, законності та захисту прав громадян Арбузинської районної ради, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 6000 грн.

           У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

           Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що 24 листопада 2009 року у себе в кабінеті він виявив безлад та з приводу цього зібрав працівників управління юстиції. На другий день він зателефонував ОСОБА_1  та сказав, що останній у нічний час разом з іншими громадянами, в т.ч. з ОСОБА_4,  проникає до приміщення управління юстиції. Зі слів ОСОБА_5 йому відомо, що був такий випадок, коли у неробочий час у власному кабінеті був позивач разом з дівчатами. Тому у нього виникла підозра, що це зробив ОСОБА_1, однак у присутності працівників колективу управління юстиції він її не висказував, а тільки ОСОБА_1 особисто по телефону. Також відповідач зазначив, що на засіданні комісії райради 30 березня 2010 року він зауважив, що раніше ОСОБА_1 крав мотоцикли, оскільки у нього були такі факти.

           Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

            24 листопада 2009 року відбулася нарада працівників Арбузинського районного управління юстиції з приводу безладу у кабінеті начальника управління юстиції ОСОБА_2, що не заперечується сторонами.

           Те, що відповідач в присутності працівників Арбузинського районного управління юстиції говорив, що ОСОБА_1 вночі у вихідний день проник до кабінету начальника управління юстиції та розпивав там алкогольні напої підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_5

           Інші свідки, які є працівниками Арбузинського районного управління юстиції, дали показання, що вони не пам’ятають про те, чи говорилося на нараді про проникнення  до кабінету начальника Арбузинського районного управління юстиції саме ОСОБА_1 Ці показання суд оцінює критично, оскільки вказані особи є підлеглими відповідача ОСОБА_2, який займає посаду начальника Арбузинського районного управління юстиції.

            Однак як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_7 так і самого відповідача, даних у ході проведення службового розслідування по даному факту, проведеного Головним управлінням юстиції у Миколаївській області відповідно до наказу від 14 грудня 2009 року, які є у матеріалах справи, відповідач 24 листопада 2009 року повідомив про факт проникнення до його кабінету головного спеціаліста ОСОБА_1 та про безлад, залишений ним, у присутності ОСОБА_1

            Тому суд вважає доведеним факт поширення відповідачем відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 вночі у вихідний день проник до кабінету начальника управління юстиції та розпивав там алкогольні напої.

            Факт обвинувачення позивача відповідачем у крадіжці грошей не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

            Факт поширення відповідачем 30 березня 2010 року на засіданні постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, законності та захисту прав громадян Арбузинської районної ради відповідач у присутності членів комісії та інших громадян  відомостей про те, що позивач під час роботи відповідача на посаді слідчого Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області  був наркоманом та здійснював крадіжки транспортних засобів підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_8 та частково визнав сам відповідач.

            Разом з тим, доказів про те, що позивач був наркоманом, відповідачем суду не надано.

            Згідно ч.1 ст. 62 Конституції України  особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки вину її не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

            Оскільки  відносно позивача вироки суду, які б встановлювали його вину у скоєнні злочинів, що передбачають відповідальність за крадіжки транспортних засобів, не виносилися, суд вважає, що розповсюджена відповідачем інформація в цій частині є неправдивою.

            Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України.

            Як зазначено у роз’ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

             Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь(поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків.

           Як випливає із змісту ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності  та честі.

           Відповідно до ч.5 ст. 55 Конституції України  кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та противоправних посягань.

            За таких обставин  суд вважає, що розповсюджені  відповідачем відомості слід визнати такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача та слід зобов’язати відповідача спростувати ці відомості у такий самий спосіб, у який поширювалася  недостовірна інформація.

            Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

            Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість страждань позивача, стан його здоров»я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, та вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 500 грн.

            Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

            Керуючись ст. ст. 3, 5, 8, 10, 11, 57-60,  212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

              Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.

             Визнати, що ОСОБА_2 було розповсюджено неправдиві відомості щодо ОСОБА_1, а саме те, що ОСОБА_1 вночі у вихідний день проник до кабінету начальника управління юстиції та розпивав там алкогольні напої, які порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.

             Визнати, що ОСОБА_2 було розповсюджено неправдиві відомості щодо ОСОБА_1, а саме те, що ОСОБА_1 під час роботи ОСОБА_2 на посаді слідчого Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області  був наркоманом та здійснював крадіжки транспортних засобів, які порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.

             Зобов’язати ОСОБА_2 на найближчій нараді працівників Арбузинського районного управління юстиції та підлеглих підрозділів в присутності ОСОБА_1 спростувати розповсюджені неправдиві відомості, а саме: те, що ОСОБА_1 вночі у вихідний день проник до кабінету начальника управління юстиції та розпивав там алкогольні напої.

             Зобов’язати ОСОБА_2 на найближчому   засіданні постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики, законності та захисту прав громадян Арбузинської районної ради у присутності ОСОБА_1 спростувати розповсюджені неправдиві відомості, а саме: те, що ОСОБА_1 під час роботи ОСОБА_2 на посаді слідчого Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області  був наркоманом та здійснював крадіжки транспортних засобів.

              Спростування має бути оприлюднено протягом двох календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500(п’ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 75(сімдесят п’ять) грн., а всього 109(сто дев’ять) грн.  

 В задоволенні решти вимог – відмовити.

 Рішення суду може бути оскаржене  до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд на протязі 10 днів з дня отримання його копії.

    Суддя                                     Т.М.Кологрива