Справа № 2-1174/10

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Новака Ю.Д.,

при секретарі – Рудь М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу по договору позики , -

ВСТАНОВИВ:

    В березні 2010 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу по договору позики.

    В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначила, що 21.04.2009 року між нею та Відповідачем, був укладений письмовий договір позики оформлений у формі розписки, згідно якого Позивач, як позикодавець, передала у власність відповідача, як позичальника, грошові кошти в сумі 2 060 (дві тисячі шістдесят) гривень 00 копійок. Вказані кошти були передані в якості завдатку по оплаті за придбання квартири у Відповідача.

    Відповідно до розписки, Відповідач зобов’язувався продати Позивачу власну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу терміном до 05.05.2009 року за ціною еквівалентною 35 000 Євро. Якщо нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вказаної квартири не буде здійснене з вини Позивача до зазначеного часу, кошти в сумі 2 060 гривень залишаються у Відповідача. Якщо Відповідач з будь-яких обставин відмовиться продати Позивачу квартиру за вказану суму до 05.05.2009 року, то зобов'язується сплатити Позивачу кошти в сумі 4 120 гривень, про що й зазначено у розписці.

    Як вказує ОСОБА_1, Відповідач відмовилася продати вищевказану квартиру, пояснивши, що знайшла іншого покупця для продажу за вищу ціну.

    У своїх вимогах Позивач просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 грошовий борг по договору позики в сумі 4 120 грн., та стягнути витрати на юридичні послуги у сумі 1 000 грн.

    У судовому засіданні Позивач заявила, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

    Відповідач надала суду заперечення, яким проти позову заперечувала та просила в позові відмовити.

    ОСОБА_2 зазначила, що не відповідають фактичним обставинам справи твердження Позивача, що між ними було укладено договір позики, адже кошти Відповідачем були отримані не в позику, а в якості завдатку в рахунок продажу квартири АДРЕСА_1, про що свідчить і сама розписка додана Позивачем до позовної заяви.

    Згідно названої розписки, між Позивачем та Відповідачем було визначено дату укладання договору купівлі-продажу квартири – 05.05.2009 року, а місцем укладання даного договору було визначено службове приміщення приватного нотаріуса Полтавського нотаріального округу ОСОБА_3, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Р. Люксембург, 7Б.

    Проте, 05.05.2009 року, як зазначає Відповідач, вона з’явилася до нотаріуса для укладання договору купівлі-продажу, однак Позивач не з'явився, та взагалі не відповідав на телефонні дзвінки. Для укладання договору Позивач також знявся з реєстрації у ВГІРФО ще 29.04.2009 року.

    Також Відповідач вказує, що є необгрунтованою вимога Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1 000 грн., оскільки відсутні докази, які підтверджують факт надання правової допомоги (договір про надання правової допомоги, свідоцтво про державну реєстрацію СПД, наявність юридичної освіти у представника позивача), адже квитанція до прибуткового кассового ордеру не містить інформацію, по якій справі надавались юридичні послуги, за що і т.п.

    Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши покази свідків, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 21.09.2009 року, в підтвердження передачі суми завдатку, ОСОБА_2 була видана розписка на ім’я ОСОБА_1 Розпискою зазначається, що ОСОБА_2 отримала, а ОСОБА_1 передала в рахунок послідуючого продажу квартири АДРЕСА_1, суму авансу в розмірі 2 060 грн., яка буде врахована при повному розрахунку за квартиру. Розпискою передбачено, що в разі, якщо договір купівлі-продажу вказаної квартири не відбудеться в строк до 05.05.2009 року з вини ОСОБА_2, то остання зобов’язується повернути ОСОБА_1 суму у розмірі 4 120 грн. А в разі, якщо укладання договору купівлі-продажу не відбудеться в строк до 05.05.2009 року з вини ОСОБА_1, то передана раніше сума (2 060 грн.) не повертається.

    Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено не договір позики, так як кошти які були отримані Відповідачем були в якості завдатку в рахунок продажу квартири. Тому фактично між сторонами було укладено договір завдатку, оскільки згідно ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

    Згідно розписки (договору завдатку), сторонами було визначено місце та дату укладання договору купівлі-продажу квартири. Місцем було визначено службове приміщення приватного нотаріуса Полтавського нотаріального округу ОСОБА_3, що знаходиться в м. Полтаві, по вул. Р. Люксембург, 7Б, а датою було визначено 05.05.2009 року. Даний факт підтверджується як показами свідків, так і самим нотаріусом ОСОБА_3, яка надала суду письмове пояснення та дала свідчення в судовому засіданні.

    У своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначає, що 21 квітня 2009 року до неї звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо посвідчення попереднього договору купівлі-продажу квартири. ОСОБА_3, на підставі домовленостей між сторонами було виготовлено проект попереднього договору, та надано сторонам для ознайомлення. Після ознайомлення з договором, ОСОБА_1 відмовилась від підписання цього договору, мотивуючи це тим, що її не влаштовує сума за посвідчення попереднього договору.     Напередодні дня посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 принесла нотаріусу ОСОБА_3 всі необхідні документи. У день призначений для укладання договору з’явилась лише ОСОБА_2, ОСОБА_1 взагалі не з’явилась. ОСОБА_2 довгий час чекала в приймальній, але посвідчення договору купівлі-продажу так і не відбулося з причини неявки ОСОБА_1

    Отже виходячи з викладеного, суд приходить висновку що від виконання своїх зобов’язань по договору завдатку відмовився саме Позивач, а не Відповідач.

    Відповідно ст. 571 ч. 1 ЦК «Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора».

    З таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову за безпідставністю.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики   – відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області на протязі 10 діб з дня проголошення рішення шляхом подання  апеляційної скарги.

 Головуючий: