Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 р. справа № 2а-22067/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі < Призвище секретаря >
головуючого судді Лазарєва В.В.,
при секретарі Хоперії А.В.,
за участю представника позивача Ластовецького В.В.,
представника відповідача Кисельової С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до прокуратури Слов’янського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулося до суду з позовною заявою до прокуратури Слов’янського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування припису.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою Слов’янського району Донецької області за зверненням ФОП ОСОБА_3 було проведено перевірку ВАТ «Донецькобленерго», якою було встановлено, що позивач здійснює постачання електроенергії до об’єкту ФОП ОСОБА_3 з грубим порушенням вимог ст. ст. 3, 18, 19 Закону України «Про енергозбереження». 18.03.2010 ВАТ «Донецькобленерго» отримало від прокуратури Слов’янського району Донецької області припис від 17.03.2010, яким позивача зобов’язано усунути порушення вимог законодавства з регулювання електроенергетики України. Листом позивача від 25.03.2010, скерованого на адресу прокуратури, було відмовлено в задоволенні вимог прокурора викладених у приписі, у зв’язку з чим у червні 2010 року прокурор Слов’янського району Донецької області подав до Донецького окружного адміністративного суду позов про зобов’язання ВАТ «Донецькобленерго» усунути виявлені порушення діючого законодавства України з питань електроенергетики. Позивач, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві вважає, що припис прокуратури Слов’янського району Донецької області від 17.03.2010 винесено в порушення вимог чинного законодавства. Просив визнати недійсним та скасувати припис прокуратури Слов’янського району Донецької області від 17.03.2010 щодо ВАТ «Донецькобленерго», визнати вказаний припис таким, що був винесений за відсутності компетенції суб’єкта владних повноважень - прокуратури Слов’янського району Донецької області щодо винесення приписів відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», визнати дії щодо складання припису протиправними, визнати протиправними дії щодо подачі позову до Донецького окружного адміністративного суду про зобов’язання ВАТ «Донецькобленерго» усунути виявлені порушення діючого законодавства України з питань електроенергетики.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала суду письмові заперечення на позовну заяву в яких, посилаючись на ст. ст. 1, 6, 20, 22, 25 Закону України «Про прокуратуру» зазначила, що внесений прокурором Слов’янського району Донецької області припис від 17.03.2010 про усунення порушень вимог законодавства з регулювання електроенергетики України є законним, повністю відповідає положенням Закону України «Про прокуратуру» та внесений прокурором в межах наданих йому повноважень.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій прокуратури Слов’янського району Донецької області щодо подачі позову до Донецького окружного адміністративного суду про зобов’язання ВАТ «Донецькобленерго» усунути виявлені порушення діючого законодавства України з питань електроенергетики посилаючись на ст. ст. 155, 162 КАС України зазначила, що вирішення питань про обґрунтованість позовних вимог, наявність компетенції на звернення до суду з позовом, належить виключно до повноважень того суду, який розглядає справу по суті.
Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином. Причин не явки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності від нього до суду не надходило. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив.
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 12.11.1998 за № 633Р (дата первинної реєстрації), ідентифікаційний код 00131268; основними видами діяльності за КВЕД є розподілення та постачання електроенергії, виробництво електроенергії, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 03-78-99 (а.с. 9).
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, між ВАТ «Донецькобленерго» в особі в.о. начальника Слов’янського РЕМ ОСОБА_4 (Постачальник) та ФОП ОСОБА_5 (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 1891 від 24.11.2009.
Предметом даного Договору визначено, що Постачальник продає електричну енергію для забезпечення електроустановок Споживача із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 85 кВт, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Точка продажу електричної енергії зазначається у додатку № 1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» до цього Договору.
Прокуратурою Слов’янського району Донецької області проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства з питань регулювання електроенергетики України, при здійснення розрахунків за спожиту електроенергію споживачами Слов’янського району.
Перевіркою встановлено, що на території с. Мирне, Слов’янського району в нежитловому приміщенні розташованому за адресою АДРЕСА_1, функціонує підприємство з виробництва керамічних виробів ФОП ОСОБА_3, також за вказаною адресою розташований житловий будинок.
Облік споживчої електричної енергії в житловому будинку здійснюється за допомогою прибору обліку електричної енергії, який підключено до багатотарифного електролічильника, встановленого для функціонування підприємства з виробництва керамічних виробів.
Всі вищевказані обставини, підтверджуються приписом прокуратури Слов’янського району Донецької області про усунення порушень вимог законодавства з регулювання електроенергетики України від 17.03.2010 № 336 вих. (а.с. 7).
Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, Акт перевірки щодо додержання вимог законодавства з питань регулювання електроенергетики України, при здійснення розрахунків за спожиту електроенергію споживачами Слов’янського району не складався.
Як встановлено вищевказаним приписом, у порушення п. 3.6 «Правил користування електричної енергії», затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 здійснено підключення технологічного об’єкту та житлового будинку до електроенергії через загальний прибор обліку, що призводить до хибного розрахунку вартості за спожиту електроенергію та є грубим порушенням вимог ст. ст. 3, 18, 19 Закону України «Про енергозбереження».
Вказані порушення діючого законодавства істотно порушують Правила користування електричною енергією та права громадян щодо оплати за спожиту електричну енергію.
Зазначеним приписом визначено, усунути порушення вимог діючого законодавства України з питань електроенергетики при здійсненні обліку та розрахунку за спожиту електроенергію вищезазначеними об’єктами.
Припис направлено виконуючому обов’язки начальника Слов’янського РЕМ ВАТ «Донецькобленерго» Мовчану О.П.
Листом ВАТ «Донецькобленерго» від 25.03.2010 № 30/727 щодо припису прокуратури Слов’янського району за результатами перевірки за зверненням ФОП ОСОБА_3 повідомлено прокурора Слов’янського району, що постачальник електричної енергії діяв у межах наданих йому повноважень та просив відмінити вищевказаний припис.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Під час здійснення своїх повноважень прокурор має право приймати заходи прокурорського реагування, одним з яких є припис прокурора.
Згідно із ст. 22 Закону України «Про прокуратуру», письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що у приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
У приписі від 17.03.2010 відповідач вказує на порушення ст. ст. 3, 18, 19 Закону України «Про електроенергетику» та п. 3.6 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996.
Не погоджуючись із спірним приписом позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування припису прокуратури Слов’янського району Донецької області від 17.03.2010 щодо ВАТ «Донецькобленерго», визнання вказаного припису таким, що був винесений за відсутності компетенції суб’єкта владних повноважень - прокуратури Слов’янського району Донецької області щодо внесення приписів відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», визнання дій щодо складання припису протиправними, визнання протиправними дій щодо подачі позову до Донецького окружного адміністративного суду про зобов’язання ВАТ «Донецькобленерго» усунути виявлені порушення діючого законодавства України з питань електроенергетики.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про прокуратуру” повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що прокуратурою Слов’янського району Донецької області не доведена правомірність їх дій при внесенні спірного припису з огляду на наступне
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Зазначена норма Конституції України кореспондується зі статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року N 1789-XII згідно з якою, Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
Визначені законом функції та повноваження органи прокуратури реалізують у формі актів прокурорського реагування.
Згідно зі статтею 22 Закону України „Про прокуратуру” прокурор, його заступник вносять письмовий припис про усунення порушень закону органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Згідно із ч. 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Як вбачається з спірного припису, сутність порушення ВАТ «Донецькобленерго» полягає у здійсненні підключення технологічного об’єкту та житлового будинку ФОП ОСОБА_3 до електроенергії через загальний прибор обліку, що призводить до хибного розрахунку вартості за спожиту електроенергію. Тобто, вказане порушення належить до відносин у сфері електроенергетики.
Як встановлено у судовому засіданні та поясненнями представників сторін, ВАТ «Донецькобленерго» є енергопостачальною організацією, основним предметом діяльності якої є виробництво, постачання та транспортування електричної та теплової енергії.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, регулюються Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР (надалі Закон).
Відповідно до ст. 9 Закону, державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.
Згідно із ст. 11 Закону, державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії.
Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.
Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
Національна комісія регулювання електроенергетики України здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики визначаються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 Закону, основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України є:
участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України;
державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці;
сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії;
забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці;
захист прав споживачів електричної і теплової енергії;
розроблення та затвердження правил користування електричною енергією;
розроблення та затвердження порядку проведення аукціону щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України;
видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, передачу та постачання електричної енергії;
розроблення та затвердження правил надання і погодження технічних умов на підключення до мереж (споруд) електро- та теплоенергетики;
контроль за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення ліцензованої діяльності і застосування до них відповідних санкцій за їх порушення;
формування та ведення реєстру об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише малих гідроелектростанцій).
Національна комісія регулювання електроенергетики відповідно до покладених на неї завдань:
бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії;
встановлює обмеження щодо суміщення видів діяльності суб'єктами підприємницької діяльності;
визначає відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше двадцяти п'яти відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів підприємницької діяльності умовам та правилам здійснення ліцензованої діяльності;
розглядає справи про порушення умов ліцензій і за результатами розгляду приймає рішення в межах своєї компетенції;
застосовує адміністративні стягнення до посадових осіб та майнові санкції до суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії з урахуванням активних впорядкованих дій щодо забезпечення стабільного фінансового становища електроенергетики та захисту прав споживачів;
здійснює безперешкодно перевірки дотримання умов ліцензованої діяльності.
Національна комісія регулювання електроенергетики України під час затвердження інвестиційних програм власників електричних мереж повинна повністю враховувати витрати на підключення до електричних мереж об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії.
Національна комісія регулювання електроенергетики України щорічно оприлюднює інформацію щодо витрат на підключення до електричних мереж об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з набранням чинності Законом України «Про електроенергетику» (Закон від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР; Офіційне опублікування Відомості Верховної Ради України, 1998, N 1, ст. 1 Урядовий кур'єр, 1997, 11, 20.11.97 N 215-216, Офіційний вісник України, 1997, число 46 (02.12.97), №с. 1) у органів прокуратури відсутні повноваження щодо здійснення контролю у сфері електроенергетики, оскільки такі функції покладено Законом на Національну комісію регулювання електроенергетики України.
Аналогічна позиція викладена у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, а саме: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Разом із тим, суд вважає за доцільне зазначити, що заявляючи вимоги про визнання недійсним та скасування припису прокуратури Слов’янського району Донецької області від 17.03.2010, позивач - ВАТ «Донецькобленерго» не враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про скасування (визнання нечинним) рішення суб’єкту владних повноважень виключає вимогу про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність внесення спірного припису, у зв’язку з чим він підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про визнання вказаного припису таким, що був винесений за відсутності компетенції суб’єкта владних повноважень - прокуратури Слов’янського району Донецької області щодо винесення приписів відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» та визнання дій щодо складання припису протиправними, суд зазначає, що скасуванням відповідного припису суд поновив порушене право позивача, тобто ці вимоги є тотожними.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії щодо подачі позову до Донецького окружного адміністративного суду про зобов’язання ВАТ «Донецькобленерго» усунути виявлені порушення діючого законодавства України з питань електроенергетики суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 вказаної статті).
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України (ч. 3 вказаної статті).
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ч. 4 вказаної статті).
Відмова від права на звернення до суду є недійсною (ч. 5 вказаної статті).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що КАС України визначає порядок звернення до адміністративного суду через врегульовану процедури подання адміністративних позовів.
Здійснення адміністративного судочинства щодо правовідносин пов'язаних з проходженням справи в суді, зокрема з питання, пов'язаних із зверненням до адміністративного суду та відкриттям провадження у справі врегульовані статтею 107, пунктом 2 частини 1 статті 109 КАС України, що вирішується виключно суддею, в провадженні якого знаходиться справа.
Таким чином, право звернення до адміністративного суду шляхом подачі відповідного позову, тобто право на судовий захист гарантовано кожному в порядку, встановленому КАС України.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до прокуратури Слов’янського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування припису, - задовольнити частково.
Скасувати припис прокуратури Слов’янського району Донецької області про усунення порушень вимог законодавства з регулювання електроенергетики України від 17.03.2010 внесений ВАТ «Донецькобленерго».
В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 10 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений 15 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.