Справа  № 2а-2350/10/14/2018

                                                                П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 листопада  2010р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Чередник В.Є., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, Харківського обласного Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Московського районної у місті Харкові ради про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення –

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом та просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, Харківського обласного Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Московського районної у місті Харкові ради відносно нарахування та здійснення перерахунку раніше призначеної, основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю та нарахуванні і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи . Зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплату позивачу заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити та виплатити позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у  розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.

Також позивач просить зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Московської районної у м. Харкові ради провести відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2009-2010 р.р., та зобов»язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здій1сненню соціальних виплат провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2009-2010 р.р..

            В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за рішенням МСЕК є інвалідом 3 групи, віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач вказав, що за цих підстав відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали «внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного закону повинен бути не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж закону, повинен складати - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Призначає, нараховує та виплачує позивачу державну та додаткову пенсії відповідач у цій справі - Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова.

Позивач зазначає, що при призначенні та нарахуванні належних позивачу пенсійних виплат та при визначенні обсягу його прав на їх розмір всупереч п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідач керується не законами, а лише підзаконними нормативно-правовими актами, і тому державна пенсія і додаткова пенсія призначається і нараховується позивачу відповідачем довгий час в набагато меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що позивач неодноразово звертав увагу відповідача в своїх зверненнях.

Відповідачем Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова було відмовлено позивачу в належному призначенні державної та додаткової пенсій, але при цьому, на думку позивача, відповідачем не були прийняті до уваги такі обставини: право позивача на отримання державної та додаткової пенсій передбачене ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»; згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком також визначається виключно законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач.

Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Позивач є інвалідом 3-ї групи та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим він має право на отримання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, згідно ч.4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при чому, розмір мінімальної заробітної плати згідно до ч.7 ст.48 вказаного Закону визначається на момент виплати.

 Приймаючи Закон України про державний бюджет  2009 р.. Верховна рада України внесла зміни до Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши право Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат. Керуючись згаданими змінами законів, відповідачі у справі призначили позивачу в поточному році соціальні виплати: допомогу на оздоровлення 90 грн., чим порушено його право на отримання передбачених виплат в належному обсязі.

У відповідності до п.2  ч.1 ст.183-2 КАС України справу вирішено  судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку скороченого провадження, передбаченого  п.2  ч.1 ст.183-2 КАС України.

Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розгляд та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом третьої групи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.53 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ додаткова пенсія за шкоду, заподіяну  здоров»ю, та щомісячна компенсація сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-УІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору,   крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також є обґрунтованим не прийняття до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене обґрунтованим буде не прийняття до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму   для   осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що відмова відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова  у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.

Суд вважає необхідним зобов'язати відповідача  Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова  провести перерахунок пенсії позивачу, враховуючи положення ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає що нараховані суми не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням втрати частини доходів.

Щорічна допомога на оздоровлення, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009 р. виплачувалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., яка є чинною і після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., розмір якої для інвалідів ІІІ групи становив 90 грн. Кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати у 2009 р. не передбачалися державним бюджетом України. Крім того, відповідач зазначив, що не є розпорядником коштів державного бюджету з питання виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не має відповідних бюджетних зобов’язань та бюджетних асигнувань з цього приводу, не має рахунків, з яких здійснюється виплата коштів на ці цілі. Відповідачі діяли в межах повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим вважають позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.  

Таким чином, у 2009 році відповідач Управління праці та соціального захисту населення Московського районної у місті Харкові ради мав право виконувати приписи діючої норми ст. 48 Закону України №769-ХІІ і виплату позивачу у 2009 р. допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 562 неможна вважати правомірною, з  урахуванням того, що на час виплати, згідно ст. 55 Закону України «Про державний бюджет на 2009рік» №835-VІ від 26.12.2008р., розмір мінімальної заробітної плати складав 605 грн.  

          Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та є учасником ліквідації наслідків даної аварії, який віднесений до 1 категорії, що підтверджується посвідченням на його ім’я, та внаслідок захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС згідно з висновком МСЕК, на даний час є інвалідом третьої групи.

  Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ІІ, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1ї категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 цього ж Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  

    Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити йому у 2009 році щорічну допомогу на оздоровлення, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

    Відповідно ст.11 ч.2 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд вважає можливим забов»язати Управління праці та соціального захисту населення Московського районної у місті Харкові ради провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2009 р..

           Виключно законами України встановлюється, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України  відповідно ч.2 ст.92 Конституції України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період відповідно до ч.1 ст.96 Конституції, шляхом прийняття відповідного закону.

          Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік", також Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»  дію  Закону України ?ро соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій  на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює разову грошову допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.48 Закону України ?ро соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

    Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог, щодо перерахунку та виплаті в подальшому основної та додаткової пенсії, у зв’язку з їх безпідставністю, оскільки право позивача не порушене і доказів того, що воно порушуватиметься у подальшому, позивач суду не надав.

     Суд відмовляє позивачу в задоволені вимог, щодо перерахунку та виплатити суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, оскільки, вважає, що на час судового розгляду його права не порушені, тому ці вимоги суд вважає передчасними.

            Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 92, 152 Конституції України, ст. 48, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» та керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 100,128, 159, 160,161, 183-2 КАС України, суд, -

                                                               ПОСТАНОВИВ:

Позовну ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2007 року в розмірах, які відповідають Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Московської районної у м. Харкові ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            В іншій частині позовних вимог відмовити.

            Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в десятиденний строк із дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

            Суддя