Справа 2-а-274/10

                                                   П О С Т А Н О В А

                                                           І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                                                                        

14 жовтня  2010 року  Приморський районний суд міста Одеси в складі:

                            головуючого судді – Домусчі Л.В.

                            при секретарі  – Бобуйок О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Одеської області до Одеської обласної ради , за участю Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець», Одеської обласної державної адміністрації у якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про визнання  протиправними та скасування рішення суб’єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Одеської області, звернувся з позовом до Одеської обласної ради про визнання противоправними та скасування пункту 2 рішення Одеської обласної ради від 25 квітня 2007 року № 272-V «Про перший етап будівництва медичного містечка інфекційного профілю» (надалі – Рішення № 272-V) та рішення Одеської обласної ради  від 14 листопада 2008 року № 687 – V «Про розгляд  протесту прокуратури Одеської області на рішення Одеської обласної ради від 25 квітня 2007 року № 272-V «Про перший етап будівництва медичного містечка інфекційного профілю» (надалі – Рішення № 687 – V).  

В судовому засіданні представник прокуратури Одеської області позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, обґрунтовуючи наступним:

Зазначений п. 2 Рішення № 272-V прийнято всупереч вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та діючого на момент прийняття рішення Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини». У випадку виконання такого рішення, об’єкти комунальної власності, а саме: обласний протитуберкульозний диспансер та обласна протитуберкульозна клінічна  лікарня фактично перейдуть у власність ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець», тобто, відбудеться їх відчуження. На думку Позивача, об’єкти комунальної власності можуть бути вiдчуженi тільки в порядку, передбаченому ст.ст. 11, 15 Закону України «Про приватизацію державного майна»: шляхом опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації, створення комісії з приватизації, опублікування про прийняття рішення про приватизацію об’єкту, затвердження плану приватизації i виключно через проведення аукціону або конкурсу. Окрім зазначеного, за твердженням Позивача, будівля по вул. Белiнського, 11 (протитуберкульозний диспансер), є пам’яткою містобудування та архітектури місцевого значення і відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини», який діяв на момент прийняття Рішення № 272-V, приватизацію пам’яток культурної спадщини було заборонено. Позивач зазначив, що прокуратурою Одеської області 31.10.2008 р. на Рішення № 272-V внесено протест, який Рішенням Одеської обласної ради  № 687-V «Про розгляд протесту прокуратури Одеської області на рішення Одеської обласної ради №272-V від 25.04.2007р….» протест прокуратури було відхилено посилаючись на те, що Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини» втратив чинність, а приватизація не є єдиним способом відчуження і що рішення відповідача не є підставою для відчуження зазначених об’єктів.  Враховуючи вищезазначені доводи, дане рішення заступник прокурора Одеської області також вважає таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача- Одеської обласної ради, не визнала позовні вимоги заступника прокурора Одеської області та визнала їх необґрунтованими i такими, що не підлягають задоволенню, обґрунтовуючи це наступним:

    Рішенням обласної ради від 22 вересня 2006 року 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст області, управління яким здійснює обласна рада» затверджений  Перелік об’єктів спільної власності територіальних громад області. Згідно з пунктами 5 та 514 Переліку, до числа таких об’єктів належать:

- Одеська обласна протитуберкульозна клінічна лікарня, розташована за адресою: м. Одеса, вул. С.Ядова, 4;

- Одеський обласний протитуберкульозний диспансер, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Белінського, 11.

Рішення Одеської обласної ради від 25 квітня 2007 року № 272-V «Про перший етап будівництва медичного містечка інфекційного профілю»  прийняте відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року 1906 «Про затвердження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень (відділень) в обласних центрах та великих містах на 2004-2010», яка в рамках державної програми передбачає будівництво обласної  інфекційної лікарні з відділенням для ВІЛ-інфікованих та  хоспісом для хворих на СНІД та туберкульоз, м. Одеса. Відповідно до п. 2 даного рішення, Одеській обласній державній адміністрації доручено у місячний термін укласти з ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» інвестиційний договір щодо будівництва обласного протитуберкульозного диспансеру, з обов’язковим передбаченням у ньому наступних умов:

- залучення інвестицій для проектування та будівництва об’єктів обласного протитуберкульозного диспансеру орієнтовною площею 20 000 кв. м. в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією, орієнтовним розміром 175 мільйонів гривень;

- термін введення об’єктів диспансеру в експлуатацію не пізніше четвертого кварталу 2011 року;

- погашення інвестицій за рахунок передачі права власності на будівлі i споруди існуючих обласного протитуберкульозного диспансеру, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Белiнського, 11 та обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 4, після введення в експлуатацію новозбудованих об’єктів обласного протитуберкульозного диспансеру.

13 липня 2007 р., з урахуванням вищезазначених істотних умов, між Одеською обласною державною адміністрацією та ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» укладений інвестиційний договір на  реалізацію першого етапу інвестиційного проекту щодо створення медичного центру інфекційних захворювань. Зазначений інвестиційний договір затверджений рішенням Одеської обласної ради від 17 серпня 2007 року №332-V «Про затвердження інвестиційного договору».

    Відповідач не погоджується з твердженням Позивача про те, що відчуження комунального майна можливе лише у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про приватизацію державного майна», оскільки приватизація не є єдиним способом відчуження комунального майна.

    Безпідставним вважає представник відповідача і посилання на Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини», адже рішенням Одеської обласної ради № 272-V відчуження об’єкту-пам’ятки не відбулося. Те, що  будівля по вул. Белінського, 11 є пам’яткою місцевого значення, є  помилковим і таким, що не відповідає фактичним обставинам, адже до числа об’єктів культурної спадщини належить тільки будівля амбулаторії, а не всі будівлі протитуберкульозного диспансеру.

Також представник відповідача  стверджує, що позивачем пропущено встановлений Законом України «Про прокуратуру» строк для звернення до суду. Протест прокурора відхилено Одеською обласною радою 14 листопада 2008 р. на пленарному засіданні чергової сесії, в роботі якої брав участь заступник прокурора Одеської області, який, таким чином, мав інформацію про наслідки розгляду протесту. Однак з заявою до суду Заступник прокурора області звернувся лише 13 травня 2009 року, тобто з пропуском строку, що тягне за собою наслідки, передбачені ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Чорноморець» (попереднє найменування – «Закрите акціонерне товариство «Футбольний клуб «Чорноморець»),  позовні вимоги не визнав та вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, обґрунтовуючи свою позицію наступним:

В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує, що саме Закон України «Про приватизацію державного майна» є тим нормативним актом, яким регулюються правовідносини у галузі інвестиційної діяльності. Проте, п.3 ст. 326 Господарського кодексу України передбачено, що «загальні умови реалізації інвестицій в Україні визначаються законом». Таким законом є Закон України від 18.09.91 N 1560-XII "Про інвестиційну діяльність". Відповідно до Закону «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Аналогічні положення містяться  й у Господарському кодексі України.  Відповідно до п.1 ст. 326 ГК України, інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. Згідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, що регулює взаємини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір. При цьому, укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

    Представник третьої особи відзначає відсутність чіткого правового визначення соціального ефекту  як результату інвестиційної діяльності. Однак вважає можливим встановити наявність соціального ефекту в суто юридичному розумінні за умови, коли ті чи інші юридичні факти або дії створюють наслідки, спрямовані на досягнення пріоритетів соціальної політики держави. Так, досягнення соціального ефекту через будівництво нового медичного центру є наявним фактом згідно положень Основ Законодавства України про охорону здоров’я та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1906 «Про затвердження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень (відділень) в обласних центрах та великих містах на 2004-2010», яким, зокрема, передбачається будівництво обласної інфекційної лікарні з відділенням для ВІЛ – інфікованих та хоспісом для хворих на СНІД та туберкульоз.

Рішенням № 272- V Одеської обласної ради не передбачено здійснення жодних платежів на користь Одеської обласної ради, тобто не здійснено купівлю-продаж комунального майна. Тому представник третьої особи вважає, що рішення №272- V Одеської обласної ради прийнято у повній відповідності із законодавством, що регулює інвестиційну діяльність.

 Твердження представника прокурора про порушення діючого та момент ухвалення Рішення №272- V Одеської обласної ради  Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини» є необґрунтованим  в зв’язку з тим, що Рішення № 272– V не є підставою переходу права власності на будівлю пам’ятку і не спричиняє зміни власника об’єкта культурної спадщини. Окрім зазначеного, на даний час вищезгаданий закон втратив чинність і за умов, передбачених Рішенням № 272 – V Одеської обласної ради та Інвестиційним договором, укладеним на виконання цього рішення, а також при дотриманні передбаченої законодавством процедури, перехід права власності на будівлю-пам’ятку є, на думку Третьої особи, цілком законним та обґрунтованим. Виконання вищезазначеного договору на час розгляду справи не завершилось. З огляду наведеного також зазначив про пропуск  строку для звернення до суду.

Представник  третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Одеської обласної державної адміністрації, визнав позов в повному обсязі та в судовому засіданні   пояснив, що погоджується з доводами позовної заяви. При цьому він підтвердив, що 13 липня 2007 р., з урахуванням вищезазначених істотних умов, між Одеською обласною державною адміністрацією та ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» укладений інвестиційний договір на  реалізацію першого етапу інвестиційного проекту щодо створення медичного центру інфекційних захворювань. Зазначений інвестиційний договір затверджений рішенням Одеської обласної ради від 17 серпня 2007 року №332-V «Про затвердження інвестиційного договору» і на момент розгляду справи ніким не оспорений.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, суд дійшов висновку, що вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що Одеською обласною радою 25 квітня 2007 року прийнято рішення № 272-V «Про перший етап будівництва медичного містечка інфекційного профілю» (а.с.22-23,39), пунктом 2 якого передбачено:

 Одеській обласній державній адміністрації доручено у місячний термін укласти з ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» інвестиційний договір щодо будівництва обласного протитуберкульозного диспансеру, з обов’язковим передбаченням у ньому наступних умов:

- залучення інвестицій для проектування та будівництва об’єктів обласного протитуберкульозного диспансеру орієнтовною площею 20 000 кв. м. в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією, орієнтовним розміром 175 мільйонів гривень;

- термін введення об’єктів диспансеру в експлуатацію – не  пізніше четвертого кварталу 2011 року;

- погашення інвестицій – за рахунок передачі права власності на будівлі i споруди існуючих обласного протитуберкульозного диспансеру, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Белiнського, 11 та обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 4, після введення в експлуатацію новозбудованих об’єктів обласного протитуберкульозного диспансеру.

Прокуратурою Одеської області 11.11.2008 р. на вказане рішення №272–V внесено протест (а.с.7), який розглянуто Одеською Обласною радою на пленарному засіданні чергової сесії 14.11.2008р. і відхилено, про що прийнято рішення № 687–V Одеської обласною радою (а.с.37).

В подальшому на виконання рішення обласної ради від 25.04.2007р. №272-V та діючого законодавства Одеська обласна рада прийняла рішення «Про затвердження інвестиційного договору» за №332-V від 17.08.2007р.(а.с.38), відповідно до п.1 якого затверджений інвестиційний договір, укладений між обласною радою, обласною державною адміністрацією та ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» щодо будівництва обласного протитуберкульозного диспансеру як першого етапу створення єдиного обласного сучасного медичного містечка інфекційного профілю (а.с.11-13).

На час розгляду справи зазначений інвестиційний договір ніким не оскаржений.

Згідно довідки Управління документального забезпечення та звернень громадян Одеської обласної ради від 10.06.32010 р., на засіданні 19-ї сесії Обласної ради, на якому розглянуто вищезазначений протест прокуратури Одеської області, був присутній заступник прокурора Одеської області Мрихін О.М., який, відповідно, у цей же день мав інформацію про відхилення радою протесту. Проте, підтвердження надіслання в Прокуратуру Одеської області письмового повідомлення про наслідки розгляду протесту у строк, визначений в ст.21 Закону України «Про прокуратуру», відповідачем не надано.

До того ж суд вважає, що не може бути підтвердженням належного повідомлення прокуратури області про розгляд зазначеного протесту і лист Одеської обласної ради від 13.02.2009 р. № 47/З-35-3924/287 надісланий на ім’я Заступника прокурора Одеської області Меденцева А.М. Зазначений лист надіслано з порушенням строків, передбачених Законом України «Про прокуратуру», також ні відповідач, ні позивач не можуть підтвердити наявність в даному поштовому відправленні додатку, а саме – рішення від 14 листопада 2008 року № 687 – V «Про розгляд  протесту прокуратури Одеської області на рішення Одеської обласної ради від 25 квітня 2007 року № 272-V «Про перший етап будівництва медичного містечка інфекційного профілю».

Інших доказів направлення повідомлення щодо наслідків розгляду протесту прокуратури Одеської області відповідачем не надано.

 Враховуючи зазначене, а також з огляду на методику взаємного обміну інформацією, яка існує у відносинах Прокуратури Одеської області і Одеської обласної ради, суд вважає, що підстави для залишення позову Прокуратури Одеської області без розгляду згідно ст. 100 КАС України, відсутні.

           Суд вважає, що рішення Одеської обласної ради № 272-V прийнято відповідно до чинного законодавства, а саме : Відповідно до ч. 5, 6, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування здійснюють правомочності щодо розпорядження об’єктами права комунальної власності. Аналогічне тлумачення міститься в рішенні Конституційного Суду України від 1 липня 1998 року № 9-рп.

         Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

        Статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

        При цьому суд враховує, що відповідно до п. 7 розділу "а" ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи виконавчої влади мають право винятково на договірній основі залучати юридичні особи незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ, координувати цю роботу на місцях на відповідній території.

           Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

          В оскаржуваном рішенні Одеської обласної ради зазначено, що воно прийнято відповідно до ч.2 ст.143 Конституції України, ст..43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", закону України «Про затвердження загальнодержавної програми протидії захворювання на туберкульоз», Закону України « Про інвестиційну діяльність» та інших нормативно-правових актів.

Розглянувши рішення Одеської обласної ради № 272-V, суд погоджується з твердженням, що правовідносини, які виникають на підставі цього рішення мають  певну специфіку, їм властиві наступні особливості: наявність інвестиційного проекту, довгостроковий характер відносин сторін, обов’язкове здійснення інвестицій у формі вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької або інших видів діяльності, комерційна заінтересованість або досягнення  певного соціального ефекту, цільове використання коштів інвестора, вкладення коштів в об’єкти права, а не надання їх суб’єктам права як за іншими цивільно-правовими договорами. Тобто, зазначене рішення визначає правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності сторін і таким чином, передбачає регулювання саме нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність».

          Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

         Таким чином, уклавши договір про дольове інвестування в житлове будівництво, сторони стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом "Про інвестиційну діяльність", який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність. Наведене також підтверджується укладеним та затвердженим інвестиційним договором.

          З урахуванням зазначеного суд не погоджується з твердженням прокурора про те, що зазначені правовідносини мають регулюватись Законом України «Про приватизацію державного майна» . При цьому, помилковим є посилання на вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки дані норми не застосовуються при інвестиційної діяльності. Приватизація не визначена законодавством України як єдиний спосіб  переходу права власності на комунальне майно.

          Також, згідно ст. 1 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на дату прийняття Рішення №272 – V), приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Інвестор, АТ «Футбольній клуб «Чорноморець», за Рішенням №272 – V не є покупцем, жодних платежів до бюджету або на користь Одеської обласної ради не здійснюється. Приватизація передбачає саме придбання державного майна за грошові кошти, які отримує Продавець (уповноважений державний орган).

Відсутні підстави також для підтвердження думки прокурора, що за рішенням Одеської обласної ради №272 – V відбулось відчуження комунального майна. Згідно довідки №18899872 від 13.08.2010 р., виданої КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості», вищезазначені будівлі і споруди зареєстровано за територіальною громадою сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради.

Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (пункт 4). Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (пункт 5). Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (пункт 6).

Враховуючи наведене, Одеська обласна рада мала всі необхідні, визначені законодавством повноваження щодо прийняття рішення № 272-V.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Інвесторами, є суб'єкти інвестиційної діяльності, які ухвалюють рішення щодо вкладення власних, позичкових і залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Згідно ст. 4 зазначеного Закону, об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права, згідно ст. 10, - інвестиції можуть здійснюватися як за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора, так і за рахунок позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські кредити).

Рішення № 272 – V прийнято відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1906 «Про затвердження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень (відділень) в обласних центрах та великих містах на 2004-2010», яким, зокрема, передбачається будівництво обласної інфекційної лікарні з відділенням для ВІЛ – інфікованих та хоспісом для хворих на СНІД та туберкульоз.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Одеської обласної ради № 272 – V  прийнято у повній відповідності із законодавством, що регулює інвестиційну діяльність та в межах правомочності Одеської обласної ради.

Згідно із Списком пам’яток місцевого значення, затвердженого  рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року № 580 «Про затвердження списку об’єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення», а також згідно листа Управління об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 19.10.08р. № 01-15/7348 (а.с.5) та доданої схеми розташування об’єктів (а.с.6), до числа об’єктів  - пам’яток місцевого значення належить будівля Амбулаторії споруджена у 1911 році за проектом архітектора Ф.П. Нестурха, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Белiнського, 15. Інші будівлі протитуберкульозного диспансеру не є об’єктами культурної спадщини.

Судом не встановлено  факту відчуження спірного майна, належного до спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області, що підтверджується відповідними довідками КП «ОМБТІтаРОН» від 13.08.10р.(а.с.93) та довідкою Одеського обласного протитуберкульозного диспансера від 17.08.10р.  (а.с.  90).

На думку суду формулювання, яке було застосовано Одеською обласною радою по тексту рішення щодо погашення інвестицій за рахунок передачі права власності  на вказані будівлі і споруди ніяким чином не може бути ототожнено з поняттям відчуження в порядку передбаченому ст..ст.11,15 Закону України «Про приватизацію державного майна». На момент розгляду справи  інвестиційний договір не виконано, строк його виконання не настав. Відчуження об’єкту культурної спадщини, що є пам’ятком, не здійснювалось і її користування нікому не передано.  Передача права власності вказаних споруд та будівель в даному випадку передбачає укладання нового договору, що в свою чергу не виключає можливості його укладання на інших умовах.

 Таким чином рішення не є підставою відчуження об’єктів комунальної власності для переходу права власності на будівлі i споруди існуючих обласного протитуберкульозного диспансеру, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Белiнського, 11 та обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 4. Тому суд вважає посилання  в позові на Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток  культурної спадщини» безпідставними та необґрунтованими.

    Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Одеської обласної ради № 272-V, підстави для  визнання протиправним та скасування  рішення № 687 – V також відсутні. Відповідно до ст. 21  Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду, прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним протягом 15 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Як  вбачається з матеріалів справи, протест  прокуратури Одеської області розглянуто Одеською обласною радою 14.11.2008р. на засіданні чергової сесії, в роботі якої брав участь заступник прокурора Одеської області, який,  у відповідності з вказаною нормою Закону. Закон не покладає на відповідний орган, в даному випадку – Одеську обласну раду, обов’язок  задовольнити внесений протест. Згідно ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Таким чином рішення Одеської обласної ради № 687 – V від 14.11.2008р.  прийнято у встановленому законом порядку та в межах повноважень обласної ради.

    З урахуванням вищезазначеного та керуючись Законами України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про інвестиційну діяльність”, ст. ст.  18, 19, 20, 162 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

     В задоволені адміністративного позову  Заступника прокурора Одеської області до Одеської обласної ради , за участю Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець», Одеської обласної державної адміністрації у якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про визнання  протиправними та скасування рішення суб’єкта владних повноважень - відмовити .

    Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

            Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

        Суддя :                                                                                                          Домусчі Л.В.