Справа № 2-12095/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27жовтня 2010 року м Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
при секретарі – Ларіна Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням ,та про зняття з реєстраційного обліку,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 та про зняття з реєстраційного обліку.
В позовних вимогах позивачка зазначає, що з відповідачем знаходилась у шлюбі з 20.09.1997р. 20.10.2006р. вона отримала в дар спірну квартиру загальною площею 44,0 кв.м. 01.12.2006р. вона надала згоду на реєстрацію в цій квартирі відповідача, в яке він ніколи не вселявся і його речей в квартирі не має. 14.07.2009р. шлюб між ними розірваний. Позивачка несе обов’язки по оплаті комунальних послуг, а відповідача відмовляється добровільно знатися р реєстраційного обліку.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, підтвердивши вказані в позові обставини, просила позов задовольнити та зазначила, що дійсно в спірній квартирі декілька років проживали квартиранти по серпень 2010р., а на цей час в спірній квартирі проживає її друг, прізвище якого не бажала вказати. В цій квартирі вона разом з подругою робила ремонт. Від шлюбу з відповідачем у них є двоє дітей ОСОБА_1 1998р. народження, який зараз проживає з відповідачем та ОСОБА_4.,1989р. народження, який проживає з бабусею, однак діти прописані з нею за адресою АДРЕСА_1. Також позивачка підтвердила, що з невідомої причини дійсно з серпня 2010р. від неї пішов молодший син до відповідача, одна вона 30.09.10р. подала заяву до служби по справам неповнолітніх щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідач позовні вимоги не визнав , та пояснив суду, що дійсно вони перебували в шлюбі, від якого у них є син ОСОБА_3, 1998р.н. та який проживає разом з відповідачем, так як з мамою тобто позивачкою по справі, він не бажає проживати. Також і її старший син із за складних стосунків з боку позивачки проживає окремо. По суті спору він пояснив, що насправді ця квартира була не подарена, а куплена, однак оформлена шляхом укладання договору дарування і що між ним та позивачкою була домовленість, що ця квартира буде здаватися квартирантам за гроші, які будуть використовуватись на утримання обох дітей, так як на той момент вони обидва були неповнолітні. Він в спірній квартирі допомагав робити ремонт. Практично весь час квартира здавалась квартирантам. Саме з цієї причини він там не міг проживати. Після розлучення діти з нею не проживають. Таким чином позивачка володіє обома квартирами, але ні він ні діти не мають можливості там проживати. На теперішній час відповідач проживає разом з сином у своєї матері та всіляко намагається утримувати та виховувати сина. З старшим сином позивачки він в хороших стосунках. Іншого житла у відповідача не має і у випадку його зняття з реєстрації він може бути позбавлений роботи.
Суд заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони знаходились у шлюбі з вересня 1997р. . Від спільного шлюбу у них є неповнолітній син, який проживає з відповідачем з серпня 2010р. 14 липня 2009р. шлюб між сторонами розірваний, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 а/запис №162 видане Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (.а.с.12).
Позивачка є власником квартири АДРЕСА_2 згідно договору дарування від 20.10.2006р., загальною площею 44,0 кв.м. (а.с.4), та яка зареєстрована в КП «ОМБТІтаРОН». Згідно технічного паспорту спірна квартира складається з двох кімнат житловою площею 11,5 кв.м. та 17,7 кв.м., (а.с.8-10).
В спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3 з 01.12.2006р. згідно довідки дільниці №7 КП «ЖКС «Фонтанський» (а.с.11).
Судом встановлено, що з весни 2007р. по серпень 2010р. спірна квартира здавалася в оренду по спільній домовленістю між сторонами.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду що вона знайома з позивачкою, допомогла робити їй в спірній квартирі ремонт, після завершення якого приблизно в 2010р. позивачка в її присутності здала спірну квартиру в найм іншим людям. Також їй відомо, що сторони проживали до розлучення по вул.. Канатній, куди вона приходить і вже біля одного року не бачить там відповідача. Також свідок зазначила що діти з позивачкою зараз неп проживають, молодший син проживає разом з відповідачем й його матері(тобто бабусі) десь на пос.Таїрова.
Допитаний свідок ОСОБА_4 пояснив суду . що він є старший син позивачки. Йому відомо що його вітчим прописаний по пр..Шевченко, тобто в квартирі матері (позивачки по справі). Але практично весь час вони разом всі проживали по АДРЕСА_1. до того часу, як вони розірвали шлюб. Потім відповідач вимушений був покинути цю квартиру. Йому відомо що купленій на ім’я матері квартирі по пр..Шевченко, про яку йде спір, відповідач допомагав робити ремонт і що в ній відповідач не міг проживати так як там весь час проживають квартиранти. У зв’язку з постійними сварками він та його молодший брат не проживають з позивачкою. Молодший його брат з вересня 2010р. проживає разом з батьком, який проживає на пос. Таїрова у своєї матері.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.
Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї, зазначеної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК.
Відповідно до статей 71, 72 ЖК наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування житловою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Суд не приймає до уваги наданий позивачкою акт про не проживання ОСОБА_3 (а.с.13) від 12.07.10р. так як в судовому засіданні позивачка це не заперечувала та підтвердила що з березня 2007р. по серпень 2010р. квартира нею здавалася в найм іншим людям. Однак суд приймає до уваги пояснення щодо домовленості з позивачкою про використання спірної квартири для отримання додаткових доходів заради можливості утримання на ці гроші дітей, про що позивачкою також було підтверджено.
Одже суд погоджується з доводами відповідача щодо неможливості проживання в спірній квартирі, так як в квартирі проживали інші люди, тобто з поважних причин.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням на підставі ст. 72 ЖК України.
На підставі вищезазначеногота керуючись ст.ст.10, 11, 15,60,61, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 72 ЖК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням ,та про зняття з реєстраційного обліку– відмовити.
Рішення суду підлягає оскарженню протягом десяти днів з моменту його оголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області.
Суддя: Домусчі Л.В.