У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Хруняка Є.В.,
суддів: Кривобокової Н.М., Ткачук Н.В., при секретарі Курташ С.М.,
з участю прокурора Журавльова Є.Є.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на вирок Богородчанського районного суду від 12 травня 2008 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дрогобич Львівської області, жительАДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, раніше не судимий,-
засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 4 ( чотири ) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 – підписку про невиїзд змінено на тримання під вартою, і вирішено взяти його під варту із зали суду і з цього часу слід рахувати строк відбування покарання.
Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь: ОСОБА_1 34791 грн. матеріальної та 35000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_1 15000 грн. моральної шкоди та на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні 1152,93 грн. витрати на лікування потерпілої ОСОБА_1
________________________________________________________________________________
Справа №11-1/2010р. Головуючий у І інст. Битківський Л.М.
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Хруняк Є.В.
За вироком ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 13.03.2007
року, близько 04.30 год. в темну пору доби в умовах недостатньої видимості, керуючи власним мікроавтобусом марки "Фіат Дукато", д.н.з. НОМЕР_1, рухався автодорогою Стрий – Чернівці. Проїжджаючи по вул. Січових Стрільців, що в с. Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_3, в порушення вимог п.п. 2.3, 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України ( далі ПДР ), допустив неуважність, не зреагував відповідно на зміну дорожньої обстановки, не обрав в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, з урахуванням стану транспортного засобу, безпечної швидкості руху, зокрема такої, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Внаслідок цього, ОСОБА_3 допустив зіткнення із гужовим транспортом, який рухався по правому узбіччі в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_1, не виконавши при цьому вимоги п.12.3 ПДР, які зобов'язують водія у разі виконання небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
У результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої візник гужового транспорту ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть, а пасажир ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення, а також легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
Не погодившись із вироком, прокурор та потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали апеляції, в яких ставлять питання про скасування вироку і постановлення нового вироку, та просять призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання.
Крім того, потерпілі до початку слухання справи по суті в апеляційному суді, подали доповнення до своєї попередньої апеляції про збільшення позовних вимог. Просять стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 30 000 грн. та на користь ОСОБА_1 70 000 грн. моральної шкоди.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 в своїй апеляції ставить питання про скасування вироку та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд. Вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 22 КПК України, недостатньо і неповно провів судове слідство, не допитав всіх свідків, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, тим самим, не вжив всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, адвоката ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілого ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а прокурора, потерпілої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про винуватість ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, встановлених судом, ґрунтується на досліджених і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і яким судом надана належна оцінка.
Так, із показань потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що вона, разом із своїм чоловіком ОСОБА_1, в дощову погоду, в нічний час, їдучи на підводі, їх освітило фарами зустрічним автомобілем, і в цей час відчула сильний удар у задню частину підводи, від якого, віз розломився і вона впала на правий край проїжджої частини дороги, а її чоловік впав на дорогу і не міг самостійно рухатися. Підвода, якою вони рухалися, була обладнана світловідбивачами червоного кольору, які кріпилися на задній стінці.
Про те, що віз був обладнаний світловідбивачем, підтвердив потерпілий ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснював, що місце події він зафіксував на камеру свого мобільного телефону і, як убачається із матеріалів справи, ці відеофайли були оглянуті в судовому засіданні та з приводу цього, про місце події, судом опитувалися свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Із протоколу огляду мобільного телефону марки "Нокія-6233", наданого ОСОБА_6, в присутності двох понятих вбачається, що в пам'яті телефону містяться два відеофайли із зображенням обстановки на місці події після ДТП. Під час перегляду файлу "Відео. 007. 3 др" встановлено, що в ньому зафіксовано розкидані частини дощок від підводи, на яких був прикріплений світловідбивач червоного кольору ( т.1 а.с.56 ).
Свідок ОСОБА_10 пояснював, що в ту ніч був туман, моросив дощ і проїжджа частина дороги була волога. Автомобіль ОСОБА_3 рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. Перед зіткненням, їх осліпило фарами зустрічного автомобіля, а тому, ОСОБА_3 переключив світло фар свого автомобіля, на ближнє світло і, в цей час він побачив, за 20 метрів перед їхнім автомобілем, собаку. ОСОБА_3 не застосовуючи гальмування, скерував мікроавтобус у сторону на ліву смугу руху і в цей момент, на віддалі 10 метрів перед автомобілем, побачив підводу. ОСОБА_3 прийняв різко в ліво, однак уникнути зіткнення не вдалося і правим боком автомобіль зачепив лівий задній бік підводи. Після цього він бачив, як ОСОБА_3, після зіткнення, відкидав уламки підводи на узбіччя дороги.
Згідно висновку транспортно - трасологічної експертизи № 124-ДТП, встановити місце зіткнення транспортного засобу марки " Фіат Дукато " на гужову підводу не представилось можливим, через недостатню кількість інформації, яка міститься в матеріалах справи ( т.1 а.с. 105-108 ).
Це свідчить про те, що після ДТП, ОСОБА_3 намагався скрити сліди злочину.
Крім цього, винуватість ОСОБА_3 доведена: протоколом огляду місця події (т.1 а.с.3-6 ); протоколом огляду речового доказу – підводи, з якого вбачається, що на підводі прикріплений світловідбивач ( т.1 а.с.64-66 ).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 208-Е вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_1 наступила від хребетно-спинно-мозкової травми з переломами шийного та поперекового відділу хребта та крововиливами під оболонки спинного мозку, яка ускладнилася набряком головного та спинного мозку ( т.1 а.с.76-81 ).
Із висновку судово-медичної експертизи № 520 вбачається, що потерпілій ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що є небезпечними для життя в момент спричинення та легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
З урахуванням наведеного, твердження у апеляції захисника ОСОБА_2 про необґрунтованість засудження ОСОБА_3 за цей злочин і про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, є безпідставне, оскільки спростовується дослідженими і перевіреними судом доказами.
Що стосується призначення покарання, то відповідно до ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Як видно із вироку, суд, призначаючи покарання, в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки вчиненого та особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання.
На думку колегії суддів, таке покарання, яке визначив суд першої інстанції, відповідає суспільній небезпечності вчиненого, обставинам, за яких вчинений цей злочин і не є для засудженого надто м'яким, як на це покликаються потерпілі та прокурор у своїх апеляціях . Таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_1, який просив стягнути із засудженого 30 000 гривень моральних збитків, суд частково задовольнив та вирішив стягнути із засудженого ОСОБА_3 на його користь 15 000 гривень за заподіяну йому моральну шкоду внаслідок смерті батька.
Разом з тим, суд, задовольняючи цивільний позов потерпілого, не навів та не мотивував у рішенні підстави для часткового його задоволення.
З урахуванням того, що він, у зв'язку із втратою свого батька, а також те, що його мама стала інвалідом через вчинений ОСОБА_3 злочин, поніс моральні страждання, які він обґрунтовано оцінив на суму в 30 000 грн., і яку, на думку колегії суддів, необхідно стягнути із засудженого на його користь.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 вирішено правильно і збільшенню не підлягає, виходячи з наступного.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, суд обґрунтував своє рішення тим, що засуджений частину суми заявлену в позові, про стягнення з нього матеріальних збитків, добровільно відшкодував їй, а приймаючи рішення про відшкодування їй моральної шкоди, то суд в достатній мірі врахував і ті доводи, на які вона покликається у своїй апеляції.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляції потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково, а прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Богородчанського районного суду від12 травня 2008 року відносно ОСОБА_3 змінити.
Збільшити суму моральних збитків і стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 грн. моральної шкоди.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий Є.В. Хруняк
Судді: Н.М. Кривобокова
Н.В. Ткачук
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В. Хруняк