Справа № 2  - 4755  / 10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   у к р а ї н и

25  листопада     2010    року   Київський районний суд     м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Слепченко Я.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,  за зустрічним позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, зобов’язання не чинити перешкод,   -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 17 червня  2010 року звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що є власником домоволодіння по АДРЕСА_1. В будинку зареєстровані, але не проживають відповідачі.  

Посилаючись на те, що відповідачі без поважної причини за місцем реєстрації не проживають,  посилаючись на норми ст. ст. 71, 72, 107 ЖК України, просив суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1 та скасувати їх реєстрацію за вказаною адресою.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 серпня 2010 року звернулися в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_5

Посилалися на те, що власником домоволодіння по АДРЕСА_1 була їх бабуся ОСОБА_6, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла. Також вказували, що ОСОБА_6 за життя склала заповіт, згідно якого вказане домоволодіння заповіла їм в рівних частках.   Вважають, що оскільки на час смерті ОСОБА_6 були неповнолітніми, є такими, що прийняли спадщину.

Просили суд визнати свідоцтво про право на спадщину, видане на ім’я ОСОБА_5 недійсним, а також зобов’язати ОСОБА_5 не чинити їм перешкоди в користуванні  будинком по АДРЕСА_1.

В судових засіданнях представник позивача  повністю підтримав  подану до суду позовну заяву ОСОБА_5, посилаючись на викладені в ній обставини,  в задоволенні зустрічного позову просив  суд відмовити.

Відповідачі   ОСОБА_2 та ОСОБА_3  щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_5 заперечували, пояснили, що в будинку по АДРЕСА_1 не проживають, оскільки не мають можливості там проживати у зв’язку з відсутністю у них ключів.  Також вважають, що є такими, що прийняли спадщину, яка складається з домоволодіння по АДРЕСА_1.

Київський РВ ПМУ ГУМВС України  в Полтавській області, Друга  полтавська державна нотаріальна контора подавали заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь в розгляді справи,  дослідивши зібрані в справі докази, приходить  наступних  до висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 згідно свідоцтва  про право на спадщину за законом від 06 серпня 2001 року є власником жилого будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.

Вказане свідоцтво видано позивачу як спадкоємцю майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6.

Також встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, за життя 22 червня 2000 року склала заповіт,  згідно якого все належне їй майно заповіла в рівних частках онукам – ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

 Позивач ОСОБА_5    є батьком ОСОБА_2, 1987 року народження, та ОСОБА_3, 1990 року народження,   а матір’ю відповідачів є ОСОБА_8, шлюб з якою позивачем було розірвано 13  серпня   2001 року.  

Як встановлено судом, станом на час смерті ОСОБА_6, відповідачі по справі були неповнолітніми.

Відповідно до вимог ст.524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.    Згідно зі ст. 549 ЦК України 1963  року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто, таким, що фактично вступили в управління спадковим майном, чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.   За нормами ст.ст. 529, 530 ЦК України 1963 року спадкоємцями за законом є діти, дружина і батьки померлого (перша черга), брати і сестри, дід та бабка (друга черга).  

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_5, будучи спадкоємцем майна ОСОБА_6 за законом, 05 січня 2001 року звернувся до Другої Полтавської державної нотаріальної контори в своїх інтересах  з заявою про прийняття спадщини.

В той же час, батьки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  які були  неповнолітні на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, в їх інтересах до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини не звернулися.  При цьому на час отримання свідоцтва про право на спадщину позивач ОСОБА_5 знаходився в зареєстрованому  шлюбі з матір’ю відповідачів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  не є такими, що прийняли спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6

При вирішенні зустрічних позовних вимог судом не застосовуються норми ст. 1268 ЦК України, на які посилаються відповідачі  в поданій до суду зустрічній позовній заяві, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України 1963 року.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі, будучи спадкоємцями майна ОСОБА_6 за заповітом,  у встановленому законом порядку  не виявили бажання прийняти спадщину, суд приходить до висновку, що будь-які правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 06 серпня 2001 року на ім’я позивача  ОСОБА_5 відсутні.  Тому зустрічні позовні вимоги  в цій частині заявлені безпідставно  тане підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог в цій частині судом критично оцінюються посилання відповідачів на те, що позивачем ОСОБА_5 було приховано факт наявності заповіту на їх ім’я, оскільки як вбачається з матеріалів спадкової  справи,  в ній наявний витяг з Єдиного реєстру заповітів.

Відповідно до статті 391  ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла  втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним  і власником житла або законом.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  зареєстровані в АДРЕСА_1.

Також судом встановлено та не оспорювалося  відповідачами,  що вони в домоволодінні за вказаною  адресою не проживають,  особистих речей не мають.

В той же час встановлено та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні, що позивачі не мають доступу до спірного домоволодіння, ключі у них відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що за нормами чинного цивільного законодавства обов’язковою умовою для визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, є відсутність поважних причин, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні в АДРЕСА_1 з поважних причин, тому вимоги ОСОБА_5 заявлено безпідставно та не підлягають до задоволення.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_5 судом не застосовуються норми ст. ст. 71, 72 та 107 ЖК України, на які посилається позивач в поданий до суду заяві,  оскільки спірне житло не відноситься до державного житлового фонду.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_5,  не надаючи колючі від  домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тим самим чинить їм перешкоди в користуванні житлом.

Тому зустрічні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення,  необхідно зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 в користуванні будинком по АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Зустрічні позовні вимоги  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2,  ОСОБА_3 в користуванні будинком по АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий           /підпис/             Н.Л.Яковенко

Суддя                             Н.Л.Яковенко