Справа № 2-4031/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м      у к р а ї н и

24 листопада 2010 року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого         -  судді  Самсонової О.А.

при секретарі           - Куліш О.Г.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів ,-

в с т а н о в и в :

Позивач  ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення суми завдатку в подвійному розмірі, що складає 8007,60 грн., та штрафу в розмірі 5900 грн.

В поданій до суду заяві посилалась на те, що нею та ОСОБА_4 28 жовтня 2009 року було укладено договір намірів про купівлю-продаж нерухомості, згідно якого сторони в строк до 16 листопада 2009 року зобов’язані були укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Для забезпечення виконання зобов’язання позивач передала відповідачу ОСОБА_4 500 доларів США.   Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна сторонами укладено не було з вини відповідача, вона повинна повернути завдаток в подвійному розмірі, та сплатити штраф в розмірі 5900 грн.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1  просила  суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь подвійний завдаток в сумі 8007,60 грн. по курсу Національного банку України та штраф в розмірі 5900 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_2, позов  підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.  Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала.  Вважає, що договір купівлі-продажу квартири не було укладено з вини позивача, тому сума завдатку має  залишитись у неї. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до  наступних  висновків.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про наміри купівлі-продажу квартири (а.с. 3), згідно якого сторони зобов’язалися в термін до 16 листопада 2009 року укласти відповідно до вимог законодавства  договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що покупець в момент підписання цього договору передає продавцю завдаток у розмірі, еквівалентному 500 доларам США.  

Передача їй коштів в іноземній валюті в сумі 500 доларів США визнавалася відповідачем в судовому засіданні.

Відповідно до п.6.2. договору про наміри при невиконанні продавцем своїх обов’язків, передбачених п.3.1, він зобов’язується повернути покупцю завдаток в подвійному розмірі, а також зобов’язується виплатити штраф-неустойку у розмірі 2% від вартості майна, що продається, тобто 5900 грн.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було.

За таких обставин, враховуючи відсутність укладеного договору купівлі-продажу, сума коштів в розмірі  500 доларів США, отримана ОСОБА_4 від ОСОБА_1, не є завдатком, зазначену суму слід вважати авансом, незалежно від того, як така сума названа сторонами в укладеному договорі.

Позивач просила суд стягнути з відповідача суму завдатку в подвійному розмірі в еквіваленті до національної валюти України за курсом Національного банку України.

На час розгляду справи сума в розмірі 500 доларів США за курсом НБУ (100 дол.США – 793,77 грн.) є еквівалентною 3968 грн. 85 коп.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що сплачений нею аванс підлягає поверненню позивачу в розмірі 3968 грн. 85 коп. Тому позовні вимоги  ОСОБА_1 підлягають частковому  задоволенню, необхідно стягнути з ОСОБА_4 на  користь позивача суму коштів в розмірі 3968 грн. 85 коп.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу, суд бере до уваги наступне.

Позивач як причину не укладення договору зазначає перебування квартири в заставі банку – ТОВ «Кредитпромбанк». Відповідач ОСОБА_3, не заперечуючи ту обставину, що квартира нею передавалась в заставу вказаного банку, пояснила, що вона отримувала усну згоду банку на продаж квартири  за умови додержання необхідної процедури.

Такі пояснення відповідача підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду пояснила, що працює на посаді керуючого Полтавським відділенням Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк». Засвідчила, що банком вже одного разу надавався дозвіл на продаж ОСОБА_4 квартири. Процедура надання банком такого дозволу нею детально була описана покупцю чи його представникам на особистій зустрічі. Хто саме з боку позивача приходив до неї на бесіду вона не пам’ятає.

Вказані пояснення ОСОБА_4 повністю підтверджуються витягом з Державного реєстру іпотек, з якого вбачається, що 23.11.2009 року запис щодо обтяження квартири відповідача з цього реєстру було вилучено, квартира продана іншому покупцю.

Також суд бере до уваги наявність перешкод з боку покупця ОСОБА_1 для укладення договору купівлі-продажу в строк, визначений договором – до 16.11.2009 року, а саме відсутність у неї на вказаний в договорі день – 16.11.2010 року всієї суми коштів вартості квартири.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність переконливих доказів того, що саме з вини відповідача не відбувся договір купівлі-продажу квартири, підстави для застосування до ОСОБА_4 штрафних санкцій, передбачених п.6.2. договору, відсутні.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу у розмірі 5900 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити на  тридцять відсотків від заявлених позовних вимог. Тому понесені позивачем  ОСОБА_1  судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме – в сумі 77 грн. 72 коп. (139 грн. 08 коп. сплаченого державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справ).

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму авансу в розмірі  3968 грн. 85 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 77 грн. 72 коп., всього стягнути 4046 грн. 57 коп.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись  ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі  3968 грн. 85 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 77 грн. 72 коп., всього стягнути 4046 грн. 57 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення рішення.

Головуючий                                 О.А.Самсонова