Справа 22ц - 725/2007 р. Головуючий 1-ї інстанції: Волкова O.I.
Категорія 40 Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
РІШЕННЯ
Іменем України
2006 року вересня місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних
справах Миколаївського апеляційного суду в складі
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Соколова Н.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоснаб ЛТД" на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року за позовом
ОСОБА_1
до
ТОВ "Укренергоснаб ЛТД"
про
визнання наказу про простій незаконним, стягнення заробітної плати, поновлення на
роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання наказу про простій незаконним, стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Позивач зазначав, що з 4 січня 2005 року він працював в ТОВ "Укренергоснаб ЛТД" начальником дільниці бази інструментального виробництва. Наказом від 10 листопада 2005 року його було звільнено за скороченням штату з цього ж дня, незважаючи на те, що фактично він працював до 10 січня 2006 року. При звільненні позивачу не виплачена заробітна плата та вихідна допомога відповідно до вимог ст. 44 КЗоТ України. Крім цього, 14 листопада 2005 року керівником підприємства було видано наказ про простій і з жовтня 2005 року йому не виплачувалася заробітна плата, хоча роботу він виконував, як і раніше.
Посилаючись на викладене та на те, що фактично скорочення штату не мало місце, вакантні посади йому не були запропоновані, позивач просив поновити його на роботі в займаній посаді та стягнути 800 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також визнати незаконним наказ про простій та стягнути заробітну плату за період з 1 жовтня 2005 року по 10 січня 2006 року, моральну шкоду.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року позов задоволено частково.
ОСОБА_1 поновлено на роботі ТОВ "Укренергоснаб ЛТД" на посаді начальника дільниці з 10 листопада 2006 року. Наказ про простій визнано незаконним. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 8380 грн. за вимушений прогул з 10 листопада 2005 року, 409 грн. вихідної допомоги, 300 грн. моральної шкоди. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати, по справі постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи наказом № 2-А від 4 січня 2005 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду начальника дільниці бази інструментального виробництва з окладом 600 грн. (а.с. 51 грн.).
Відповідно до змін в штатному розкладі та наказу № 22 від 10 листопаду 2005 року посада начальника дільниці була скорочена (а.с. 53-55). Наказом №1 від 10 січня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 10 січня 2006 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 64).
Представником відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначено, що на час скорочення посади позивача, вакантними були посади слюсаря та слюсаря-наладчика електрообладнання і ці посади йому не були запропоновані, в зв'язку з відсутністю необхідної кваліфікації (а.с. 91). Однак, згідно штатного розкладу на 10 січня 2006 року була передбачена посада сторожа (а.с. 54). Належних доказів тому, що дана посада була зайнята, відповідачем суду не надано .
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України при звільненні позивача, а тому обґрунтовано поновив його на роботі. При цьому суд помилково зазначив дату поновлення на роботі з 10 листопада 2006 року, тоді як слід з 10 січня 2006 року так, як зазначено в наказі про звільнення. Тому в цій частині рішення підлягає зміні.
Із змісту ст. 34 КЗ пП України слідує, що простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Наказом № 23 від 14 листопада 2005 року на базі інструментального виробництва оголошено простій (а.с. 56). Між тим, в наказі, хоча формально і міститься посилання на наведену норму закону, але конкретно не зазначено причини відсутності і саме яких організаційних умов. До того ж наданий відповідачем акт про ознайомлення позивача з оспорюваним наказом, не можна прийняти до уваги, оскільки він підписаний лише особами безпосередньо підпорядкованими керівнику підприємства (а.с. 57). За такого, суд дійшов обгрунтованого висновку про незаконність наказу №23 від 14 листопада 2005 року.
Судом також вірно зазначено в рішенні про те, що при поновленні позивача на роботі з підприємства слід стягнути заробітну плату, виходячи з її розміру 600 грн, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Однак, суд помилково не розмежував зазначені суми. Так з позовної заяви ОСОБА_1 видно, що з 1 жовтня 2005 року заробітна плата йому не виплачувалась. Відповідач в судовому засіданні таке не спростував. Наказ № 24 від 10 листопада 2005 року про відпустку в цей період, не можна прийняти до уваги, оскільки заяву про надання відпустки позивач не подавав (а.с. 78). До того ж ні з зазначеним наказом, ні з графіком відпусток позивач не ознайомлений, а наданий відповідачем акт про відмову позивача розписатись в наказі, підписаний одними ж і тими посадовими особами, що підписували і інші акти, до того ж немаючими відношення до роботи з кадрами, а тому він не може бути сприйнятий як належний доказ (а.с. 79).
За наведених обставин, а також відповідно до позовних вимог, які були підтримані позивачем на всіх стадіях розгляду справи, з відповідача на користь звільненого працівника, слід стягнути 1679 грн. заробітної плати за період з 1 жовтня 2005 року по 10
січня 2006 року , 503 грн. 79 коп. середнього заробітку, а також 401 грн. 64 коп. за невикористану відпустку, а всього 2584 грн. 55 коп. з урахуванням передбачених законом обов'язкових платежів. При цьому вихідну допомогу, яку суд помилково стягнув з відповідача, виключено з вказаної суми, оскільки в зв'язку з поновленням позивача на роботі, вона не підлягає виплаті.
Висновку суду щодо наявності підстав, в зв'язку з порушенням трудових прав позивача, для стягнення моральної шкоди і, що 300 грн. є достатньою сумою для зглаження його моральних страждань, є вірними, тому в цій частині рішення необхідно залишити без змін.
Також не підлягає зміні оскаржуване рішення в частині розподілення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ "Укренергоснаб ЛТД" - задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року в частині дати поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
ОСОБА_1 поновити на роботі в ТОВ "Укренергоснаб ЛТД" м. Южноукраїнська Миколаївської області на посаді начальника дільниці бази інструментального виробництва з 10 січня 2006 року.
Стягнути з ТОВ "Укренергоснаб ЛТД" на користь ОСОБА_1 1679 грн. 12 коп. заробітної плати за період з 1 жовтня 2005 року по 10 січня 2006 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу 503 грн. 79 коп., 401 грн. 64 коп. компенсації за невикористану відпустку, а всього 2584 грн. 55 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили тобто з дня проголошення.