АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–7258/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 - Гура І.І.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Демченко В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 24 ” листопада 2010 року . м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого : Бородійчука В.Г.
Суддів : Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі : Винник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих умов кредитного договору , -
в с т а н о в и л а :
28 жовтня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих умов кредитного договору № 354411/1517/0208-8 від 11 вересня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що між кредитором ПАТ « Райффайзен Банк Аваль » в особі начальника Чорнобаївського відділення Парамей Л.І. та в особі заступника начальника Чорнобаївського відділення Гилім А.І. і нею, як позичальником, був укладений кредитний договір № 354411/1517/0208-8 від 11 вересня 2008 року.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів кредиту а також виконувати інші обов’язки , визначені цим договором (п. 2.1) .
У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом ( в тому числі прострочені проценти ), пеню та штрафи відповідно до цього договору (п. 9.1).
При невиконанні або неналежному виконанні позичальником своїх зобов’язань за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового виконання грошових зобов’язань згідно умов , викладених у статті 9 цього договору (п. 16.2).
Таким чином, пунктами 9.1 та 16.2 кредитного договору № 354411/1517/0208-8 від 11 вересня 2008 року кредитору надане право в односторонньому порядку на власний розсуд змінювати умови кредитного договору і вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі із сплатою всіх сум. Відповідно до вступної частини постанови НБУ № 168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації Споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту », правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів , запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної інформації .
Питання визнання правочинів недійсними регулюється зокрема нормами ст.ст. 203, 215 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства .
Згідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець, (виконавець, виробник ) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч добросусідства його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача . Несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю (виконавцеві, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними , якщо порушено принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач .
Зі змісту п.п. 9.1, 16.2 кредитного договору № 354411/1517/0208-8 від 11 вересня 2008 року, відповідно до яких банк на власний розсуд має право в односторонньому порядку змінити права та законні інтереси споживача, містять дискримінаційні стосовно позивача правила принципу добросовісності, наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків на шкоду позичальника .
Згідно зі ст. 627 ЦК України , відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .
За ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є : зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлення його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах ; закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу ; поєднанні створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права , з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян ( публічного інтересу ) .
Таким чином, як вважає позивач, п. 9.1 та п. 16.2 кредитного договору № 354411/1517/0208-8 від 11 вересня 2008 року підлягають визнанню недійсними у зв’язку з тим, що вони суперечать моральним засадам суспільства та вимогам чинного законодавства України .
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального права, ухваливши нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з’явились, не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції вірно визначив їх юридичну природу, повно та всебічно дослідив обставини справи, ухваливши рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Так, звертаючись до суду з позовними вимогами, позивачка посилалась на те, що укладений кредитний договір з відповідачем не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦК України), а також ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо справедливості умов договору.
Проте, колегія суддів не може погодитись з даними доводами позивача, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
А тому, розглядаючи даний спір між сторонами, суд першої інстанції вірно врахував вимоги законодавства, що стосуються його чинності, які встановлені ст. ст.203, 1048-1052, 1054 ЦК України та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними окремих положень кредитного договору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, були предметом дослідження суду першої інстанції і до задоволення не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки відповідно до положень ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст.304, ст.307, ст.308, ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих умов кредитного договору , - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя В.А.Демченко