АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–7255/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 22 - Колода Л.Д.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Бородійчук В.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Винник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору довічного утримання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідлача ОСОБА_8 – ОСОБА_10, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
23 червня 2009 року позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, Другої Черкаської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору довічного утримання. В ході розгляду справи було з’ясовано, що державний нотаріус ОСОБА_9 на день посвідчення договору була державним нотаріусом, а на даний час є приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_11, який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1. Після тривалої хвороби ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Про його смерть позивач дізналась від його співмешканки ОСОБА_12. Приїхавши до м. Черкаси дізналась, що батьком «опікувались» невідомі їй люди, які організували похорон. Одночасно їй стало відомо, що між ОСОБА_11 та відповідачем ОСОБА_8 укладено договір довічного утримання від 18 грудня 2006 року, посвідчений нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_9. За вказаним договором ОСОБА_11 передав у власність відповідача ОСОБА_8 13/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а ОСОБА_8 зобов’язався повністю утримувати ОСОБА_11, забезпечувати його харчуванням, доглядом, необхідною допомогою та поховати.
Дійсність даного договору позивач ставить під сумнів з наступних підстав. Тривалий час батько тяжко хворів, разом з ним більше 10 років проживала співмешканка ОСОБА_12, яка допомагала по господарству, доглядала за будинком. Позивач постійно проживає за межами України, батька провідувала по можливості, більше спілкувались в телефонному режимі. Коли за віком його стан погіршився, пропонувала переїхати жити до неї, але батько відмовлявся, пояснюючи, що в нього є жінка, яка здійснює догляд та надає всю необхідну допомогу.
Телефонний зв’язок з батьком позивач втратила влітку 2008 року, і тільки по приїзді в м. Черкаси дізналась, що опікуни шляхом морального та фізичного тиску вигнали з будинку співмешканку батька, та подали в «Укртелеком» заяву-згоду на зняття стаціонарного телефону, в зв’язку з продажем будинку.
Кожного разу по приїзді в м. Черкаси, позивач переконувалась, що фізичний, а в подальшому і психічний стан батька погіршувався, він періодично проходив лікування в ВМЗ УМВС України в Черкаській області. Діагнози, які були встановлені за цей період: атеросклеротичний кардиоросклероз, ФП тахісістолічна форма, дрібновогнещивий інфаркт міокарду передньо-бокової області, СНПА ст. з гіпертонією в малому колі кровообігу, гостре порушення мозкового кровообігу від 16 грудня 2007, хронічний дифузний бронхіт, склероз простати. В 2007 році перебуваючи на лікуванні в лікарні УВД у кризовому стані був переведений в Третю Черкаську міську лікарню, де встановлено цілий ряд захворювань та виявлено атрофічні зміни головного мозку, змішану гідроцефалію. Також ОСОБА_11 перебував під консультативним наглядом в Черкаському обласному психоневрологічному диспансері.
Позивач вважав, що особи, на користь яких посвідчено договір скористались хворобливим станом батька, він був у вкрай тяжкому фізичному стані, приймав велику кількість ліків. Діагнози, встановлені при медичному обстеженні не виключають психічні розлади або нестабільність. А беручи до уваги проблеми із зором, вважає, що батько не міг навіть прочитати текст договору. ОСОБА_11 не був визнаний недієздатним, але позивач вважає, що за станом здоров’я та через велику кількість прийнятих ліків міг лише формально поставити підпис на договорі, не усвідомлюючи значення своїх дій та їх наслідки.
В зв’язку з цим просила постановити рішення, яким визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 18 грудня 2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 та застосувати наслідки недійсності такої угоди.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог позивачки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_7 просила скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2010 року як незаконне та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи,18 грудня 2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно якого, ОСОБА_11 передав у власність останньому 13/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_8 належним чином виконував умови укладеного договору та повністю утримував ОСОБА_11, забезпечуючи його харчуванням, доглядом та необхідною допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 являється дочкою ОСОБА_11, який згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 14 квітня 2009 року помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Підставою для звернення до суду ОСОБА_6 вказала те, що ОСОБА_11 на день підписання договору довічного утримання не усвідомлював значення своїх дій та не міг свідомо керувати ними.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити, оскільки позивачка не надала суду належних доказів того, що ОСОБА_11 на день посвідчення договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг свідомо керувати ними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки такі доводи позивачки спростовуються актом № 430 від 16 вересня 2010 року амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, згідно якої на момент укладення договору довічного утримання 18 грудня 2006 року ОСОБА_11 будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумства або іншим хворобливим станом психіки не страждав, у нього не відмічалося проявів алкогольної інтоксикації або алкогольного абстинентного синдрому. Він міг усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, до дня своєї смерті ОСОБА_11 не ставив питання про розірвання даного договору. Дані обставини свідчать про те, що укладений між сторонами договір був реальний і влаштовував кожну з сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства, а доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду незаконне, нічим не підтверджено та не наведено підстав, які б давали можливість скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору довічного утримання залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.Г. Бородійчук