Справа № 2-а-1694/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    08 листопада 2010 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

                головуючої судді        Соколишиної Л.Б.,

при секретарі               Гончаренко Г.Т.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про зобов’язання до вчинення певних дій, -

встановив:

    Позивач, посилаючись на те, що він має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» управління Пенсійного фонду України в м. Сміла повинне виплачувати йому  щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте за 2007-2010 роки така допомога не виплачувалася в повному розмірі і відповідач відмовив у задоволенні його вимог, звернувся в суд з позовом і просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити йому  виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік та 01 січня по 21 жовтня 2010 рік. Також просить не застосовувати до його позовних вимог шестимісячний строк звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

             Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що розмір виплат згідно вказаного закону здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету і в межах фінансування, обсяги якого визначаються лише ЗУ „Про Державний бюджет України"; будь-які нарахування місцевими управліннями ПФУ можуть проводитися лише після отримання з Державного Казначейства України відповідних коштів на реалізацію державних соціальних програм, а також не був визначений механізм підвищення пенсій, а тому  не  було  підстав  для  проведення  відповідних  нарахувань та  виплат.  Будь-які структурні підрозділи ПФУ повинні діяти лише і межах своїх повноважень та на підставі Положення про ПФУ, затвердженого Постановою КМУ від 24 жовтня 2007 року, де визначений порядок фінансування пенсійних виплат та використання коштів ПФУ. Крім того поняття мінімальної пенсії за віком стосується лише ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також виплата надбавки до пенсії вказаній категорії осіб у 2010 році проводилась в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а механізм проведення виплат відповідно до норм спеціального закону в розмірі 30% не визначений та кошти на їх проведення не закладені в бюджеті держави на 2010 рік і до ПФУ не надходили.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18 листопада  2004 року дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законами України „Про Державний бюджет на відповідний рік» у 2006-2007 роках дія вказаної статті була призупинена, а ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни в дану статтю відповідного ЗУ та встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. ст. 22, 48 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, і також кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Крім того, ст. 3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки право позивача на отримання пенсії у підвищеному розмірі було передбачено діючим законодавством, виходячи з норм Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік" не може позбавляти її права, визначеного іншим Законом України, в тому числі не передбачаючи в бюджеті держави забезпечення в повному обсязі необхідних коштів для проведення таких виплат.  Розмір державної щомісячної соціальної допомоги у вигляді підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, фактично встановлений на даний час Постановою КМУ № 530 від 28 травня 2008 року в розмірі 10%, який фінансується державою та виплачується позивачці. Проте спеціальний закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт, яким є Постанова КМУ, а тому вона не може відміняти чи змінювати обсяг прав, що передбачені ЗУ, а тим більше не відповідати його нормам в повному об'ємі, так як нормативний акт виконавчого органу повинен лише визначати порядок реалізації закону та його застосування.

Таким чином у 2007-2010 роках норма ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" була чинною, а тому розмір щомісячної надбавки до пенсії повинен був становить 30% мінімальної пенсії за віком і виплачуватися саме в цьому розмірі.  

Суд не вважає обґрунтованим посилання відповідача на те, що термін мінімальна пенсія за віком стосується лише ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки з січня 2008 року управлінням проводяться виплати надбавки в розмірі 10% саме прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який і визначає розмір мінімальної пенсії за віком, а також ніяким іншим законом України не визначено це поняття та її грошовий еквівалент.

Не оспорюючи посилання представника відповідача на те, що ст. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни» передбачає фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, лише за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому при відсутності такого фінансування управління на місцях не могли проводити ні нарахування, ні виплати, так як діяли відповідно до вимог Положення про ПФУ, в тому числі щодо напрямків використання коштів ПФУ, суд вважає, що відсутність самостійних коштів у відповідача для проведення виплат та недосконалість законодавства, де є суперечливість норм одного Закону іншому, не може бути підставою невиконання зобов'язань держави перед особою, щодо якої передбачені відповідними Законами України пільги чи соціальні виплати. Також необхідно врахувати вимоги спеціального закону, згідно з яким обов'язок виплати надбавки до пенсії покладена саме на органи ПФУ.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач посилається на ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно якої суми пенсії ,  не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком і просить виплатити йому допомогу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік та 01 січня по 21 жовтня 2010 рік.

Однак, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми вказаної статті.  

Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, яка встановлена у вигляді підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України ( стаття 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»).  

Пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

З урахуванням цього, державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді   підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера за бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, не може розцінюватися як її складова частина.

 Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення лише в частині  проведення відповідних виплат за період з 25 квітня 2010 року по 25 жовтня 2010 року, в межах строку позовної давності звернення до суду.  

На підставі ст.ст. 6,7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 9,11,159, 161, 163 КАС України, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла  Черкаської області  здійснити  ОСОБА_1  перерахунок підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести необхідні виплати за період з 25 квітня по 21 жовтня 2010 року з врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський адміністративний апеляційний суд через міськрайонний суд шляхом  подачі в 10 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.      

Головуюча: підпис

З оригіналом згідно: